Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 червня 2020 р. Справа №520/3864/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд:
- стягнути до бюджету України кошти з ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 10461,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є платником транспортного податку. Станом на дату подання позову фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг в сумі 10416,65 гривень з транспортного податку, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0042677-5606-2030.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що станом на 08.04.2020 податковий борг погашено в повному обсязі (квитанція №0.0.1671129766.2 від 08.04.2020), який є предметом позову.
Згідно з п.4 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо зарахування платежів у борг минулих років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки НОМЕР_1 та є платником транспортного податку.
ОСОБА_1 має податковий борг в сумі 10 416,65 грн з транспортного податку, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.04.2019 №0042677-5606-2030.
Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому або адміністративному порядку до суду не надано.
Відповідачем одночасно з поданням відзиву на позовну заяву надано до суду копію квитанції №0.0.1671129766.2 від 08.04.2020, відповідно до якої відповідачем перераховано кошти бюджетним платежем з зазначенням призначення платежу "транспортний податок з фізичних осіб погашення податкового боргу".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.16.1.3 та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п.п.16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Судом встановлено, що станом на 30 квітня 2020 року сума заборгованості обліковується в картках особового рахунку відповідача за відповідним платежем.
Згідно положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу №33518-56 від 01.04.2020. З дати вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, у зв'язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до змісту адміністративного позову та наявних в матеріалах справи доказів податкова вимога не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Щодо аргументів відповідача про погашення податкового боргу за податкового повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0042677-5606-2030, суд зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПКУ при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл цієї суми у порядку, визначеному п. 131.2 ст. 131 ПКУ.
Враховуючи відомості з облікової картки платника податків, суд приходить до висновку, що суму у розмірі 10416,63 грн 08.04.2020 контролюючим органом на виконання вищевказаних вимог податкового законодавства зараховано в рахунок погашення боргу минулих років, станом на 30.04.2020 за відповідачем обліковується недоїмка у розмірі 25000,02 грн, що свідчить про наявність заборгованості відповідача перед бюджетом, а тому аргументи відповідача про погашення суми податкового боргу у повному обсязі є неприйнятними.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи відповідача, у тому числі і щодо строку звернення позивача до суду, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Висновок щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом судом викладено в ухвалі від 04.05.2020 (висновок Верховного Суду у справі № 1340/5767/18, постанова від 25.02.2020).
Відповідно до п.п.20.1.32, п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.1 та 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду спору не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути до бюджету України з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 10461 (десять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 65 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 червня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов