про закриття провадження у справі
01 червня 2020 року м. Рівне №460/2127/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадженння адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій просить: зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області на нараховану судовими рішеннями суму коштів нарахувати та виплатити правонаступнику ОСОБА_1 простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти з часу їх нарахування ( ОСОБА_2 - 21.11.2011 року, 06.12.2011 року, 16.11.2012 року, 15.04.2013 року. 18.06.2013 року). ( ОСОБА_3 - 09.06.2011 року, 25.10.2011 року, 05.12.2011 року. 19.09.2019 року), однак своєчасно не виплачених згідно практики Європейського суду з прав людини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне:
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.03.2012 по справі №1702/10291/11, де він є правонаступником, було нараховано, однак своєчасно не виплачено кошти, які були нараховані відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його матері по справі № 1702/10291/11 ухвалою Володимирецького районного суду від 08.07.2019 року було замінено первісного позивача ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 23.02.2009 по справі №2-а-25/09, де він є правонаступником, було нараховано, однак своєчасно не виплачено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його матері по справі № 2-а-25/09, ухвалою Володимирецького районного суду від 08.07.2019 було замінено первісного позивача ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.05.2011 року по справі №2-а-741/11, де він є правонаступником, було нараховано, однак своєчасно не виплачено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його матері по справі № 2-а-741/11, ухвалою Володимирецького районного суду від 08.07.2019 було замінено первісного позивача ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.12.2009 по справі №2-а-1975/09, де він є правонаступником, було нараховано, однак своєчасно не виплачено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його матері по справі № 2-аН975/09, ухвалою Володимирецького районного суду від 31.07.2019 було замінено первісного позивача ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.12.2009 по справі №2-а-1975/09, де нині він є правонаступником, було нараховано його батьку ОСОБА_3 , однак своєчасно не виплачено кошти відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з смертю його батька, по справі №2-а-1975/09 ухвалою Володимирецького районного суду від 02.07.2018 було замінено первісного позивача - ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2009 року по справі №2-а-24/09, де він є правонаступником, було нараховано його батьку ОСОБА_4 , однак своєчасно не виплачено кошти відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його батька, по справі № 2-а-24/09, ухвалою Володимирецького районного суду від 25.06.2018 року було замінено первісного позивача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 травня 2011 року по справі №2-а-740/11, де він є правонаступником, було нараховано його батьку ОСОБА_3 , однак своєчасно не виплачено кошти відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його батька, по справі № 2-а-740/11 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року було замінено первісного позивача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 ;
- відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 січня 2012 року по справі №1702/10113/11, де він є правонаступником, було нараховано його батьку ОСОБА_3 , однак своєчасно не виплачено кошти відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'зку із смертю його батька по справі №1702/10113/11 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року було замінено первісного позивача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 .
Позивач зазначав, що за життя його батьків відповідач так і не спромігся виплатити в повній мірі кошти за вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили хоча і був зобов'язаний провести такі виплати.
Позивач також вказав, що 06.02.2020, він особисто звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати відсотків (пені) за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (соціальних виплат) за вище вказаними судовими рішеннями відповідач по суті своїм листом від 11.03.2020 року відповів відмовою.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву у якому заперечив проти задоволення позову покликаючись на те, що чинним законодавством не передбачено виплату простого відсотка у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла на період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти після спливу трьох місяців від дати нарахування і по даний час несвоєчасної виплати коштів на виконання рішення суду.
Позивачем було подано заяву у якій він з огляду на COVID-19 не заперечував щодо розгляду справи без участі сторін за правилами спрощеного позовного провадження та підтримав позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач, як законний правонаступник звернувся до суду з позовними вимогами до пенсійного органу щодо невиконання рішень судів про перерахунок пенсій його батьків та неправильного застосування відповідачем законодавства щодо виконання таких рішень судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Зі змісту позову суд встановив, що позивач обрав спосіб свого захисту шляхом подання позову про зобов'язання відповідача на нараховану, однак не виплачену в повному обсязі за вищевказаними судовими рішеннями, суму коштів нарахувати та виплатити простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати до якої має бути додано три відсоткові пункти з часу їх нарахування однак своєчасно невиплачених, в обґрунтування вказаного посилається на неналежне виконання відповідачем судових рішень щодо його батьків, правонаступником яких він є.
Позивач наголошував також на те, що згідно практики ЄСПЛ, зокрема справа Ромашов проти України виконавчі процедури становлять єдину складову судових процедур, а в даному випадку мова іде саме про виконання, вірніше надмірно тривале невиконання судових рішень, де згідно ст.129-1 Конституції україни суди здійснюють судовий контроль за своєчасністю виконання попередньо прийнятих судових рішень. Судовий захист та виконання судових рішень, а в даному випадку йдеться саме про захист та виконання судових рішень, є складовою права на справедливий суд.
Відповідно до частини другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Таким чином, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення (у даному випадку несвоєчасне), ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з неналежним виконанням виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане дає підстави для висновку, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382 та 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Таким чином суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
У позовній заяві позивач зазначає, що на його переконання, вказані вище рішення суду неналежно виконані відповідачем чи зовсім не виконані, тобто дійсними намірами позивача є спонукання відповідача до виконання рішенні судів, які набрали законної сили, проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов'язання вчинення дій суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Вказана позиція також підтверджується висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 де вказано, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки є такі, що набрали законної сили рішення судів, а аргументи позивача стосуються саме правильності виконання таких рішень суду то наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі закрити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Махаринець Д.Є.