Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/731/20
Номер провадження2/711/1034/20
29 травня 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Демчика Р.В.
секретаря судового засідання Бузун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Росвен інвест Україна», приватного нотаріуса Броваського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Газматовою А.А. 18.09.2019 за реєстраційним №5761. Також просила відшкодувати за рахунок відповідачів понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.02.2013 між ПАТ «Терра Банк» та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №148699. 18.09.2019 приватним нотаріусом Газматовою А.А. було вчинено виконавчий напис. Що зареєстрований в реєстрі за №5761, за яким з позивача на користь відповідача ТОВ «Росвен інвест Україна» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 20153,50грн. заборгованості та 500грн. витрат за вчинення виконавчого напису.
Проте, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне. Так, виконавчий напис було вчинено з пропуском строку, в межах якого він має бути вчинений відповідно до вимог закону, сума заборгованості зазначена в ньому не є безспірною, оскільки позивач її не визнає і вважає, що відповідач не мав право нараховувати проценти передбачені кредитним договором, оскільки строк повернення кредиту сплив 13.02.2015р. Крім того, вказує, що ТОВ «Росвен інвест Україна» не мала жодним вимог до позивача, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні будь-які відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є юридична особа ТОВ «Росвен інвест Україна», тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
03.03.2020 від відповідача приватного нотаріуса Гамзатової А.А. надійшли письмові пояснення по даній справі з доданими до них доказами. З даних пояснень вбачається, що приватний нотаріус Газматова А.А. вважає, що вона не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на правовий висновок ВС викладений у постанові від 14.08.2019р. у справі №519/44/18.
24.02.2020р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом.
Ухвалою суду від 23 січня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення за оспорюваним виконавчим написом від 18 вересня 2019 року.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Від представника позивача - адвоката Стартілатова К.Г. надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Росвен інвест Україна» в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач приватний нотаріус Газматова А.А. також в судове засідання не з'явилась. Надала суду письмові пояснення в яких просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чим інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені,невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Також суд враховує, що за змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до не належного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача визначати коло учасників справи та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем визначено відповідачів, зокрема, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Газматову Аліну Анатоліївну.
Разом з тим, з огляду на правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 14.08.2019р. у цивільній справі №519/77/18, в якій зазначено, що «Відповідач - це особа, яка на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачі. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача».
З огляду на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині неналежного відповідача приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Газматової Аліни Анатоліївни.
Таким чином, суд вирішує справу по суті заявлених вимог до належного відповідача - ТОВ «Росвен інвест Україна».
Судом встановлено, що 13 лютого 2013 року між позивачем та ПАТ «ТЕРРА Банк» було укладено кредитний договір №148699 в рамках якого позичальнику надано кредит у вигляді Овердрафту ліміт якого становить 11000грн. Строк кредитування становить з 13 лютого 2013 року по 13 лютого 14 року. Проте, період кредитування продовжується на наступні 12 місяців, якщо Банк не направить Позичальнику письмове повідомлення про відмову від продовження строку кредитування за 5 робочих днів до дати остаточного повернення кредитних коштів. Таким чином, сторони визначили, що у разі настання обставин, зазначених в п.2.3.1 цього договору, датою остаточного повернення кредитних коштів є 13 лютого 2015 року (а.с. 3).
Згідно договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2018року до ТОВ «Росвен інвест Україна» переходять всі права, які належать ПАТ «Терра Банк» за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів (а.с. 43-44).
З виконавчого напису від 18.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., який зареєстрований в реєстрі за № 5761 вбачається, що нотаріус пропонує задовольнити вимоги «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», шляхом перерахування коштів у розмірі: 20153,50 гривень, в тому числі: 10541,66 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4,38 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам, 9607,46 гривень - строкова заборгованість за штрафами і пенями, а також витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 500,00 гривень (а.с. 37).
З постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.11.2019 ВП №60320377 слідує, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., при примусовому виконанні виконавчого напису від 18.09.2019 №5761 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у сумі 20653,50 гривень та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2065,53 гривень.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999р.№ 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як зазначає представник позивача, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» за відповідним договором, крім того не врахувала пропуск ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» строку позовної давності. Спірний виконавчий напис вчинено на виконання договору № 148699 від 13.02.2013 року. Строк ліміту кредитної лінії встановлено п. 2.3.1 ч.2 договору та становить до 13.02.2015 року. Отже, строк ліміту кредитної лінії сплив 13.02.2015 року. Позивач зобов'язаний був повністю погасити заборгованість по кредитному договору не пізніше 13.02.2015 року. За таких обставин право вимоги виникло у ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» 13.02.2015 року, відповідно, виконавчий напис про стягнення заборгованості за цією вимогою міг бути вчинений не пізніше 13.02.2018 року, однак, спірний виконавчий напис вчинено 18.09.2019 року, тобто з пропуском строку, в межах якого міг бути вчинений такий напис. Крім цього, позивач не визнає заборгованість, а повідомлення про порушення основного зобов'язання він не отримував. Таким чином, документи, що подані нотаріусу не можливо вважати безспірними.
З урахуванням приписів статей15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» зазначений у написі є безспірним. Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки. Оскільки позивач звернувся одразу до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив розмір боргу, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною.
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 23.01.2020р., актом приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2020р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 23.01.2020р.
За таких обставин, у відповідності до положень ст.137ЦПК України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача ТОВ «Росвен інвес Україна» понесені нею витрати пов'язані із розглядом справи, а саме з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн..
З огляду на те, що відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то від відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 3,4,5,12,13,77,81,141,259,263-266,268,274,279 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (03126, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 6, кож ЄДРПОУ 37616221), приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений 18.09.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 5761, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором №148699 від 13.02.2013 року, в розмірі 20153,0 гривні за період 21.02.2018 року по 12.09.2019 року, а також витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 500 гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені цим судовим рішенням процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий: Р. В. Демчик