ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1704/16
Південно - західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання - Діхтяренко О.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 р.
по справі № 916/1704/16
за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" м. Одеса
до боржника Дочірнього підприємства "Маккенлі" м. Одеса
за участю керуючого санацією Приміча Дениса Володимировича м. Одеса
про визнання банкрутом
суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.
час та місце постановлення ухвали: 24.12.2019 р., м. Одеса, пр. - т Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області
за участю представників сторін:
від керуючого санацією Приміча Дениса Володимировича м. Одеса: особисто;
від Товарситва з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНГРУП ФАКТОР": Булка С.Є.
від арбітражного керуючого Сніткіної І.А.: особисто.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 р. по справі № 916/1704/16 та призначено її до розгляду на 31.03.2020 р.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 р. розгляд справи № 916/1704/16 відкладено на 05.05.2020 р.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 р. розгляд справи № 916/1704/16 відкладено на 26.05.2020 р.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 273 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Маккенлі" м. Одеса.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 р. введено процедуру санації Дочірнього підприємства "Маккенлі" м. Одеса, керуючим санацією призначено Приміча Дениса Володимировича м. Одеса.
23.12.2019 р. Приміч Д. В. м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 11,07 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, 59, від 24.12.2015 р. №7/12, укладеного між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса.
У цій заяві Приміч Д. В. м. Одеса також просив суд першої інстанції забезпечити позов, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса та будь-яким іншим особам вживати заходи щодо відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 11,07 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, 59.
Необхідність забезпечення позову, за твердженням керуючого санацією, полягає в тому, що існує реальна загроза втрати майна банкрута, що матиме наслідком порушення прав учасників справи про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 р. вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса та будь-яким іншим особам здійснювати дії щодо відчуження нежитлового приміщення загальною площею 11,07 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, 59.
Не погодившись з наведеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса оскаржило її до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено жодних обставин, з якими пов'язана можливість відчуження або знищення спірного майна.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що з 2015 р. і по теперішній час право власності на нерухоме майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса, і за цей час товариство не вживало будь - яких заходів щодо відчуження цього майна.
Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, при цьому у заяві про забезпечення позову відсутні будь - які пропозиції заявника щодо заходів зустрічного забезпечення, що не відповідає вимогам ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
Дочірнє підприємство "Маккенлі" м. Одеса в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" м. Одеса не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, встановлено ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства
За приписами ч. 1 та ч. 2 цієї норми спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 - п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, доцільно вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2015 р. між Дочірнім підприємством "Маккенлі" м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса укладено договір купівлі - продажу майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 11,07 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, 59, № 7/12.
24.12.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса перерахувало на рахунок Дочірнього підприємства "Маккенлі" м. Одеса, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Альфа - Банк», грошові кошти в сумі 75 000 грн. з призначенням платежу: «сплата за договором купівлі - продажу майнових прав від 24.12.2015 р. № 7/12».
Відповідно до інформаційної довідки від 16.12.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 193307441, 22.12.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення арешту на майно Дочірнього підприємства "Маккенлі" м. Одеса та заборону на його відчуження.
Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 16.12.2015 р. № ОД142153501719 будівництво об'єкта загальною площею 11,07 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, с. Фонтанка, закінчено 11.12.2015 р.
Отже, наведене свідчить про те, що на день укладення договору купівлі - продажу майнових прав від 24.12.2015 р. № 7/12 на нежитлове приміщення площею 11.07 кв.м., вказане приміщення вже мало статус закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, відчуження якого підпадало під заборону, встановлену постановою головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2015 р.
Укладення договору купівлі - продажу майнових прав дозволило учасникам цього договору уникнути обмежень, встановлених щодо об'єкту нерухомого майна, який фактично і було відчужено за цим договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.11.2018 р. по справі № 923/560/17, виконання в майбутньому судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора.
З огляду на викладене, враховуючи недобросовісну поведінку сторін на час укладення договору, суд апеляційної інстанції вважає, що обрані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса та будь - яким іншим особам вживати заходи щодо відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 11,07 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, 59, є розумними, адекватними та такими, що пов'язані з предметом поданої керуючим санацією Примічем Денисом Володимировичем м. Одеса заяви.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса на відсутність пропозиції зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Отже, застосування зустрічного забезпечення є правом суду, реалізація якого залежить від наявності обставин, які свідчать про існування загрози виникнення збитків у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса не надано доказів, що підтверджують існування загрози понесення збитків, у зв'язку з забороною здійснювати дії щодо відчуження нежитлового приміщення.
З огляду на те, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у Південно - західного апеляційного господарського суду відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 267-282 ГПК України, суд
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 р. у справі № 916/1704/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2» м. Одеса без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та у випадках, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2020 р.
Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко
Судді: О.Ю. Аленін
І.Г. Філінюк