Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
про залишення позовної заяви без розгляду
12 червня 2013 р. № 814/1500/13-а
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятості, вул. Жовтневої революції, 97, м. Вознесенськ, 56500
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
простягнення надміру сплачених коштів у сумі 849, 23 грн
Позивач, Вознесенський міськрайонний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , про стягнення надміру сплачених коштів у сумі 849,23 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідачка звернулася до центру зайнятості із заявою про надання їй допомоги у працевлаштуванні, внаслідок чого, їй було надано статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю, однак, під час перебування на обліку у службі зайнятості відповідачка була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, тому не мала законного права на одержання соціальної допомоги по безробіттю.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, заперечення суду не подала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
З врахуванням положень частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Під час судового розгляду справи суд дійшов наступного висновку.
Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю за листопад-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що про порушення свого права дізнався 14.09.2012; за приписами пункту 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом, не застосовується.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
За правилами встановленими п.п. 2, 3 вказаного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зокрема, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державними реєстраторами, управліннями праці та соціального захисту населення, відділами (управліннями) субсидій шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства тощо.
Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом ДПА, Держкомстату від 07 грудня 2005 року № 121/560/40, постановою правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07 грудня 2005 року № 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за № 1523/11803.
Зокрема, згідно із пунктами 2.2, 2.5, 2.7, 3.1 зазначеного порядку Державний центр зайнятості щоквартально протягом 10 календарних днів після закінчення кварталу, наступного за звітним, направляє запит зазначеним у цьому Порядку органам, які можуть мати відомості про осіб, визначених у пункті 2.1.
На запит Державного центру зайнятості відповідний орган протягом десяти робочих днів надає відповідь. Зокрема, ДПА України надає інформацію на відповідний період поквартально.
Усі суб'єкти інформаційного обміну (ДПА України, ПФ України та Державний центр зайнятості) є відповідальними за своєчасне та в повному обсязі надання достовірних даних щодо доходів осіб, які мають відповідати періоду, зазначеному в запиті.
Як свідчать матеріали справи, відповідачка перебувала на обліку в центрі зайнятості у період з 25.11.2008 по 24.03.2009.
Всупереч вищенаведеному, враховуючи обов'язок проведення щоквартальної звірки із суб'єктами інформаційного обміну, центр зайнятості розслідування провів лише в вересні 2012 року.
Належне дотримання позивачем вищенаведеного порядку проведення щоквартальної звірки передбачало б отримання центром зайнятості інформації щодо відповідача ще у 2008-2009 роках.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Всупереч зазначеному позивач звернувся до суду лише у квітні 2013 року.
З приводу посилання позивача на пункт 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" слід зазначити наступне.
Поняття заборгованості випливає із договірних правовідносин, де певна сума фінансових зобов'язань або грошових боргів підлягає погашенню або поверненню в певний термін, який передбачений в договорі.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право, зокрема стягувати кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Таким чином, у даному випадку, відповідачці надавалася допомога по безробіттю, яка не є тотожною поняттю заборгованості. Відтак, оскільки кошти, заявлені позивачем до стягнення не є ні штрафними санкціями, ні адміністративними штрафами, ні боргом відповідача, застосування до спірних правовідносин правил пункту 4 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є неналежним.
Отже, позов подано після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява не містить підтверджуючих документів щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду, позивач не подав, не вказав на обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданої до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
Як наслідок, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду, встановлених процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 99, 100, 128, 158, 160, 162, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Є. В. Марич