Справа № 420/4645/20
02 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про:
визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.03.2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У той же час, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Аналіз вказаних положень, структури норми, у тому числі у взаємозв'язку з положеннями ч.ч.1 та 2 ст.12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» дають підстави для висновку, що законом встановлено п'ятиденний строк для звернення до суду.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 оскаржує наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.03.2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Повідомлення про відмову в отриманні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту отримане ОСОБА_1 - 06 березня 2020 року. Втім, з позовною заявою до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовною заявою звернувся - 01 червня 2020 року, тобто з пропуском п'ятиденного строку встановленого законодавством.
Відповідно до ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання, у якому позивач в обґрунтування пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначив, що вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з оскарженням наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.03.2020 року, проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року (суддя Токмілова Л.М.) позовну заяву було повернуто позивачеві у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
ОСОБА_1 наголошував, що ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (суддя Токмілова Л.М.) по адміністративній справі №420/2132/20 про залишення позовної заяви без руху - не отримував, у зв'язку з Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», а тому, поштове відправлення було повернуто на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом з тим, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані, з огляду на що, посилання позивача на позбавлення його доступу до правосуддя є безпідставним та необґрунтованим.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень (який функціонує відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень»), ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (суддя Токмілова Л.М.) по адміністративній справі №420/2132/20, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16.02.17 року, Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи. Позивачем заходів щодо отримання інформації про рух своєї справи - не здійснювалось.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року (суддя Токмілова Л.М.) по адміністративній справі №420/2132/20, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у Постанові по справі №460/2864/18 від 28.04.2020 року, повернення позовної заяви через недоліки у її оформленні не є поважною причиною пропуску цього строку. Однак, вирішуючи питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої позовної заяви, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду. Невідкладне повторне подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення, свідчить про добросовісну поведінку.
Однак, ОСОБА_1 не надано доказів невідкладного звернення до адміністративного суду після повернення позовної заяви. Позивач повторно звернувся до суду через п'ять днів після винесення ухвали Одеським окружним адміністративним судом від 25 травня 2020 року (суддя Токмілова Л.М.) по адміністративній справі №420/2132/20 про повернення позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачеві належить звернутися з окремою заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зазначивши інші підстави для визнання причин пропуску строку позивачем - поважними, та надавши відповідні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Крім того, приписи ст.15 КАС України визначають, що судочинство і діловодство в адміністративних судах проводиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
У рішенні «Менцен проти Латвії» (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Втім, суд звертає увагу, що інформація про країну походження позивача викладена у позовній заяві - російською мовою. Крім того, ОСОБА_1 посилається на російські Інтернет видання щодо ситуації у Іраці станом на 2013-2014 роки.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вищезазначені недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову, відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України, його копій відповідно до кількості учасників справи, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших причин його пропуску та наданням відповідних доказів на підтвердження їх поважності.
Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «…3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)…».
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у випадку необхідності продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивачеві належить звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку у відповідності до ч.2 ст.121 КАС України, до закінчення встановленого судом строку.
Керуючись ст.ст.2, 79, 94, 132, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.03.2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем. В іншому випадку позов буде повернутий позивачеві.
У випадку необхідності продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивачеві належить звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку у відповідності до ч.2 ст.121 КАС України, до закінчення встановленого судом строку, надіславши її на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду - inbox@adm.od.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України та відповідно до ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя Балан Я.В.