Справа № 752/4605/19
Провадження № 2/752/1577/20
іменем України
06.03.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києвіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства "Страхова компанія "Вусо" про відшкодуванняшкоди, заподіяноїсмертюфізичної особи, та стягнення страхового відшкодування
та зустрічноюпозовноюзаявою Приватного акціонерноготовариства "Страхова компанія "Вусо" до ОСОБА_1 про стягненнянадмірносплаченоїсуми страхового відшкодування, -
у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" про відшкодуванняшкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування.
Позовнівимогиобґрунтованітим, щоІНФОРМАЦІЯ_3 о 18 год. 50 хв. під час рухуавтомобіля «VolkswagenGolf» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гетьмана зі сторони вул. Виборзької в напрямку вул. Смоленської в м. Києві від останнього від'єдналося заднє ліве колесо, яким було травмовано пішохода ОСОБА_2 . На момент настання пригоди автомобілем керував водій ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_2 помер на місці пригоди. Висновком судово-медичної експертизи № 1570 від 15.06.2016 р. та довідкою про причину смерті встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є черепно-мозкова травма, яка утворилася від удару тупим предметом, що за формою та природою утворення відповідає обставинам, наведеним в постанові слідчого. Постановою від 27 грудня 2017 року старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Натальчук О. Д. досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за № 12016100000000780 від 04.06.2016 р. за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України.
МіжПрАТ "СК "Вусо" та ОСОБА_5 було укладено договір обов"язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.11.2015 р. № АЕ 5678968, за яким страховик взяв на себе зобов"язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страховиком шкоду життю, здоров"ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу "VolkswagenGolf» д.н.з. НОМЕР_1 .
Позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , особою похилого віку (82 роки), яка будувала побут разом з загиблим, проживаючи з ним однією сім"єю, є непрацездатною особою з 26.01.1998 р. в силу досягнення пенсійного віку. Померлий всіляко та в повній мірі підтримував позивача як фінансово (в межах власних доходів), так і особисто. 11.09.2018 р. позивач зверталася до ПрАТ "Вусо" з заявою про виплату страхового відшкодування, спричиненого внаслідок ДТП, що мала місце 04.06.2016 р. 21.09.2018 р. відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму в розмірі 21 694,26 грн., а також листом вих. № 7599/931675 від 21.09.2018 р. її було повідомлено, що вказана сума складається з 17 400 грн. моральної шкоди та 4 303,26 грн. витрат на поховання, підтверджених чеками. З виплатою позивач не погоджується, вважає її розмір безпідставно зменшеним.
За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача 39 205,74 грн. страхового відшкодування.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києвавід 11 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 23)
16 квітня 2019 року ПрАТ "СК "Вусо" надіслав до суду відзив на позовнузаяву.(а.с. 26) Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки 21.09.2018 р. з дотриманням строків на виплату страхового відшкодування страховиком було виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за страховим випадком, який стався 04.06.2016 р., у загальному розмірі 21 694,26 грн., з яких 17 400 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4 303,26 грн. витрат на поховання. Підстав для виплати відшкодування шкоди, пов"язаної з втратою годувальника, на думку відповідача, не вбачається, оскільки на момент ДТП позивач та її чоловік були непрацездатними та обоє отримували пенсійне забезпечення.
У квітні 2019 року ПрАТ "СК "Вусо" звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4 294,26 грн. грошових коштів. (а.с. 72) В обгрунтування зустрічного позову зазначає, що за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування та скарги, поданої донькою загиблого ОСОБА_6 , останній було відшкодовано документально підтверджені витрати на поховання у розмірі 4 303,26 грн., після чого 11.09.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, за наслідками розгляду якої 21.09.2018 р. страховиком було повторно виплачено 4 303,26 грн. витрат на поховання.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києвавід 22 квітня 2019 року розгляд даної цивільної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. (а.с. 108)
27.05.2019 р. ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на зустрічну позовнузаяву. (а.с. 117) Просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність таких вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зустрічний позов просив суд задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановивнаступне.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_5 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.11.2015 № АЕ 5678968, за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу «VolkswagenGolf» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно умов договору страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіянужиттю і здоров'ю, складає 100 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн. (а.с. 17)
В періоддіївказаного договору, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 18 год. 50 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу. Так водій ОСОБА_5 , керуючиавтомобілем «VolkswagenGolf» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Гетьмана зі сторони вул. Виборзької в напрямку вул. Смоленської в м. Києві. Під час руху від вказаного автомобіля від'єдналося заднє ліве колесо, яким було травмовано пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП ОСОБА_2 помер на місці пригоди.
Постановою від 27.12.2017 р. слідчого управління ГУНП у м. Києві досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000 від 04.06.2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. (а.с. 14)
Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.(а.с. 10)
11.09.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СК "Вусо" із заявою про виплату страхового відшкодування.
21.09.2018 р. страховиком було виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за вказаним страховим випадком, що стався 04.06.2016 р., у загальному розмірі 21 694,26 грн., з яких 17 400 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4 303,26 грн. - витрат на поховання, що підтверджується страховим актом № 09167-24 від 21.09.2018 р. та платіжним дорученням № 21494 від 21.09.2018 р.
ОСОБА_1 не погоджується з сумою страхового відшкодування, у зв"язку з чим звернулася у суд з даним позовом про відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника.
Суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.
Порядок отримання страхового відшкодування за Полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачений Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 2 якого передбачає, що відносини у сфері обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються КонституцієюУкраїни, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з п. 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Статтею 75 СК України встановлено, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.і доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.
Так, ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.01.1998 року є непрацездатною у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Померлий ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто позивач та її чоловік на момент ДТП були непрацездатними та отримували пенсійне забезпечення обоє (самостійний дохід).
Згідно довідок, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_2 знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом'янський район) та отримував пенсію за віком у розмірі 1 733,12 грн. (а.с. 199), позивач ОСОБА_1 також знаходилася на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом'янський район) та отримувала пенсію за віком у розмірі 1 440,86 грн. (а.с. 199, 200),
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що на час смерті чоловіка вона перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги, враховуючи, що сам по собі факт проживання однією сім'єю із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Зустрічний позов ПрАТ СК «Вусо» про повернення безпідставно набутих коштів, виплачених у відшкодування витрат на поховання, на думку суду, також не підлягає задоволенню.
Як на правову підставу своїх позовних вимог, ПрАТ СК «Вусо» посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є страховою виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності рахункової помилки з боку особи, яка проводить таку виплату та недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про здійснення рахункової помилки при нарахуванні страхового відшкодуванняОСОБА_1. , а тому суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтей 1212,1215 ЦК України для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 4 294, 26 грн.
Також суд вважає, що позивачем не доведено, факт недобросовісного набуття коштів, у зв'язку із чим вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування, - залишити без задоволення.
Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої суми страхового відшкодування, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першо їінстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 16 березня 2020 року.
Суддя: