Справа № 135/619/20
Провадження № 3/135/492/20
іменем України
26.05.2020 м. Ладижин Вінницької області
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., у присутності особи, яка притягається до відповідальності, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли з Ладижинського відділення Бершадського відділу Національної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, ІПН: НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №300764 від 03.05.2020 ОСОБА_1 03.05.2020, о 20 год 00 хв знаходячись за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 вчинив сімейну сварку з матір'ю ОСОБА_2 , в ході якої вживав нецензурну лайку відносно останньої, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково, погодився з тим, що дійсно 03.05.2020 між ним та ОСОБА_2 виник сімейний конфлікт з причин перебування його у нетверезому стані. Під час конфлікту він дійсно кілька раз висловився зопалу нецензурною лайкою. Проте, він не мав умислу на вчинення психологічного насильства щодо матері. Також не мав на меті завдати матері будь-якої шкоди своїми висловлюваннями. На даний час із матір'ю примирився. Вважає, що між ними сталася невелика конфліктна ситуація, яка не потягла для матері будь-яких наслідків.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст.7 КУпАП).
Як вбачається з положень ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.173-2 і, зокрема, ч.1 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, передумовою та правовою підставою такої відповідальності має бути вчинення дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яке відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП має бути підтверджено відповідними доказами.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №300764 від 03.05.2020 вбачається, що 03.05.2020, о 20 год 00 хв, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку з матір'ю ОСОБА_2 , в ході якої вживав нецензурну лайку відносно останньої, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї. Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 послугувала заява ОСОБА_2 на ім'я т.в.о. начальника Ладижинського ВП ГУНП у Вінницькій області, зі змісту якої слідує, що її син ОСОБА_1 перебуваючи в п'яному вигляді вчинив відносно неї домашнє насильство. При цьому у заяві не викладено жодних фактів вчинення ОСОБА_1 дій, що підпадали б під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП (а.с. 6). Не містить зазначених фактів і рапорт про отримання та реєстрацію заяви ОСОБА_2 від 03.05.2020, якою вона повідомила службу 102 про те, що 03.05.2020 о 20 годині за адресою: АДРЕСА_1 бешкетує її син у стані алкогольного сп'яніння (а.с.4).
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву".
Відповідно, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази відповідно до вимог статті 251 КУпАП про вчинення ОСОБА_1 умисних діянь психологічного характеру внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не мав умислу на вчинення психологічного насильства щодо матері. Він прийшов додому у нетверезому стані. Наслідком чого між матір'ю та ним виник сімейний конфлікт з причин перебування останнього у нетверезому стані, в ході якої він дійсно кілька раз висловився зопалу нецензурною лайкою. Проте, не мав на меті завдати матері будь-якої шкоди своїми висловлюваннями. На даний час із матір'ю примирився. Вважає, що між ними сталася невелика конфліктна ситуація, яка не потягла для матері будь-яких наслідків.
Ці показання ОСОБА_1 матеріалами справи не спростовані.
За таких обставин, за відсутністю інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вважати дії останнього такими, що утворюють склад зазначеного адміністративного правопорушення, суд не може.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які наслідки настали чи могли настати здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1 та наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями, тобто не вказані усі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 .
За таких обставин вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення не містить усіх обов'язкових ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виключає підстави для притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до відповідальності.
Наведене указує на відсутність в діях ОСОБА_1 такої обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як умислу, а наявність конфліктної ситуації на підґрунті особистих непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що також вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Поряд з чим суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративні правопорушення в частині прізвища потерпілої суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а саме у протоколі прізвище потерпілої зазначено ОСОБА_2 , а у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновому заборонному приписі стосовно кривдника, рапорті, в заяві та письмових поясненнях самої потерпілої її прізвище значиться ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості встановити особу потерпілої. Будь-яких документів що посвідчують особу потерпілої матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що особі, відносно якої складено протокол інкримінується вчинення насильства в сім'ї відносно своєї матері ОСОБА_2 .
При цьому матеріали справи не містять жодних фактичних даних того, що особа, якій інкримінується вчинення домашнього насильства та потерпіла від даного порушення особа дійсно є родичами між собою (матір'ю та сином) з урахуванням того, що порушник та потерпіла мають різні прізвища.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
З огляду на обставини, встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя доходить висновку, що сукупністю зібраних та досліджених судом доказів не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 300764 від 03 травня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.173-2, 245, 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 300764 від 03 травня 2020 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Суддя