вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2020 р. Справа№ 910/19113/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 21.05.2020
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 про забезпечення позову
у справі №910/19113/19 (суддя Демидов В.О.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг»
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг»
до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович,
2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
1.Зміст позовних вимог та заперечень
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг» (надалі - позивач, ТОВ «КМ-Холдинг») до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (надалі - відповідач, АТ «АЛЬФА-БАНК») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович (надалі - третя особа-1), 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна (надалі - третя особа-2).
Позовна заява мотивована тим, що 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» було укладено кредитний договір №06.1-20/002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100 000 000,00 грн строком до 31.12.2020. В якості забезпечення виконання позичальником (ТОВ «ПАККО Холдинг») забезпеченого зобов'язання за кредитним договором, між банком (ПАТ «Укрсоцбанк») та ТОВ «КМ-Холдинг» 01.03.2013 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ариванюк Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 236. Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору від 01.03.2013 предметом іпотеки є будівля, а саме: двоповерхова будівля площею 1908,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 106.
26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1933, яким звернуто стягнення на вказане вище нерухоме майно на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК».
Крім того, на підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранко Д. В. 16.12.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60898294, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також постанову про арешт майна боржника, згідно якої приватним виконавцем було описано та накладено арешт на вказане вище нерухоме майно.
Також, 17.12.2019 приватним виконавцем Таранко Д. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП №60898294), якою описано та арештовано вказане нерухоме майно за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 106.
Не погоджуючись із виконавчим написом та вважаючи його таким, що не підлягає виконанню, ТОВ «КМ-Холдинг» просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1933, яким звернено стягнення нерухоме майно ТОВ «КМ-Холдинг», а саме: двоповерхову будівлю площею 1908,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 106, на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», таким, що не підлягає виконанню.
Позивач неодноразово звертався до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19113/19.
Так, 12.03.2020 від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №1933, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.
16.03.2020 позивач подав до суду додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник у поданій заяві зазначає, що відповідачем розпочато процес реалізації майна, який незабаром буде закінчено, оскільки проведення оцінки майна та публікація оголошення про аукціон є завершальною стадією перед його продажем. Про намір реалізації майна також свідчить розміщене на сайті ДП «СЕТАМ» оголошення про дату проведення аукціону, який призначено на 19.03.2020.
На підтвердження власних доводів позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову долучено постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, повідомлення приватного виконавця про проведену оцінку майна та визначення його вартості з метою виставлення на торги та оголошення на сайті ДП «СЕТАМ» про проведення 19.03.2020 аукціону з продажу майна.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
З матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції вбачається, що 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №1933, яким звернуто стягнення на майно, а саме: двоповерхову будівлю площею 1908,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 106, на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК».
Разом з тим, матеріали оскарження ухвали суду у даній справі та додаток, що надійшов від суду першої інстанції на вимогу апеляційного господарського суду не містить самого виконавчого напису нотаріуса, що є предметом розгляду даної справи, про визнання таким, що не підлягає виконанню. При цьому, у позовній заяві, позивач вказує про відсутність у нього виконавчого напису нотаріуса та просить суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. документи на підставі яких було вчинено виконавчий напис та копію договору на якому вчинено виконавчий напис від 26.10.2019 за реєстровим № 1933.
Так, з матеріалів оскарження ухвали, що наявні у суду апеляційної інстанції вбачається, що на підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В. 16.12.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60898294, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також постанову про арешт майна боржника, згідно якої приватним виконавцем було описано та накладено арешт на вказане вище нерухоме майно.
Також, 17.12.2019 приватним виконавцем Таранко Д. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП №60898294), якою описано та арештовано вказане нерухоме майно за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 106.
Не погоджуючись із виконавчим написом та вважаючи його таким, що не підлягає виконанню, ТОВ «КМ-Холдинг» просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1933, яким звернено стягнення на нерухоме майно ТОВ «КМ-Холдинг», а саме: двоповерхову будівлю площею 1908,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 106, на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», таким, що не підлягає виконанню.
Позивач двічі звертався з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19113/19 у задоволенні яких, судом першої інстанції було відмовлено.
Разом з тим, позивач в третє звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №1933, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 26.10.2019 за реєстровим №1933 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною, за яким стягувачем є Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг», до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19113/19.
Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19113/19, місцевий господарський суд виходив з того, що на час розгляду вказаної заяви, спірний виконавчий напис став підставою для відкриття 16.12.2019 приватним виконавцем Таранком Д.В. виконавчого провадження № 60898294 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг» та прийнято постанову від 17.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) заявника за оспорюваним виконавчим написом.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що за наявності в матеріалах справи документального підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису обґрунтованим є посилання позивача на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарським судом у даній справі у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті та відбудеться реалізація майна заявника, та з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та понести додаткові витрати.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19113/19 і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів, щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідач, звертає увагу суду на те, що спірне майно є іпотечним майном і позивач добровільно та розуміючи наслідки своїх дій уклав 06.03.2013 з відповідачем іпотечний договір. За приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Щодо доводів позивача про відсутність в момент вчинення виконавчого напису безспірно визначеної заборгованості у зв'язку з розглядом справи №903/233/19, скаржник зазначає, що розмір заборгованості позивача за кредитним договором вже встановлено судовим рішенням у справі №903/614/17 і такі обставини не потребують доказуванню та є преюдиційними.
Скаржник звертає увагу суду на те, що позивач неодноразово звертався до суду з заявою про застосування заходів забезпечення позову у задоволенні яких судом відмовлено, та які (заяви) по суті викладених в них доводів та обґрунтувань є аналогічними заявленим у заяві про забезпечення позову, яку судом першої інстанції задоволено, ухвала, наразі яка оскаржується. Тобто місцевим господарським судом вже була надана оцінка доводам та обставинам при прийнятті ухвали від 26.02.2020 про відмову у забезпеченні позову. До того ж, при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, на думку відповідача, судом першої інстанції мала б бути застосована саме ч. 4 ст. 140 ГПК України, оскільки, як вже зазначалося, заявником не було надано нових доказів або пояснень, а, враховуючи, що така заява вже була розглянута цим же судом раніше, очевидним є недостатність наданих пояснень та доказів, а, відтак така заява позивача повинна була розглянута у судовому засіданні з викликом сторін.
На думку відповідача, позивач не надав доказів того, що саме відповідачем вчиняються дії щодо відчуження майна. Ті обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог (початок процедури реалізації майна, проведення оцінки майна, призначення електронних торгів тощо), є передбаченою чинним законодавством процедурою звернення стягнення на майно, яка ніяким чином не залежить від дій відповідача. Тому посилання позивача на складові процесу реалізації майна, які визначені законодавством, не можуть розцінюватись як дії відповідача, спрямовані на реалізацію майна позивача.
Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тобто, результатом (наслідком) розгляду позову, в разі його задоволення, буде неможливість подальшого продажу (як і продажу взагалі) майна позивача за виконавчим написом нотаріуса. В свою чергу, суд застосувавши оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, фактично ототожнив заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що за приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України є не допустимим.
5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «КМ-Холдинг» проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а ухвала місцевого суду від 25.03.2020 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову без змін.
Вважає, що сума боргу є спірною, оскільки у справі № 903/233/19 за позовом АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник - АТ «Альфа - Банк») до TOB «КМ - Холдинг», ПАТ «Волиньбакалія», ТОВ «Вопак - Трейд», ТОВ «ПАККО Логістик», TOB «СТМ - Сучасні торгівельні системи» про стягнення заборгованості, ПАТ «Волиньбакалія» не погоджується із стягненням з нього такої заборгованості. При цьому, у справі № 903/614/17 на яку посилається скаржник, ТОВ «КМ-Холдинг» не приймало участі.
Позивач посилається на судову практику суду касаційної та апеляційної інстанцій.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
07.04.2020 Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19113/19.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/19113/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020, справу №910/19113/19 призначено до розгляду на 21.05.2020.
18.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «КМ-Холдинг» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено карантин, і пов'язані з цим обставини є поважною причиною для неявки в судове засідання. ТОВ «КМ-Холдинг» у вказаному клопотанні вказує, що позивач має намір подати нові докази по справі та судову практику.
У судове засідання 21.05.2020 з'явився представник ТОВ «АЛЬФА-БАНК».
Представники ТОВ «КМ-Холдинг» у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, позивач повідомлявся належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, заявником не наведено суду обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, наведені у клопотанні про відкладення позивачем причини неявки його представника, колегія не вважає поважними, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд, зокрема у своїх постановах від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19 та від 05.05.2020 у справі №911/1634/19.
Доводи позивача про те, що позивач має намір подати нові докази, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Судом апеляційної інстанції враховано, що при зверненні позивача з заявою про забезпечення доказів, ним було подано суду всі докази та зазначено всі обставини, на підставі яких позивач вважав за необхідна для забезпечення позову. Більш того, судом врахований відзив позивача на подану апеляційну скаргу з доводами та наведеною судовою практикою в ньому. Також, відхиляючи вказане клопотання, судом апеляційної інстанції враховано, що ТОВ «КМ-Холдинг», як юридична особа не обмежена у виборі представників.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник ТОВ «АЛЬФА-БАНК» у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19113/19 і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
7. Джерела права й акти їх застосування
Господарський процесуальний кодекс України
Згідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
У відповідності до ч.ч.3-5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно ч.ч. 11, 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Практика Європейського суду з прав людини як джерело права
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 05.04.2005). При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
8. Позиція апеляційного суду
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «АЛЬФА-БАНК» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На підтвердження наявності підстав для забезпечення позову заявник послався на те, що відповідачем розпочато процес реалізації майна, який незабаром буде закінчено, оскільки проведення оцінки майна та публікація оголошення про аукціон є завершальною стадією перед його продажем. Про намір реалізації майна також свідчить розміщене на сайті ДП «СЕТАМ» оголошення про дату проведення аукціону, який призначено на 19.03.2020.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1933, яким звернено стягнення на нерухоме майно ТОВ «КМ-Холдинг», а саме: двоповерхову будівлю площею 1908,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 106, на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», таким, що не підлягає виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В. перебуває спірний виконавчий напис № 1933 від 26.10.2019 (ВП № 60898294). В межах виконавчого провадження № 60898294 даним приватним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника Публічного акціонерного товариства «КМ-Холдинг» від 17.12.2019, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 14.01.2020.
Згідно повідомлення приватного виконавця Таранко Д.В. від 14.02.2020 № 581 позивача повідомлено про вартість описаного та арештованого майна. При цьому, згідно даних електронного оголошення, 19.03.2020 призначено аукціон комплексу будівель та споруд за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 106.
Таким чином, в межах виконання спірного виконавчого напису призначено проведення аукціону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Враховуючи приписи ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, а тому, на переконання колегії суддів, аукціон, призначений в межах виконання спірного виконавчого напису, є таким, що проводиться уповноваженою державою особою і саме від імені держави.
Отже, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону - ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, щодо неможливості зупинення судом процедури проведення аукціону.
Тобто, не вдаючись до оцінки правомірності заявленого позову та вірогідності його задоволення, суд має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів, щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову ухвалою від 25.03.2020, тобто після дати призначеного аукціону 19.03.2020. Судом не перевірено чи було проведено аукціон та чи взагалі він відбувся. В матеріалах справи така інформація відсутня.
Крім того, судова колегія зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тобто, результатом (наслідком) розгляду позову, в разі його задоволення, буде неможливість подальшого продажу (як і продажу взагалі) майна позивача за виконавчим написом нотаріуса. В свою чергу, суд застосувавши оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, фактично ототожнив заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що за приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України є не допустимим.
Більш того, задоволення заяви про забезпечення позову порушує права відповідача, як іпотекодержателя, який у свою чергу у відповідності до приписів ст. 1 Закону України «Про іпотеку» має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Судом апеляційної інстанції, не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, і, як наслідок, не знайдено підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
9. Висновки апеляційного суду
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом передчасно вжито заходи забезпечення позову ухвалою від 25.03.2020 у справі №910/19113/19. Ухвала суду першої інстанції від 25.03.2020 підлягає скасуванню, а заява ТОВ «КМ-Холдинг» про вжиття заходів забезпечення позову - залишенню без задоволення.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 про забезпечення позову у справі №910/19113/19 задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 про забезпечення позову у справі №910/19113/19 щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 26.10.2019 за реєстровим № 1933 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною, за яким стягувачем є Акціонерне товариство «Альфа Банк», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг».
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19113/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 28.05.2020
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська