вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/12243/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 26.05.2020 року у справі №910/12243/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019, повний текст якого складено 23.12.2019
у справі №910/12243/19 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Норлент компані"
до приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз"
про стягнення коштів в розмірі 2 474 335,78 грн.
У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Норлент компані" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" (далі-відповідач) 2 474 335,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між ТОВ «Анвальт» та відповідачем договором №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 12.10.2017 щодо повернення фінансової допомоги.
31.08.2018 між позивачем, відповідачем та ТОВ «Анвальт» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, внаслідок чого позивач набув право вимоги до відповідача на суму 7 242 200,00 грн (заборгованість за договором №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 12.10.2017 та платіжними дорученням №204 від 25.10.2017, №206 від 26.10.2017, №208 від 27.10.2017, №215 від 30.10.2017, №216 від 01.11.2017, № 217 від 01.11.2017, № 219 від 07.11.2017, №222 від 08.11.2017, №224 від 08.11.2017, №226 від 09.11.2017, №227 від 10.11.2017).
Як зазначає позивач у позові, оскільки він не має змоги сплатити судовий збір з усієї суми боргу відповідача, тому звернувся з даним позовом про стягнення з останнього боргу лише у розмірі 2 474 335,78 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої вимоги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.
Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено дійсність договору про відступлення права вимоги та дійсність самого відступленого зобов'язання, а наявним матеріалам справи та наданим позивачем доказам надано формальну та необ'єктивну оцінку.
Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції внаслідок залишення клопотань про витребування оригіналів доказів та письмових пояснень без розгляду порушив норми процесуального права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020, справу №910/12243/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 залишено без руху та повідомлено приватне акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз" про те, що для усунення недоліків йому протягом десяти днів з дня вручення ухвали слід подати докази сплати судового збору у розмірі 55 672,56 грн.
11.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Укрбудтрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 призначено на 17.03.20 о 10:20 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
26.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
17.03.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2020 на 10:40 год.
06.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання, в яких просить суд продовжити строк для підготовки та подання письмових пояснень щодо платежів, що здійснювались відповідно до умов договору поставки №07/09 від 07.09.2016, а також відкласти розгляд справи у зв'язку з запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 07.04.2020 клопотання приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" про продовження строку на подання письмових пояснень та відкладення розгляду справи №910/12243/19 задоволено; продовжено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.04.2020; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 відкладено на 28.04.2020 о 11:00 год.
27.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання, в яких просить суд продовжити строк для підготовки та подання письмових пояснень щодо платежів, що здійснювались відповідно до умов договору поставки №07/09 від 07.09.2016, а також відкласти розгляд справи у зв'язку з запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 28.04.2020 клопотання приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" про продовження строку на подання письмових пояснень та відкладення розгляду справи №910/12243/19 задоволено; продовжено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.05.2020; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 відкладено на 26.05.2020 о 10:40 год.
25.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання, в яких просить суд продовжити строк для підготовки та подання письмових пояснень щодо платежів, що здійснювались відповідно до умов договору поставки №07/09 від 07.09.2016, а також відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю ознайомленням з документами товариства за період 2016-2017 років, що наданий час є не можливим заважаючи на об'єктивні причини, а саме внаслідок запровадження карантину через спалах у світі коронавірусу.
Колегія суддів, порадившись на місті, ухвалила залишити вказані клопотання без задоволення, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» послаблено карантинні заходи, зокрема дозволено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а також дозволено з 22 травня 2020 року, зокрема регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, при розгляді клопотань про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання письмових пояснень колегією суддів враховано вище викладене та взято до уваги наступне:
- явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, про що учасників справи було повідомлено ухвалою від 06.04.2020;
- скаржник у клопотаннях не зазначає взагалі будь-яких причин, які безпосередньо перешкоджають його представнику (адвокату) Чайці Я.В. з'явитися до судового засідання, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів;
- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 та від 20.05.2020 №392 послаблено карантинні обмеження, зокрема з 11.05.2020 дозволено діяльність адвокатів, а також дозволено з 22 травня 2020 року, зокрема регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно;
- відповідно до ст.197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відеоконференцзв'язку. Проте, такого клопотання скаржником заявлено не було, а також не зазначено причини, що перешкоджають скористатися таким правом;
- позиція скаржника щодо фактичних обставин справи висловлена в апеляційній скарзі, а також в першому судовому засіданні (17.03.2020) його представником (адвокатом) Чайкою Я.В. було надано пояснення та зазначено, що жодних договорів скаржник з позивачем не укладав;
- як свідчить протокол судового засідання від 21.10.2029 та звукозапис на диску CD-R, представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2019 було надано суду для огляду оригінали документів по суті спору, копії яких додані до позовної заяви;
- як свідчить звукозапис судових засідань на диску CD-R, під час розгляду в суді першої інстанції даної справи жодним із представників скаржника не ставилось під сумнів факт підписання договору №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 12.10.2017 та договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, а також факт здійснення 21.02.2018 сплати 130 000,00 грн із призначенням платежу «повернення фін.допомоги зг.дог.№01/10 від 01.10.2017 Без ПДВ»;
- не одноразове подання аналогічних за змістом клопотань.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів визнає повідомленні скаржником причини неявки та не подання додаткових пояснень не поважними.
Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, скаржник належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, представник скаржника повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки судом поважними не визнані, а також враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, положення ст.ст.13,15, 269 ГПК України та розумність строків тривалості судового розгляду, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних клопотань та можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю скаржника. Крім того, колегією суддів враховано, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Подане скаржником клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за позовом приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Норлент компані" про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, колегія суддів також залишає його без задоволення, оскільки не надано жодного доказу звернення до суду з вказаним позовом та перебування його на розгляді в суді. Крім того, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду даної справи. До того ж, в судовому засіданні, яке відбулося 26.05.2020, представник позивача повідомив, що позивачу не відомо про існування вказаного позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2019 року між відповідачем, як позичальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Анвальт», як кредитором, був укладений договір №01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі-Договір №01/10), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним договором строк (а.с.30-32 т.1).
Згідно з п.п.1.2, 1.4 Договору №01/10 фінансова допомога надається позичальнику у розмірі 11 204 335,78 грн та строком до 02.10.2018 року.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вказує позивач в позові, всього за Договором №01/10 відповідачу було надано 7 372 200,00 грн фінансової допомоги згідно платіжних доручень, в яких змінено помилково зазначене призначення платежу з «передплата згідно дог. №07/09 від 07.09.2016» на «перерахування безвідсоткової поворотної фіндопомоги згідно дог. №01/10 від 02.10.2017р.».
Зміна призначення платежу здійснена ТОВ «Анвальт» згідно наданих відповідачу листів з відповідним змістом. На даних листах міститься підпис директора відповідача та вказано, що він з цього приводу заперечень не має.
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень та листів змінено призначення платежу по сплаченим коштам (а.с.34-44 т.1), а саме:
Платіжне дорученняЗміна призначення платежуПроведена сума платежу, грн.Сума платежу, призначення якого змінено, грн.
№204 від 25.10.2017«Передплата згідно дог.№07/09 від 07.09.2016р» змінити на «Перерахування безвідсоткової поворотної фіндопомоги згідно дог.№01/10 від 02.10.2017р.»1 050 000,00954 335,78
№206 від 26.10.2017 650 000,00650 000,00
№208 від 27.10.2017 1 000 000,001 000 000,00
№215 від 30.10.2017 1 000 000,001 000 000,00
№216 від 01.11.2017 500 000,00500 000,00
№217 від 01.11.2017 300 000,00300 000,00
№219 від 07.11.2017 1 000 000,001 000 000,00
№222 від 08.11.2017 300 000,00300 000,00
№224 від 08.11.2017 500 000,00500 000,00
№226 від 09.11.2017 500 000,00500 000,00
№227 від 10.11.2017 1 000 000,001 000 000,00
Всього 7 372 200,00
Відповідно до п.п.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як свідчать матеріали справи, 21.02.2018 року на виконання умов Договору №01/10 відповідачем перераховано ТОВ «Анвальт» 130 000,00 грн з призначенням платежу: «повернення фін.допомоги зг.дог.№01/10 від 01.10.2017» (а.с.33 т.1).
Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2017 року - серпень 2018 рік за Договором фін допомоги 01/10 від 02.10.2017, який підписаний та скріплений печатками відповідача та ТОВ «Анвальт», в якому зазначено, що заборгованість відповідача за вказаними вище платіжними дорученнями ,з урахуванням здійснення відповідачем за Договором №01/10 оплати в сумі 130 000,00 грн, становить 7 242 200,00 грн (а.с.29 т.1).
Колегією суддів встановлено, що Договір №01/10 укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний, а також був схвалений відповідачем шляхом вчинення відповідних дій (повернення фін. допомоги в сумі 130 000,00 грн). Доказів протилежного матеріали справи не містять.
В подальшому, між ТОВ «Анвальт», як первісним кредитором, позивачем, як новим кредитором, та відповідачем, як боржником, був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 (далі-Договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги в сумі 7 242 200,00 грн, що виникло у первісного кредитора до боржника за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/10 від 02.10.2017 та платіжними дорученнями: №204 від 25.10.2017, №206 від 26.10.2017, №208 від 27.10.2017, №215 від 30.10.2017, №216 від 01.11.2017, №217 від 01.11.2017, №219 від 07.11.2017, №222 від 08.11.2017, №224 від 08.11.2017, №226 від 09.11.2017, №227 від 10.11.2017 (а.с.28 т.1).
Пунктом 10 Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Колегією суддів встановлено, що при укладенні Договору відступлення права вимоги його сторони керувалися положеннями статей 512-519, 656 Цивільного кодексу України. Тобто, вказаний правочин є договором відступлення права вимоги та містить елементи договору купівлі-продажу.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
У відповідно до положень ст.ст.514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 року по справі №922/2668/14.
Пунктом 5.2 Договору №01/10 передбачено, що кредитор не має права без згоди позичальника відступити, чи іншим способом передати свої права за даним Договором, у тому числі право вимоги третій особі.
Отже, Договір №01/10 містить застереження щодо необхідності обов'язкової згоди, зокрема боржника на заміну кредитора, що не суперечить приписам ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України.
Колегією суддів встановлено, що Договір відступлення права вимоги укладений належним чином, підписаний повноваженими особами та скріплений печатками товариств, зокрема боржником (відповідачем), у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Тобто, зміна кредитора у зобов'язанні здійснено за згодою відповідача.
З огляду на що, уклавши трьохсторонній Договір відступлення права вимоги та погодивши редакцію пункту 1 вказаного Договору, відповідач фактично погодився із заміною кредитора на суму боргу 7 242 200,00 грн, що виникла за Договором №01/10 та платіжними дорученнями: №204 від 25.10.2017, №206 від 26.10.2017, №208 від 27.10.2017, №215 від 30.10.2017, №216 від 01.11.2017, №217 від 01.11.2017, №219 від 07.11.2017, №222 від 08.11.2017, №224 від 08.11.2017, №226 від 09.11.2017, №227 від 10.11.2017.
При цьому, листи, якими було погоджено змінити призначення платежів з «Передплата згідно дог.№07/09 від 07.09.2016р» на «Перерахування безвідсоткової поворотної фіндопомоги згідно дог.№01/10 від 02.10.2017р.» по вказаним вище платіжним дорученням були складенні задовго до укладання Договору відступлення права вимоги (а.с.34-44 т.1). До того ж, 31.08.2018 між відповідачем та ТОВ «Анвальт» був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2017 року - серпень 2018 рік за Договором фін. допомоги 01/10 від 02.10.2017, який підписаний та скріплений печатками останніх, в якому суми перераховані на підставі вказаних вище платіжних доручення співпадають із сумами, які містяться у зазначених листах. Тобто, на момент укладання Договору відступлення права вимоги його сторонам були відомі вказані обставини. Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було долучено належним чином завірену копію акту приймання-передачі документів за договором відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор (позивач) прийняв, зокрема оригінали вищевказаних платіжних доручень, листів та Договору №01/10. З огляду на що, колегія суддів ставиться критично до посилань скаржника на не підписання зазначених листів директором товариства, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Більше того, зазначення у вказаних вище платіжних дорученнях іншого номера та дати договору (№07/09 від 07.09.2016) не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування такого правочину.
Посилання скаржника на те, що Договір відступлення права вимоги підписано не директором товариства, як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Як встановлено вище, 21.10.2019 в судовому засіданні представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2019 було надано суду першої інстанції для огляду оригінали документів по суті спору, копії яких додані до позовної заяви, зокрема Договір відступлення права вимоги.
З належним чином завіреної копії Договору відступлення права вимоги, яка долучена до позову (а.с.28 т.1) вбачається, що він містить печатку боржника (відповідача) та підпис директора товариства.
Враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, а також взагалі не надає пояснення щодо факту наявності його печатки на правочині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.
Таким чином, оскільки печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому підписання правочину директором відповідача підтверджується наявністю на Договорі відступлення права вимоги відтиску печатки відповідача як юрособи.
Більше того, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину (Договору відступлення права вимоги) презюмується, і він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено вище, відсутні будь-які відомості щодо визнання Договору відступлення права вимоги недійсним з тих чи інших підстав, визначених законодавством України.
Також, скаржник не скористався своїм процесуальним правом в межах даної справи на звернення до суду першої інстанції із зустрічним позовом про визнання недійним Договору відступлення права вимоги, а також останнім не заявлялось клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та не надано висновку експерта, складеного на його замовлення.
З огляду на що, колегія суддів вважає, що вказані вище твердження скаржника не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З пункту 2 Договору відступлення права вимоги вбачається, що сторони підтверджують, що казані кошти мають бути сплачені боржником до 02.10.2018.
Пунктом 3 Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення даного договору, а саме право вимагати від боржника сплатити 7 242 200,00 грн.
Право вимоги, що визначене у п.1 Договору, переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання даного договору. Додаткових документів для підтвердження переходу права вимоги за цим договором до нового кредитора не вимагається (п.4 Договору відступлення права вимоги).
Відповідно до п.7 Договору відступлення права вимоги сторони та боржник підписанням цього договору підтверджують, що у момент укладення договору-первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, які засвідчують право вимоги за цим договором, та обсяг основного зобов'язання боржника.
До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання основного зобов'язання в порядку встановленому основним договором та / або нормами діючого законодавства, а боржник зобов'язується перед новим кредитором належно його виконати (п.6 Договору відступлення права вимоги).
У відповідності до п.8 Договору відступлення права вимоги підписанням цього договору боржник:
- підтверджує свою обізнаність та усвідомлює заміну сторони у зобов'язанні зазначеному п.1 Договору та не має заперечень щодо обсягу та дійсності відступлення вимоги;
- визнає перед новим кредитором своє зобов'язання з оплати 7 242 000,00 грн з моменту укладання Договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача з моменту укладення Договору відступлення права вимоги перейшло право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань зі сплати 7 242 200,00 грн, які виникли за Договором №01/10 та вказаними вище платіжними дорученнями (п.1 вказаного Договору).
28.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату 7 242 200,00 грн (докази надіслання містяться в матеріалах справи (а.с.26-27 т.1). Проте вказана вимога відповідачем була залишена без виконання. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на що та оскільки, як зазначав позивач, він не має змоги сплатити судовий збір з усієї суми боргу відповідача, тому звернувся з даним позовом про стягнення з останнього боргу лише у розмірі 2 474 335,78 грн.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договором №01/10 (п.1.4) та Договором відступлення права вимоги (п.2) визначено, що кошти мають бути сплачені боржником (відповідачем) до 02.10.2018.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості за Договором відступлення права вимоги у розмірі 2 474 335,78 грн.
Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення №206 від 26.10.2017 на суму 1 000 000,00 грн (а.с.49 т.1), де отримувачем платежу є ТОВ «Ритмпостач», відповідають матеріалам справи, проте за висновками колегії суддів не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки за сукупністю встановлених вище обставин не спростовують факт надання відповідачу фінансової допомоги у сумі 650 000,00 грн за платіжним дорученням №206 від 26.10.2017, яке позивачем дійсно не було додано до матеріалів справи. Крім того, в прохальній частині позову позивач, не посилаючись на конкретні платіжні доручення, просив стягнути лише частину боргу в сумі 2 474 335,78 грн, тобто вказане платіжне доручення в сумі 650 000,00 грн в будь-якому випадку не впливає на суму, яка заявлена позивачем та підлягає стягненню з відповідача у даному спорі. При цьому, у разі звернення позивача з позовом про стягнення відповідача решти заборгованості за Договором відступлення права вимоги у сумі 4 767 864,22 грн дані обставини підлягають дослідженню.
Твердження скаржникам про те, що судом першої інстанції внаслідок залишення клопотань про витребування оригіналів доказів та письмових пояснень без розгляду порушено норми процесуального права, колегією суддів відхиляються, оскільки останні були заявлені після закриття підготовчого засідання та не вказано жодних причин не заявлення їх в підготовчого засіданні. При цьому, розгляд підготовчого засідання не одноразово відкладався. Крім того, як встановлено вище, оригінали доказів, які скаржник просив витребувати у відповідача, 21.10.2019 в судовому засіданні останнім були надані суду для огляду.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/12243/19 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на приватне акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз".
4.Матеріали справи №910/12243/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено та підписано 01.06.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов