01 червня 2020 року справа № 580/949/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:
-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, як працівнику освіти, з дати звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що спірні дії вчинено всупереч вимогам чинного законодавства України без наявності законних підстав. У позовній заяві позивач вказує, що має спеціальний стаж для отримання пенсії за вислугою років як працівник освіти. Однак відповідач у своїх листах на заяву про призначення пенсії за вислугу років позивачу відмовив, аргументуючи свою позицію тим, що неможливо підтвердити стаж з 01.04.1991 по 22.05.1991 рік, оскільки переліком не передбачена посада музичного керівника, яка вказана в трудовій книжці позивача. Позивач посилається на те, що працівником кадрового забезпечення при прийнятті на роботу керівником гуртка було допущено помилку при заповненні трудової книжки, а саме не правильно зазначено посаду позивача: замість "керівника гуртка" вказано "музичний керівник". Однак закладом освіти відповідним наказом було внесено зміни до трудової книжки позивача із правильним зазначенням найменування посади.
Представник відповідача до суду надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого останній просив адміністративний позов позивача залишити без задоволення та зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років після 11 жовтня 2017 року (дата набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") обов'язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців та досягнення 55-ти річного віку, однак позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років склав 26 років 4 місяці 19 днів. Та згідно тих відомостей, які містяться у трудовій книжці позивача, така посада як "музичний керівник" не передбачена переліком посад, закладів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909 від 04.11.1993.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки та наказу № 36 від 04.04.1991 року з 01.04.1991 був призначений на посаду музичного керівника у Черкаській середній школі № 29.
Згідно Наказу № 61 від 04.06.1991 позивач з 23.05.1991 переведений на посаду вчителя музики на підставі особистої заяви.
27.06.2018 звільнений з посади вчителя музичного мистецтва у звязку з виходом на пенсію - наказ №66 від 27.06.2018 (запис №18 трудової книжки).
10.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, вважаючи, що набув необхідний спеціальний стаж для призначення такого виду пенсії. Однак згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вих.№56336/0302 від 11.09.2018 відповідач вказав на те, що згідно Переліку № 909 від 04.11.1993 року посада "музичний керівник" відсутня, тому період з 01.04.1991 по 22.05.1991 не зараховано до спеціального стажу, а зараховано лише період з 23.05.1991 по 10.10.2017, що становить 26 років 4 місяці та 19 днів.
При цьому повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення у формі протоколу №6544 від 23.08.2018 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно витягу з наказу від 26.12.2018 № 124к/тр та запису в трудовій книжці №19 та № 20 назва посади "музичний керівник", що вказана у наказі Соснівського райвно від 26.03.1991 № 107 визнається така, що є недійсною. Згідно даного наказу позивач вважається прийнятим на посаду керівника гуртка, внесено зміни до наказу № 107 від 26.03.1991 року та відповідні зміни до трудової книжки.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вих. № 1428/М-12-1 від 04.01.2019 на повторну заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідач вказав, що необхідні додаткові документи для підтвердження спеціального стажу та рішення щодо призначення пенсії буде прийнято за результатами перевірки наявності підстав для внесення змін до наказу № 107 від 26.03.1991.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вих. № 28326/03-02 від 21.03.2019 прийнято рішення у формі протоколу №232730001556 від 20.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі того, що посада музичного керівника не передбачена Переліком № 909 від 04.11.1993 в наслідок чого не зарахований стаж роботи за період з 01.04.1991 по 22.05.1991.
Відповідно до листа Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 01.03.2019 №420-12-4/1 згідно з архівними матеріалами штатні розписи закладів загальної середньої освіти м. Черкаси відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 8 Закону України №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11 жовтня 2017 року.
Тобто пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення" страхового і спеціального стажу.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Зі змісту статті 2 Закону України № 1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до ст. 51 Закону України № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е"статті 55 (ст. 52 Закону України № 1788-ХІІ).
Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В подальшому, з прийняттям Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" а Закон № 911 встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (п. "е" ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) було встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Натомість, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення віком 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Згідно Переліку № 909 від 04.11.1993 в розділі "Освіта" "загальноосвітні навчальні заклади, військові, загальноосвітні, художні школи передбачено зокрема посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи .
Відповідно до Порядку ведення трудових книжок працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58. Пункт 1.1 вказує, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.6 Порядку ведення трудових книжок працівників, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно абзацу другого пункту 2.10 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Згідно Витягу з наказу № 124 к/тр від 26.12.2018 позивач вважається прийнятим на посаду керівника гуртка з 01.04.1991. Згідно даного наказу було внесено зміни до трудової книжки позивача, а саме: визнано недійсним запис № 12 та внесено зміни до наказу Соснівського райвно від 26.03.1991 № 107, де вказувалась посада "музичний керівник" та змінено назву на "керівник гуртка".
Оскільки зміни були внесені до трудової книжки на підставі і в межах існуючого законодавства, то підстав для неврахування спеціального стажу для призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти немає, а твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неможливості підтвердження спеціального стажу з 01.04.1991 по 22.05.1991 є помилковим та притиправним.
При цьому, згідно зі ст. 101 Закону України № 1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
При цьому, згідно відомостей трудової книжки, у ОСОБА_1 наявний трудовий стаж для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - 26 років 6 місяців, а також необхідний вік - паспорт громадянина України.
Виходячи з вище вказаного суд доходить висновку про безпідставність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та вбачає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а рішення №232730001556 від 20.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вийшовши за межі позовних вимог - визнати протиправним та скасувати.
Також суд в силу ч. 2 ст. 9 КАС України, для повного і ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог та в наслідок скасування прийнятого протиправного рішення вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до спеціального стажу період роботи з 01.04.1991 по 22.05.1991 року на посаді "керівника гуртка" Черкаської середньої школи №29, а також прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за вислугою років, як працівнику освіти, з дати звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі, а саме в сумі 840грн. (вісімсот сорок гривень) 80 коп.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до спеціального стажу період роботи з 01.04.1991 по 22.05.1991 року на посаді "керівника гуртка" Черкаської середньої школи №29.
Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення №232730001556 від 20.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за вислугою років, як працівнику освіти, з дати звернення за призначенням пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар