02 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/481/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.07.2018 року, оформленого листом від 04.10.2019 року №28347/02-13;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату моєї пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.07.2018 року (дати подачі заяви про перерахунок пенсії).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 24.07.2018 року він звернувся до Головною управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, обчисливши розмір пенсії за ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 04.10.2019 року №28347/02-13 відповідач відмовив в проведенні такого перерахунку, посилаючись на ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на основі приписів якої відповідачем зроблено висновок, що частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати 168,00 грн, відповідач вказує, що розмір пенсії, обчислений згідно ч. 2 ст. 27 вказаного Закону становитиме 1757,41 грн.
Позивач не погоджувався з такими доводами та висновками відповідача. Зазначав, що питання щодо пільг по обчисленню середньомісячного заробітку для постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС (в тому числі ліквідаторів наслідків цієї аварії) чітко врегульовано на рівні Закону, який є спеціальним Законом для вказаної категорії осіб та застосовується з іншими нормативно-правовими актами, в тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, на думку позивача, посилання УПФУ на обов'язкове застосування двоскладової формули згідно ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними та необґрунтованими. При цьому, право вибору заробітної плати для обчислення пенси законодавцем надано виключно пенсіонеру.
Позивач вважає, що він має право на перерахунок пенсії з урахуванням будь-якого вибраного періоду середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, в тому числі має право обирати найоптимальніший варіант для обчислення його пенсії.
На думку позивача, приписи Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в їх сукупності, можна зробити однозначний висновок, що всі приписи даного Закону поширюються на осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, до числа яких безумовно відносяться і особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.
Позивач вказував на те, що факт його роботи в зоні відповідачем не заперечується. Довідка про заробітну плату у вказаний період надавалася відповідачу. Не зазначення у даній довідці того, що вся сума за листопад 1986 року виплачена за роботу в зоні відчуження, не може слугувати підставою для відмови у перерахунку пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", адже згідно Відрядного посвідчення позивач відпрацював свою вахту, тобто фактично вся заробітна плата за листопад і була зарплатнею за цей місяць.
Окрім того, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/115/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, встановлено наявність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за листопад 1986 року.
Отже, позивач вважає, що враховуючи те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, працював в зоні радіоактивного забруднення, при обчисленні його пенсії необхідно враховувати заробітну плату за листопад 1986 року.
22.04.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.05.2020 року відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що з 03.12.2006 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
24.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, обчисливши розмір пенсії за ч. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" та надав довідку про нарахування заробітної плати в жовтні-листопаді 1986 року №239/89 від 12.06.2018 року.
Відповідач зазначив, що в довідці про нарахування заробітної плати за жовтень 1986 року не зазначено виплачену суму в зоні ЧАЕС, та за листопад 1986 року не зазначено, що вся сума виплачена за роботу в зоні відчуження.
Дану заяву від 24.07.2018 року щодо перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", було розглянуто згідно з Законом України "Про звернення громадян", та листом від 30.07.2018 року №611/Д-11/12 надано відповідь, де повідомлено позивача про неможливість, а також недоцільність проведення такого перерахунку посилаючись на норми закону.
На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року відповідач прийняв рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",, оскільки таке обчислення заробітку не передбачено ст.. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач зазначив, що максимальний розмір пенсії визначений виходячи із заробітку за час роботи на території зони відчуження, обчислений за раніше діючим законодавством, не може перевищувати трьох мінімальних пенсій за віком, визначених в розмірах, що діяли на день набрання чинності Законом України №1058.
За бажанням особи, частину розміру пенсії може бути обчислено за роботу в зоні відчуження, проте зважаючи на норми ч. 2 ст. 27 Закону України №796, частину розміру пенсії, яка обчислена за раніше діючим законодавством не може перевищувати 168,00 грн.
Також відповідач зазначив, що норми Законів №1058 та №796 не передбачають обчислення розміру пенсії виходячи із заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058 та Законом №796 не передбачено обчислювати розмір пенсії виходячи із заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України №1058.
Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.11.1992 року має право на пільги і компенсації встановлені Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС", Категорія 2 (а.с. 17).
Відповідно до відомостей з трудової книжки від 31.05.1977 року, позивач з 21.04.1982 року по 02.07.2001 року працював на посаді водія третього класу АТП УС "Дністровського комплексного гідровузла" (а.с. 18-22).
Як встановлено рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/115/19-а, у період з 30.10.1986 року по 15.11.1986 року позивач був відряджений на Чорнобильську АЕС та у зв'язку із затримкою заміни і закінченням вахти 16.11.1986 року затримався на 2 доби, що підтверджується відрядним посвідченням №145 від 30.10.1996 року.
Відповідно до Архівної Довідки архівного відділу Новодністровської міської ради від 13.07.2009 року №353/18 в документах об'єднаного архівного фонду "ВАТ "Дністрогесбуд" №2 за період з 01.01.1982 року по 31.12.1990 року є такі відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , який працював в Автотранспортному підприємстві позивачу було нараховано заробітну плату за листопад 1986 року в сумі 608,25 (а.с. 24).
24.07.2018 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України Новодністровського району, правонаступником якого є Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою установленої форми за №611/Д-11/12 про перерахунок пенсії за віком. До заяви позивачем було додано: Трудова книжка, Довідка про заробітну плату, Документи про стаж (а.с.23).
Розглянувши заяву позивача від 24.07.2018 року згідно з Законом України "Про звернення громадян", відповідач Листом від 30.07.2018 року №611/Д-11/12 повідомив, що розмір пенсії обчислено за матеріалами пенсійної справи згідно з чинним законодавством. Проводити перерахунок пенсії виходячи із заробітку, отриманого за час роботи в зоні відчуження, недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку ти виплати пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24.07.2018 року, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду №824/115/19-а від 14.05.2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24.07.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2018 року за №611/Д-11/12 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
04.10.2019 року листом №28347/02-13 повідомив позивача, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року відповідач прийняв рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",, оскільки таке обчислення заробітку не передбачено ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач зазначив, що максимальний розмір пенсії визначений виходячи із заробітку за час роботи на території зони відчуження, обчислений за раніше діючим законодавством, не може перевищувати трьох мінімальних пенсій за віком, визначених в розмірах, що діяли на день набрання чинності Законом України №1058.
За бажанням особи, частину розміру пенсії може бути обчислено за роботу в зоні відчуження, проте зважаючи на норми ч. 2 ст. 27 Закону України №796, частину розміру пенсії, яка обчислена за раніше діючим законодавством не може перевищувати 168,00 грн.
Також відповідач зазначив, що норми Законів №1058 та №796 не передбачають обчислення розміру пенсії виходячи із заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058 та Законом №796 не передбачено обчислювати розмір пенсії виходячи із заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України №1058.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За приписами ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок №1210).
Згідно п.п. 4 п. 3 Порядку №1210 обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Разом з тим ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Таким чином, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України №644 від 12.10.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, для перерахунку пенсії позивачем відповідачу подано архівні довідки Архівного відділу Новодністровської міської ради від 13.07.2009 року №353/8 та від 12.06.2018 року №239/84, відповідно до яких в листопаді 1986 року позивачу було нараховано плату в сумі 608,25 (Чорнобиль), що за формою та змістом відповідає вимогам наказу Міністерства соціального захисту населення України №644 від 12.10.2012.
При цьому відповідач зазначає про неможливість прийняття даної довідки, оскільки описані в ній суми заробітних плат стосуються виплат проведених в жовтні та листопаді 1986 року.
Суд відхиляє вищевказане твердження відповідача, оскільки сума заробітної плати встановлена рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/115/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У контексті викладеного суд також зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені й у статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити про надання підтверджуючих документів або вчинялись інші дії і за наслідками таких дій відповідачем були отримані докази, що свідчать про невідповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату фактичним обставинам, відповідач під час розгляду справи не надав.
Таким чином, оскільки обставини встановлені рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/115/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду відповідач під час розгляду справи не спростував, суд дійшов висновку, що правові підстави для відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до довідок 13.07.2009 року №353/8 та від 12.06.2018 року №239/84, відповідно до яких в листопаді 1986 року позивачу було нараховано плату в сумі 608,25 (Чорнобиль) у відповідача відсутні.
Як підсумок, суд зазначає, що відомості вказані у довідках про заробітну плату від 13.07.2009 року №353/8 та від 12.06.2018 року №239/84, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже у суду відсутні підстави вважати, що зміст довідки носить недостовірний характер або здійснені у ній розрахунки є помилковими, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за листопад 1986 року в розмірі 608,25 грн є протиправними.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 24.07.2018, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.08.2018.
З огляду на викладене порушені права позивача підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу з 01.08.2018 перерахунку та виплати пенсії, виходячи із заробітної плати за листопад 1986 року.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність вчинених дій.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Стосовно розподілу судових витрат.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії із заробітної плати за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.07.2018 року, оформленого листом від 04.10.2019 року №28347/02-13.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії із заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.08.2018 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич