Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3775/18
Провадження № 1-кс/572/11/20
27 травня 2020 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015180230000060 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красилів, Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст.185 КК України,
Старший слідчий СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 звернулись до Сарненського районного суду Рівненської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст.185 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кп №12015180230000060, під час здійснення якого встановлено, що 27 грудня 2015 року з 03 год. 00 хв. до 03 год. 15 хв. на автодорозі Станційна - 1 м. Вараш, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом нанесення тілесних ушкоджень та зв'язування рук, протиправно позбавили волі ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після цього перебуваючи в межах м. Вараш, Рівненської області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою домовленістю приєднались до ОСОБА_11 та ОСОБА_8 сівши у салон легкового автомобіля марки «Toyota Land Cruiser» 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 (далі «Toyota Land Cruiser») який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та доручення № НОМЕР_3 перебував у володінні ОСОБА_12 . В цей час у салоні автомобіля знаходився ОСОБА_13 , якого ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , всупереч волі попередньо обмежили в рухах та пересуванні, шляхом застосування відносно нього електрошокера, фізичної сили та полімерних хомутів для зв'язування ззаду кистей рук. У подальшому, помістивши ОСОБА_15 на підлогу в салоні автомобіля між передніми та задніми сидіннями, обмежуючи його рухи та можливість вільного пересування, усі вищевказані особи виїхали за межі міста Вараш. Рівненської області та зупинились біля 03 год. 15 хв. у полі неподалік лісового масиву, що розташований поблизу автодороги Стара Рафалівка - Суховоля - Полиці. Далі всупереч волі ОСОБА_15 , ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 та невстановленими на даний час особами, які до них приєднались, перемістили ОСОБА_15 на землю та шляхом подальшого застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалось нанесенням останньому численних тілесних ушкоджень, зв'язуванням полімерними хомутами рук та ніг, погрозою застосування насильства до нього та його родичів, на протязі біля трьох годин, протиправно обмежували його рухи та можливість вільного пересування до 06 год. 15 хв. цього ж дня.
Окрім цього під час досудового розслідування встановлено, що 27 грудня 2015 року близько 06 год. 15 хв., неподалік лісового масиву, що розташований поблизу автодороги Стара Рафалівка - Суховоля - Полиці та м. Вараш, Рівненської обл., ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими на даний час особами вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого. Так встановлено, що вказані особи, маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння легковим автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», ринковою вартістю 475 249 грн. 28 коп., який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та доручення № НОМЕР_3 перебував у володінні ОСОБА_15 , всупереч волі володільця автомобіля, шляхом застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_15 , заволоділи ключами від вказаного автомобіля, отримавши таким чином над ним контроль. Після чого, сіли у його салон, завели двигун та поїхали із місця події заволодівши таким чином зазначеним транспортним засобом, завдавши ОСОБА_18 фізичної шкоди та матеріальних збитків у великих розмірах.
29.03.2018 відповідно до вимог ст.ст. 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_4 за даним фактами повідомлено про підозру.
2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України, а саме як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб способом небезпечним для здоров'я потерпілого, а також за ч. 2 ст. 289 КК України, а саме як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор в судовому засіданні, клопотання підтримав повністю, надав відповідні пояснення, наголосив на тому, що підозрюваний був оголошений у розшук, приховав свою справжню адресу проживання від слідчого, достеменно знав про виклики слідчого для проведення необхідних слідчих дій, свідомо ігнорував.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила з огляду на його безпідставність та недоведеність існування ризиків та оголошеної підозри, наголосила на тому, що підозрюваному не було відомо про оголошення в розшук чи оголошення підозри..
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив у задоволенні клопотання, підтримав думку свого захисника, наголосив, що був допитаний свідком, після чого жодного разу його не викликали, не телефонували, повісток не отримував.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами (справа «Ілійков проти Болгарії », «Бекчієв проти Молдови»). Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти..
Згідно практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , відповідно до змісту клопотання, є запобігання ризикам, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою молодого віку, за місцем колишнього працевлаштування характеризується позитивно, неодружений, зі слів тимчасово проживає в м. П'ятихатки Дніпропетровської області, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, пов'язані з викраденням людини. Також слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я ОСОБА_4 , що не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, неповнолітніх дітей чи інших осіб підозрюваний на утриманні не має.
Поруч з тим, слідчий суддя критично оцінює надані підозрюваним показання щодо відсутності у останнього інформації про оголошення його в розшук та оголошення про підозру, показання про обставини події оцінює як суперечливі, плутані, та такі, що не узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення слідчому судді доведена і сумнів не викликає, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Слідчий суддя вважає ризики існуючими та повністю доведеними стороною обвинувачення в ході судового розгляду.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, зважаючи на тривалий період перебування у розшуку підозрюваного, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання. На даний час, враховуючи обставини справи, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів підозрюваному слідчий суддя вважає недостатнім та передчасним.
Доводи сторони захисту про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять причетність до вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень є безпідставними, такими, що не грунтуються на матеріалах справи та в сукупності з дослідженими матеріалами клопотання та кримінального провадження відповідно не можуть бути безумовною підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Слідчий суддя не вбачає висновки, які зробив орган досудового слідства, очевидно необґрунтованими чи очевидно довільними.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає ризики обґрунтованими та доведеними, клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню, що не виходить за межі розумного строку, відповідає особі підозрюваного, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 196, 369, 371, 372 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красилів, Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст.185 КК України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі строком до 60 днів, а саме до 24 липня 2020 року без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду оголошено 28.05.2020 о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя