справа №1.380.2019.006372
25 травня 2020 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника позивача Фис У.М.,
представника відповідача Полуліх Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.2019, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 16.08.2017 ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснити відповідні виплати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 16.08.2017 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додала усі необхідні для цього документи. Проте, відповідач за результатами розгляду заяви прийняв рішення від 06.08.2017 №2881 про відмову у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідних документів, а також на підставі невідповідності записів про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки. На підставі цього, ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Личаківського районного суду м.Львова, в якій просила встановити факт приналежності трудової книжки. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 15.08.2019 у справі №463/1839/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки Серії НОМЕР_3 , виданої 19.11.1976. Після цього, позивач 27.09.2019 повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за №С-56/11. Однак, відповідач листом від 11.10.2019 №4755/С-56/11.03-06 відмовив у призначенні такої пенсії.
Позивач вважає такі дії ГУ ПФ України у Львівській області протиправними та такими, що позбавили її права на отримання пенсії, оскільки її трудовою книжкою Серії НОМЕР_3 , яка видана 19.11.1976, повністю підтверджуються факт її трудової діяльності.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 13.01.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачу 16.08.2017 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідних документів для призначення пенсії за віком, а саме: при проведенні розгляду документів, поданих для призначення пенсі, проведено їх правову оцінку та виявлено невідповідність записів про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки. Відповідач звертає увагу, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 15.08.2019 у справі №463/1839/19, на яке покликається позивач у позовній заяві, встановлено лише факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки Серії НОМЕР_3 , а не підтверджено трудовий стаж.
Відповідач вважає, що для того щоб врахувати періоди роботи ОСОБА_1 , які зазначені в трудовій книжці, необхідно надати документальне підтвердження всіх записів внесених в трудову книжку. Так, періоди роботи з 17.08.1987 по 01.06.1991 та з 01.04.1992 по 01.10.1992, з 01.10.1992 по 01.04.1993, 05.04.1993 по 12.05.1997 не підтверджено. Таким чином, за відсутності необхідного страхового стажу 15 років відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . На підставі викладеного відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні її позовних вимог просить відмовити.
22.01.2020 представник позивача подала відповідь на відзив.
27.01.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
04.03.2020 представник позивача подала відповідь на заперечення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, запереченнях на відзив та відповіді на заперечення. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта. (а.с.11-13)
16.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до Личаківського відділу обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач долучила необхідні документи для призначення пенсії за віком.
Суд встановив, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії за віком вік ОСОБА_1 становив 58 років.
29.11.2018 відповідач листом №5039/02.11-11 повідомив позивача, що розглянувши документи, подані для призначення пенсії за віком, відділом прийнято рішення від 16.08.2017 №2881 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, через відсутність необхідних для призначення пенсії документів.
Відмова обґрунтована тим, що при проведенні розгляду документів поданих для призначення пенсії проведено їх правову оцінку та виявлено невідповідність записів про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки. Відповідач зазначив, що для того щоб врахувати до стажу періоди роботи ОСОБА_1 , які зазначені у трудовій книжці необхідно надати документальне підтвердження всіх записів, внесених у трудову книжку.
Також зазначено, що на запити відділу надійшли довідки, якими документально підтверджуються періоди роботи в загальному 13 років 7 місяців 12 днів. Періоди роботи з 17.08.1987 по 01.06.1991 та з 01.04.1992 по 01.10.1992, з 01.10.1992 по 01.04.1193, 05.04.1993 по 12.05.1997 не підтверджено.
Отже, за відсутності необхідного страхового стажу 15 років, даних про роботу, а також даних для підтвердження прізвища « ОСОБА_2 », відсутні підстави для призначення пенсії за віком.
На підставі цього рішення, ОСОБА_1 звернулась до Личаківського районного суду м.Львова із позовною заявою про встановлення факту приналежності їй трудової книжки Серії НОМЕР_3 , яка видана 16.11.1976.
15.08.2019 рішенням Личаківського районного суду м.Львова у справі №463/1839/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки Серії НОМЕР_3 , виданої 16.11.1976.
27.09.2019 представник ОСОБА_1 повторно звернулась до Личаківського відділу обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач долучила необхідні документи для призначення пенсії за віком, а саме: копію рішення суду, копію довіреності та копію трудової книжки. Окрім цього, вказала, що копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, копія трудової книжки, копія свідоцтва про шлюб та копія свідоцтва про народження дитини є у відмовній пенсійній справі.
11.10.2019 відповідач листом №4755/С-56/11.03-06 повідомив позивача, що до заяви про призначення пенсії представником ОСОБА_1 надано копію рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15.08.2019 у справі №463/1839/19, я кому в резолютивній частині судом встановлено факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки Серії НОМЕР_3 , виданої 16.11.1976, в якій були здійсненні виправлення прізвища останньої, які позбавляють заявника можливості вирішити питання призначення їй пенсії.
Проте, щодо призначення пенсії ОСОБА_1 в судовому рішення нічого не зазначено. Таким чином, здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 27.09.2019 у відповідача немає законних підстав.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ) зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV) передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Стаття 8 Закону України № 1058-ІV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058-ІV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону України № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ст.26 Закону України № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з ст.56 Закону України №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 Закону України №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п.1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених норм чинного законодавства, свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд встановив, що позивачем на час первинного звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (16.08.2017) виповнилось 58 років. Отже, за положеннями абзацу 3 ч.1 ст. 26 Закону України № 1058-ІV позивач набула право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу - 15 років. За результатами аналізу записів у трудовій книжці відповідач не заперечує наявності у ОСОБА_1 страхового стажу в загальному 13 років 7 місяців 12 днів. Водночас, віднесення до страхового стажу періоди роботи позивача з 17.08.1987 по 01.06.1991 та з 01.04.1992 по 01.10.1992, з 01.10.1992 по 01.04.1993, 05.04.1993 по 12.05.1997 відповідач заперечує. Таким чином, відповідач вважає, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний 15-ти річний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України № 1058-ІV.
Щодо таких тверджень відповідача судом встановлено таке.
ОСОБА_1 повторно звертаючись 27.09.2019 до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, надала необхідні документи, а саме: трудову книжку Серії НОМЕР_3 від 16.11.1976, копію паспорта та ідентифікаційного номера, довіреність на представника для подачі звернення про призначення пенсії, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 Закону України № 1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 позивач в період з 17.08.1987 по 01.06.1991 працювала на посаді заступника голови обласного відділення Українського фонду культури, з 01.04.1992 по 01.10.1992 працювала на посаді завідуючої рекламно-комерційного відділу Фонду сприяння підприємству «NEOS»; з 01.10.1992 по 01.04.1993 працювала на посаді завідуючої відділу організаційної роботи та реклами в ТзОВ «ГАЛОРОС»; з 05.04.1993 по 12.05.1997 працювала на посаді економіста в Малому приватному підприємстві «Ореанда».
Суд зазначає, що вказані записи у трудовій книжці позивача скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця та печатками, із зазначенням відповідного наказу, на основі якого здійснені записи.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення позивачу пенсії за віком.
При цьому, суд враховує, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 15.08.2019 у справі №463/1839/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки Серії НОМЕР_3 , виданої 16.11.1976.
Крім цього, згідно з долученою до матеріалів справи довідкою №25 від 10.02.2020, яка видана Львівським обласним відділенням Українського фонду культури, ОСОБА_3 дійсно працювала у Львівському обласному відділенні Українського фонду культури з 17.08.1987 по 01.06.1991. Про роботу у Львівському обласному відділенні Українського фонду культури свідчать також записи на сторінках 20 та 21 трудової книжки Серії НОМЕР_3 від 16.11.1976 про нагородження позивача.
З огляду на встановлені судом обставини та з аналізу долученої до матеріалів справи копії трудової книжки Серії БТ-1 №1178481 від 16.11.1976 ОСОБА_1 судом встановлено, що така містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у спірні періоди.
Таким чином, суд не бере до уваги твердження відповідача про необхідність подачі позивачем додаткового документального підтвердження всіх записів, внесених в трудову книжку, оскільки законодавством чітко визначено, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що позивач на момент звернення до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком досягнула відповідного пенсійного віку та має відповідний страховий стаж, як це передбачено ст.26 Закону України № 1058-ІV.
Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.
Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд вважає протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області призначити з 27.09.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснити відповідні виплати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській області призначити з 16.08.2017 ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснити відповідні виплати, то у задоволені такої необхідно відмовити, оскільки відповідно до ст.83 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Оскільки, ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії 27.09.2019, проте отримала відмову, відсутні підстави для призначення пенсії з 16.08.2017.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. сплачений згідно з квитанціями №11089199 від 25.11.2019 та №11360526 від 11.12.2019.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити з 27.09.2019 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком та здійснити відповідні виплати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне рішення суду складене та підписане 01.06.2020
Суддя Р.І. Кузан