Справа № 592/16892/19
Провадження № 1-кп/592/319/20
29 травня 2020 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12018200440002466 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2018 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого у ТОВ «БМК «Будмаш» монтажником, студента 4-го курсу СНАУ, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, паспорт НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Сумської місцевої прокуратури - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
та за участі:
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
30.07.2018 близько 09 год. 00 хв. керуючи технічно-справним автомобілем «DAEWOO Ланос» н.з. НОМЕР_3 , рухався по вул. Іллінській в місті Суми, зі сторони вул. В.Черновола у напрямку центра міста. Під час руху в районі будинку № 62, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки, яку він об'єктивно спроможний виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину справа наліво відносно напрямку його руху. Унаслідок дорожньо-транспортної події потерпілому ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження: «Закрита травма грудної клітки, множинні переломи ребер з обох сторін, перелом лівої ключиці, двосторонній гемоторакс, забій легень, серця», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 782 від 23.11.2018 проведеної в ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 255 від 25.11.2018 та висновку комплексної автотехнічної експертизи та експертизи відеозвукозапису №4001/16466 від 21.08.2019, водій ОСОБА_3 , при керуванні автомобілем «DAEWOO Ланос», н.з. НОМЕР_3 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачених пунктом: 2.3. б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; 12.3. у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення пункту 12.3. Правил дорожнього руху України, допущене водієм ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.
Дії водія ОСОБА_3 по порушенню Правил дорожнього руху України умисні, а форма вини до наслідків, що наступили, є необережна (злочинна самовпевненість).
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 по пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 КК України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнав повністю. Суду пояснив, що
30.07.2018 о 9 годині ранку, їхав на автомобілі Део Ланос у місті Суми по вулиці Чорновола з вулиці Роменської, звернув на вулицю Іллінську, на зупинці громадського транспорту стояв тролейбус, він перестроївся в крайню ліву смугу ближче до центру проїзної частини для об'їзду тролейбуса, в обличчя світило сонце, швидкість не перевищувала приблизно 50 кілометрів на годину, навпроти магазину «АТБ», почув удар, посипалось скло, зупинився, вибіг та побачив, що лежить людина, взяв аптечку, викликали швидку, поліцію, швидка забрала потерпілого, його забрали у наркодиспансер для проходження освідування. Потерпілого не бачив, він раптово вийшов з-за дерев. Наїзд на потерпілого відбувся правим переднім крилом автомобіля. Пішохідного переходу там не має. Гальмування не застосовував бо не бачив потерпілого. Був у лікарні, купляв ліки, перелік яких надала донька потерпілого на суму 2200 грн. Просив пробачення у потерпілого, суворо не карати та не позбавляти права керування автомобілем. Цивільний позов визнає повністю в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19298, 81 грн. (21498,81 грн - 2200 грн. сплачених на придбання ліків), в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково у сумі 10000 грн. У вчиненому щиро кається, шкодує, що трапилась аварія та в ній постраждав потерпілий.
Оцінюючи зазначені показання обвинуваченого з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає, що вказаним критеріям вони відповідають, при тому, що в цілому вони є логічними, послідовними та такими, які взаємо узгоджуються між собою та з іншими наявними по справі доказами.
Крім повного визнання обвинуваченим вини у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України вина ОСОБА_3 доведена дослідженими судом доказами.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні надав наступні показання. Була аварія годин в 10 ранку, вулиця Іллінська м. Суми, навпроти магазину «АТБ». Подія зафіксована камерами, від тролейбуса був далеченько, люди переходили і він також пішов справа на ліво (може трохи й не правий, але не винуватий) і таке трапилось, удар, п'ять ребер вибило, водій не гальмував, опинився за автомобілем, встав, потім втратив свідомість. ОСОБА_3 раніше не просив пробачення. Він страждає від болі на переміну погоди, ходить з паличкою. Мати ОСОБА_3 приходила в лікарню, сказала, що у питанні відшкодування шкоди хай вирішує суд. Сам ОСОБА_3 в лікарню не приходив, пробачення не просив. Може ОСОБА_3 щось і перераховував (кошти) в лікарню він сказати не може, йому кошти не надавали. ОСОБА_8 є його дочкою, цим питанням займалася вона, якщо маються розписки про отримання коштів значить отримували від винного 2200 грн.
До відповідальності про порушення ПДР за те, що у невстановленому місці переходив дорогу він не притягувався, ніяких адміністративних матеріалів не складалось.
Коли переходив дорогу бачив, що стояв тролейбус, але не виходив безпосередньо з-за тролейбусу. Впевнився в безпеці переходу. Автомобіль ОСОБА_3 не бачив.
Вважає, що ОСОБА_3 наказувати потрібно суворо, не пробачає його, позбавляти прав керування потрібно. Цивільний позов підтримує повністю, за виключенням 2200 грн. сплачених на лікування. В стаціонарі лежав біля 2 місяців, також вдома вчився ходить заново.
Крім того, на вину ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вказують:
протокол огляду місця ДТП від 30.07.2018 (схема та фото таблиці до нього), згідно з яким у присутності понятих, оглядалось місце останнього на вулиці Іллінська в районі будинку № 62 в м. Суми, огляд проведено в напрямку від вулиці Чорновола до вулиці Куліківської та встановлено, що на час огляду в період з 09.30 до 10.00 години ясно, погода без опадів, 25 градусів Цельсія повітря, асфальтобетонне покриття загальною шириною 11,3 м., число смуг для руху по напряму проведення огляду - 1, зустрічного напряму - 1, ширина смуги руху - 5,65м. Автомобіль Део Ланос н.з. НОМЕР_3 розташований: праве колесо розміщене на відстані 4,95 м. до бордюра, заднє праве колесо розміщене на відстані 5,4 м. до бордюра та 6,9 м. до орієнтира. При огляді транспортного засобу виявлені механічні ушкодження: розбите лобове скло у вигляді павутини в правій частині відбите дзеркало заднього виду праве, вмятина на правому передньому крилі, потертості брудопилового нашарування, вмятина правої передньої дверки. На проїзній частині виявлено праве бокове дзеркало заднього виду, осип скла та пластмаси, поряд пляма бурого кольору (а.с. 123-133);
протокол проведення слідчого експерименту від 31.07.2018, який проведено у період з 09.45 год. до 10.15 год. за участі понятих, спеціаліста автотехника та свідка ОСОБА_9 (схема до нього), згідно з яким свідок повідомила, що стояла на тротуарі, відповідно до замірів 0,2 м. від орієнтира та 5,9 м. від бордюра. Бачила, як чоловік виходив на проїзну частину в 17 м. до орієнтира, місце наїзду вказала на проїзній частині, яке відповідно до замірів знаходиться 18,1 м. до орієнтира. Відстань, яку пройшов пішохід становить 4,1 м. Місце наїзду відповідно до замірів знаходиться 3,95 м. до бордюра. Автомобіль рухався лівим боком на осьовій лінії. Швидкість руху автомобіля вказати не може, але не швидко, гальмування не застосовував. Тролейбус стояв нерухомо на ЗГТ, яке відповідно до замірів, знаходиться 2,8 м. лівий бік автомобіля до бордюра та передня частина 33,7 м. до орієнтира (а.с.134, 135);
протокол проведення слідчого експерименту від 31.07.2018, який проведено у період з 10.20 год. до 10.35 год. за участі понятих, спеціаліста автотехника та ОСОБА_3 (схема до нього), згідно з яким ОСОБА_3 повідомив та показав, що місце наїзду на пішохода, яке відповідно до замірів розташоване 3,7 м. до бордюра та 15,1 м. до орієнтира. Швидкість руху його автомобіля складала 50 км/год. Рухався лівим боком автомобіля на розділяючій смузі. До наїзду гальмування не застосовував, пішохода не бачив із-за яскравого сонця. Тролейбус стояв на ЗГТ в нерухомому стані лівий край знаходився відповідно до замірів 2,8 м. від бордюра та 32,8 м. до орієнтира (а.с. 136,137);
протокол проведення слідчого експерименту від 18.10.2018, який проведено у період з 12.00 год. до 12.20 год. за участі понятих, спеціаліста автотехника та потерпілого ОСОБА_6 (схема до нього), згідно з яким потерпілий продемонстрував на місці дорожньо-транспортної пригоди місце початку свого руху, місце наїзду, яке відповідно до замірів знаходиться на відстані 3,6 м. від краю та 8,7 м. від орієнтиру, позначене на схемі під № 2; своє положення на час початку руху назад, яке знаходиться на відстані 0,5 м. від місця наїзду та 8,7 м. від орієнтиру. Зазначив, що на час виходу на проїзну частину він бачив нерухомий тролейбус, який передньою частиною був на відстані 28,8 м. до місця наїзду, а лівим краєм на відстані 2,8 м. від краю проїзної частини (а.с. 138, 139);
протокол огляду місця події (додатковий) від 18.10.2018 (схема до нього), згідно з яким у присутності понятих, оглядалась ділянка проїзджої частини по вулиці Іллінська в районі будинку № 51/1 біля «АТБ-маркету» в м. Суми. На даній ділянці дороги пішохідний перехід відсутній. Проїзна частина призначена для руху т/з у двох напрямках. Дорожнє покриття асфальтобетонне, горизонтальне. Було оглянуто запис з камери відеоспостереження, після чого було прослідовано до місця скоєння ДТП на вулиці Іллінська та зроблено замір від місця виходу пішохода на проїзну частину (згідно відеозапису) до орієнтира. Відстань від місця виходу пішохода до орієнтира становить 9,5 м. Згідно відеозапису пішохід переходить перпендикулярно проїзну частину. Напрям руху та темпу не змінював. Зміни напрямку та швидкості автомобіля до наїзду не спостерігається (а.с.140. 141);
висновок судово-медичного експерта № 782 від 23.11.2018 (ілюстративна таблиця до нього), відповідно до якого під час знаходження ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та торакальному відділенні СОКЛ з 30.07.2018 по 14.09.2018 виявлені тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки, множинні переломи ребер з обох сторін, перелом лівої ключиці, двосторонній гемоторакс, забій легень, серця, гематоми, садна тулубу, кінцівок; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Та могли утворитись в результаті ДТП. Тілесні ушкодження в ділянці грудної клітки були небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Ушкодження голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження могли утворитися в час, вказаний в ухвалі, що підтверджуються даними медичної документації (а.с. 143, 144);
висновок експерта № 19/119/9-1/446е від 22.12.2018, відповідно до якого під час проведення огляду автомобіля «Daewoo Lanos» д.н. НОМЕР_3 технічних несправностей його робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини, методами, що наведені в дослідній частині не виявлено (а.с. 145-151);
висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 4001/16466 від 21.08.2019, відповідно до якого в даній дорожні ситуації технічна можливість уникнути дану дорожньо-транспортну пригоду для водія автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 12.3 Правил Дорожнього руху України для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Оцінка дій пішохода ОСОБА_6 не потребує застосування спеціальних технічних знань і тому може бути проведена слідчим (судом) самостійно, відповідно до вимог п.п. 4.7, 4.8, 4.10, 4.14 а) ПДР України (а.с. 152-162).
протокол огляду предметів від 20.10.2018 (фото таблиці до нього) оптичного носія диск Maximus CD-R 700МВ, на якому мається відеозапис «ch07_20180730085024» з камери спостереження, встановленої на вході до «АТБ-маркету», що знаходиться за адресою : м. Суми, вул. Іллінська, 51/1 за 30.07.2018 та безпосередньо досліджений під час судового розгляду. Вказаний відеозапис починається з 08.50.24 год. в цей момент підходить потерпілий та заходить до «АТБ-маркету». О 09.10.50 год. потерпілий виходить з «АТБ-маркету» та рухається звичайним темпом руху в напрямку проїзної частини. О 09.11.26 год. потерпілий почав рух в напрямку проїзної частини з прискоренням. Обійшовши припаркований автомобіль справа пішохід наблизився до проїзної частини за наступним карманом для парковки, біля дерева та розпочав рух перпендикулярно проїзній частині, рухаючись до наїзду без зупинок та зміни напрямку. О 09.11.28 год. автомобіль допускає контактування з пішоходом, до наїзду швидкості та напрямку не змінював (а.с. 173-177).
Визначальним за даних обставин суд вважає той факт, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_3 , з моменту виникнення небезпеки для руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати за її зміною, а також у момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Натомість, водієм ОСОБА_3 в момент, коли він об'єктивно був спроможний виявити небезпеку, не було завчасно застосовано екстрене гальмування, в той час як виходячи з висновку автотехнічної експертизи № 4001/16466 від 21.08.2019, останній мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
Отже, наведеними доказами, які досліджені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості та достатності, підтверджується недотримання ОСОБА_3 вимог та п.12.3. Правил дорожнього руху України, що перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП в результаті якої потерпілому завдано тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він порушив правила безпеки дорожнього руху будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Мотиви призначення покарання.
Злочин, передбачений за ч. 2 ст. 286 КК України, вчинений з необережності обвинуваченим ОСОБА_3 , згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має молодий вік, на утриманні знаходиться малолітня дитина, раніше не судимий, частково відшкодував завданий збиток потерпілому, позитивно характеризується за місцем роботи, проживання.
Наведені обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 67 КК України - судом не встановлено.
Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також беручи до уваги все наведене в сукупності, оскільки обвинувачений вчинив злочин з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, залишився на місці ДТП та активно сприяв у встановленні його обставин, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, працює, є єдиною працюючою особою в сім'ї, на обліку в диспансерах не перебуває, на момент вчинення злочину не перебував у стані сп'яніння, характеризується виключно позитивно, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливо досягти призначивши основне покарання у виді позбавленні волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України - три роки і додаткового покарання у виді одного року позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на тяжкість спричинених правопорушенням наслідків.
При цьому судом враховується досудова доповідь органу пробації від 27.11.2019, згідно якої орган пробації прийшов до висновку, що беручи до уваги інформацію щодо обвинуваченого, а саме відсутність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, поточне кримінальне правопорушення (злочинна самовпевненість), низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобіганню вчинення повторних кримінальних правопорушень можливо здійснити без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Вважають доцільним застосувати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Відповідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а згідно ч. 3 даної норми закону у випадку, передбаченому ч. 1 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, який під час розгляду справи у суді давав послідовні правдиві показання, що підтверджує його щире розкаяння у вчиненому, форму вини, відсутність попередніх судимостей, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема дії потерпілого, який фактично створив небезпечну ситуацію, але яка не звільняла водія від виконання Правил дорожнього руху за даних умов, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд вважає, що саме таке покарання необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нових злочинів.
Вирішення цивільного позову
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Потерпілим ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на його користь майнової шкоди в сумі 21498 грн. 81 коп. та моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 KK України, з підстав зазначених у мотивувальній частині вироку, вказує на заподіяння обвинуваченим матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 .
Обвинувачений визнав позов в частині майнової шкоди на суму 19298, 81 грн., а моральну шкоду визнав на суму 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позов підтриманий цивільним позивачем ОСОБА_6 на суму 19298, 81 грн. в цій частині знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а саме спричинення йому майнової шкоди у зазначеному розмірі підтверджується у повному обсязі наданими позивачем і дослідженими судом копіями медичної документації, чеків на придбання ліків, квитанцій, товарних чеків, тому завдана майнова шкода підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.
Також суд вважає ґрунтовними та переконливими доводи потерпілого - цивільного позивача про те, що злочинними діями обвинуваченого йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, спричинених протиправними діями обвинуваченого, пережитим емоційним стресом, тривалим лікуванням внаслідок чого було порушено звичайний спосіб його життя, наслідками травмування і необхідності продовження реабілітації.
Згідно роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Протиправні дії обвинуваченого безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача моральну шкоду, що не може бути спростовано та визнано самим обвинуваченим. Після ДТП потерпілий лікувався в стаціонарі та продовжує лікування амбулаторно, що порушило звичний для нього спосіб життя та доставляло масу страждань і хвилювань, суд вважає ці страждання інтенсивними та такими, що вимагають належного відшкодування, тому враховуючи розмір майнової шкоди, період лікування потерпілого та наслідки отриманої ним травми суд доходить висновку, що стягненню на його користь підлягає 70 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Визначаючи її розмір, суд виходить з вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України, п.1 ч. 2 ст. 1167, 1168 ЦК України.
Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.
Речовими доказами, суд вважає за необхідне розпорядитись відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно ст.ст. 122, 124 КПК України - з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 9779 грн. 00 коп.
У судовому засіданні клопотань від учасників кримінального провадження про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не надходило, тому у суду не має жодних законних підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з власної ініціативи.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені частиною першою та п. 2 частини другої ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму - 9779 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 19298 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 81 коп. в відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 70000 (сімдесят тисяч) грн. в відшкодування моральної шкоди.
Речові докази по кримінальному провадженню: оптичний носій - диск CD-R 700МВ Maximus - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1