вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/13431/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.01.2020 (повний текст складено 03.02.2020)
у справі №910/13431/19 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп";
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України;
про визнання недійсним та скасування розпорядження
Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" (далі - позивач, ТОВ "Дельтабудгруп") звернулося до місцевого господарського суду з позовом (з урахуванням здійснених уточнень) до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження №60/85-рп/к від 10.09.2019.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті розпорядження від №60/85-рп/к від 10.09.2019 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права, що згідно з ст. 59 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є підставами для скасування відповідного рішення. Зокрема, позивач посилався на те, що:
- висновки відповідача, викладені у оспорюваному розпорядженні, щодо узгодженості дій позивача та ТОВ «Нові інтегровані системи автоматизації» грунтується на самих лише припущеннях, без наявних жодних доказів, що свідчили про наявність в діях позивача та вказаної особи ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- позивач та ТОВ «Нові інтегровані системи автоматизації» не пов'язані між собою, а є конкурентами, оскільки ведуть свою господарську діяльність в одній галузі, мають різних засновників (учасників), зареєстровані за різними адресами місцезнаходження, мають різні засоби зв'язку;
- оскаржуваним розпорядженням позивача незаконно визнано винним у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, тобто, у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Короткий зміст заперечень на позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що відділенням в межах передбачених повноважень здійснюється державний контроль за дотриманням позивачем та ТОВ «Нові інтегровані системи автоматизації» законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у процедурі закупівлі.
За результатами проведеного дослідження із встановлення наявності або відсутності ознак порушення, доказами, зібраними відповідачем в межах відповідного дослідження, за відповідним поданням четвертого відділу досліджень та розслідувань відділення у зв'язку з наявністю у діях позивача та товариства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідним розпорядженням № 60/85-рп/к було розпочато розгляд справи № 80/60/85-рп/к.19. При цьому, саме по собі видання уповноваженим органом розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у такій справі. Оскаржуване позивачем розпорядження регулює процедурні відносини початку відділенням розгляду справи для з'ясування та дослідження дій позивача на предмет можливої наявності у них порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Також, відповідач зазначав, що розгляд відділенням справи без прийняття рішення по суті, ніяким чином не є підставою для встановлення факту вчинення відповідачем у справі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і таке розпорядження не є актом, що встановлює факт порушення наведеного закону, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер, і не порушує прав позивача.
Також, у випадку розгляду справи по суті не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю згідно з статтею 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Дельтабудгруп" - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону та саме прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ "Дельтабудгруп") звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп", також, стягнути з відповідача на корить позивача всі понесені позивачем судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції при вирішенні спору допущено порушення норм процесуального права, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено невірно вимогу, з якою позивач звернувся до позову (позивач просив визнати недійсним оспорюване розпорядження, коли в рішенні зазначено про вимогу щодо визнання його протиправним);
- судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що оскаржуваним розпорядженням позивача незаконно визнано винним у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, тобто, у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», чим допущено неправильне застосування норм матеріального права;
- суд першої інстанції не звернув уваги на довод позивача в обгрунтування позову на те, що відповідачем не доведено, що під час підготовки документів участі у процедурі закупівлі позивача та ТОВ «Нові інтегровані системи автоматизації» не змагались між собою, а діяли узгоджено;
- під час вирішення спору не враховано висновків постанови Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17.
Короткий зміст заперечень відповідача проти доводів апеляційної скарги
23.04.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача засобами поштового зв'язку (відправлення здано на установу пошти 14.04.2020) у строк, встановлений судом (протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження, яка отримана відповідачем 15.04.2020), надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання позивачу, і вказаний відзив прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, відповідач посилався на те, що оспорюване позивачем розпорядження - не є рішенням за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розумінні статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а є виключно процедурним актом, не встановлює наявність порушення та притягнення до відповідальності за вчинення останнього. Оспорюване розпорядження жодним чином не порушує прав позивача, як особи, яка бере участь у розгляді справи щодо порушення законодавства у сфері економічної конкуренції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" залишено без руху з метою усунення недолікві.
23.03.2010 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника у встановлений судом строк надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено оригінал платіжного доручення №907 від 21.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн. з відповідним призначенням платежу за розгляд апеляційної скарги в межах даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 910/13431/19, та призначено справу до розгляду на 21.05.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 отримана позивачем 16.04.2020 згідно рекомендованого поштового відправлення 0209108677879, а відповідачем - згідно рекомендованого поштового відправлення 0303512688376.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 21.05.2020 з'явився представник відповідача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргузалишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2020 у справі № 910/13431/19 - без змін.
Позивач в судове засідання 21.05.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представників позивача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення) від 10.09.2019 № 60/85-рп/к було розпочато розгляд справи № 80/60/85-рп/к.19 за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" порушення про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 4 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі "Капітальний ремонт обладнання міського крематорію на вул. Байкова, 16, Голосіївський район (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи)", яка проводилась комунальним підприємством "Київський Крематорій", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" - UA-2018-10-02-000249-b.
Позивач - ТОВ "Дельтабудгруп" - не погодившись із Розпорядженням № 60/85-рп/к, звернулось до суду першої інстанції про скасування останнього з підстав відсутності в діях позивача ознак порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 4 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Також, позивачем до матеріалів справи долучено документи результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі "Капітальний ремонт обладнання міського крематорію на вул. Байкова, 16, Голосіївський район (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи)", яка проводилась комунальним підприємством "Київський Крематорій", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" - UA-2018-10-02-000249-b.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (тут і далі - в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного розпорядження), законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" тут і далі - в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного розпорядження), основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами стаття 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;
2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій;
3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах;
4) переглядати рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України;
5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
7) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
8) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;
9) вносити до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;
10) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;
11) звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Аналогічні припис містяться також у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Комітету від 23.02.2001 № 32-р.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Пунктом 20 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".
Згідно з частиною першою статті 35 та частиною першою статті 37 "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі; у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема з відомостей оспорюваного розпорядження, відповідач за власною ініціативою, а саме за наслідками розгляду подання Четвертого відділу досліджень та розслідувань Відділення за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняв розпорядження про початок розгляду справи № 80/60/85-рп/к.19, що узгоджується з приписами статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та частиною першою статті 35 та частиною першою статті 37 "Про захист економічної конкуренції".
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що в діях відповідача у вигляді винесення оскаржуваного розпорядження не вбачається невідповідності визначеної законом компетенції останнього згідно з вищенаведеними вимогами закону.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати права позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке розпорядження не передбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем розпорядження регулює процедурні відносини початку відділенням розгляду справи для з'ясування та дослідження дій позивача на предмет можливої наявності у них порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, саме під час розгляду уповноваженим органом справи по суті підлягають дослідженню і оцінці доводи позивача, як учасника справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, стосовно недоведеності відповідним органом обставин, що під час підготовки документів участі у процедурі закупівлі позивача та ТОВ «Нові інтегровані системи автоматизації» не змагались між собою, а діяли узгоджено, а отже, саме під час розгляду справи по суті здійснюється оцінка наявності або відсутності у діяннях суб'єкта господарювання ознак протиправності згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції», встановлюються обставини наявності або відсутності його вини у відповідному порушенні.
Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у випадку розгляду справи по суті і дослідження усіх обставин справи, якщо не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю згідно з статтею 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Крім того, вирішуючи спір про визнання недійсним оспорюваного розпорядження про початок розгляду справи, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі, зокрема і позивача.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення норм матеріального права - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виснвоками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону та саме прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача.
Щодо доводів скаржника про те, що під час вирішення спору судом першої інстанції не враховано висновків постанови Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 спір стосувався щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з продажу квитків, передбаченого статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а рішення про відмову у відкритті справи Комітет повідомив листом-повідомленням, і Велика Палата вказала, що Комітет у межах цієї справи надав позивачу формальну відповідь про відмову в розгляді справи, яка ґрунтувалася на суперечливій та нерелевантній аргументації.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17 зазначено, що у цій справі заявлено вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою Товариства, а про визнання викладеної в листі АМК від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 відмови заступника голови АМК державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та про зобов'язання АМК за наслідками розгляду заяви Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції. Тобто, друга вимога є похідною і залежить від результату розгляду першої вимоги. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет, у випадку задоволення позову, має повторно розглянути відповідну заяву Товариства й ухвалити мотивоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
Тобто, обставини справ у наведених скаржником постанові Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17 є іншими, ніж обставини справи № 910/13431/19, у якій предметом оспорювання є розпорядження відповідача, викладене у формі відповідного рішення, оформленого відповідним документом, а не листом. Крім того, у справі № 910/13431/19 зміст оспорюваного рішення полягає саме у відкритті справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з яким позивач не погоджується, а у справах № 910/23000/17 та № 910/23375/17 предметом оскарження виступала відмова у відкритті справи, оформлена листом - відмовою.
Доводи скаржника в обґрунтування допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права про те, що в оскаржуваному рішенні зазначено невірно вимогу, з якою позивач звернувся до позову (позивач просив визнати недійсним оспорюване розпорядження, коли в рішенні (у вступній частині) зазначено про вимогу щодо визнання його протиправним) - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідна заява позивача, в якій ним викладено прохальну частину позову, та зазначено відповідача, до якого пред'явлено позов, - прийнята судом першої інстанції до розгляду, про що міститься посилання у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, і відповідно, розгляд справи здійснено судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, про що ухвалено оскаржуване рішення про відмову у позові. При цьому, зазначення у вступній частині рішення щодо визнання розпорядження протиправним - не є підставою для скасування оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки вказане зазначення жодним чином не вплинуло на оцінку судом першої інстанції матеріалів справи в сукупності, а також застосування в контексті спірних правоідносин сторін норм матеріального права при ухваленні рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 було зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19, а за наслідками апеляційного перегляду справи його залишено без змін, у зв'язку з чим його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №910/13431/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтабудгруп".
4. Матеріали справи №910/13431/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови: 28.05.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.Я. Дикунська