Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/525/20
Провадження № 3/483/253/2020
Іменем України
28 травня 2020 року м. Очаків
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Казанлі Л.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 185-10 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лупареве Вітовського району Миколаївської області, працює бригадиром промислового плавзасобу, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 08 квітня 2020 року о 21 год. 10 хв. в Березанському лимані Чорного моря, в межах населеного пункту с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби «Рибаківка» було виявлено ОСОБА_1 , який не виконав вимоги прикордонного наряду зупинити маломірне судно з бортовим номером ЯОД 2525 та намагався ухилитися від перевірки прикордонним нарядом, чим порушив п. 25 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Під час розгляду справи ОСОБА_1 категорично заперечував проти викладеного у протоколі обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП, пояснивши, що 08 квітня 2020 року приблизно о 21 год. він на своєму плавзасобі повертався з промислу до місця базування в Березанському лимані. Приблизно в 300 м від причалу він помітив, що позаду рухається плавзасіб без проблискових маячків та номерних знаків, з якого по радіозв'язку лунало прохання зупинитись. Не вбачаючи жодних законних підстав для такої зупинки, він дістався на своєму плавзасобі до місця базування, де відносно нього й був складений протокол про адміністративне правопорушення працівниками прикордонної служби.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшла такого.
Зі змісту ст.ст. 252, 254-256 КУпАП випливає, що протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, і є найважливішим джерелом доказів у справі; протокол є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи суддею у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності. Висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази мають бути оцінені суддею на їх достатність для вірогідних та безсумнівних висновків про вчинене на засадах забезпечення доведеності вини за ст. 129 Конституції України, і жоден із доказів згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановлену силу.
Так, диспозицією ст. 185-10 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника Державної прикордонної служби України, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказані прізвища працівників Державної прикордонної служби, яким ОСОБА_1 нібито вчинив злісну непокору, ці особи у протоколі не зазначені як потерпілі у відповідності до вимог ст. 269 КУпАП, а також, що вимоги цих працівників були наполегливими та неодноразово повтореними. Невказання конкретних осіб, щодо яких такі дії ОСОБА_1 нібито вчинялись, призводить до ігнорування прав особи, яка притягується до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер і причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту, враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення ймовірного діяння, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Необхідність з'ясування суті розпорядження працівника правоохоронного органу з метою надання оцінки його законності узгоджується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 03 березня 2014 року в справі № 5-49к13, прийнятої внаслідок постановлення рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (набуло статусу остаточного 11 липня 2013 року).
З системного аналізу положень КУпАП з урахуванням позиці Верховного Суду України, висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління» випливає, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги працівника правоохоронного органу, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані.
У даному випадку протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки з нього неможливо встановити, який саме працівник Державної прикордонної службивисував вимоги та які саме вимоги, у зв'язку з чим суд позбавлений змоги перевірити факт того, чи є вони усі законними.
Також суд констатує, що начальник інспекторів прикордонної служби «Очаків», який склав протокол, не вжив заходів щодо збирання доказів, наявність яких сприяла б всебічному, повному і об'єктивному розгляду даного адміністративного матеріалу, тобто не відібрав пояснення у інших осіб, які були присутні 08 квітня 2020 року на місці базування плавзасобу, а обмежився наданими йому рапортами працівників прикордонної служби. Таке розслідування правопорушення також не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є неприпустимим.
Наданий суду в якості доказу відеозапис правопорушення вказані вище висновки не спростовує, адже не містить жодного підтвердження вчинення ОСОБА_1 саме злісної непокори законній вимозі працівника прикордонної служби.
Проаналізувавши викладене вище, дійшла переконання, що суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення з кваліфікацією його дій за ст. 185-10 КУпАП є сумнівною, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, а відтак це дає правові підстави констатувати, що у справі відсутні об'єктивні та належні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ст. 185-10 КУпАП, - закрити за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області особою, щодо якої її винесено, або її захисником.
Суддя: