29 травня 2020 рокуСправа № 280/3564/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-3133-49 у розмірі 18 276,72 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 №Ф-3133-49 у розмірі 8 262,54 грн.
Разом із адміністративним позовом представником позивача надано суду клопотання (вх. №18600 від 22.04.2020) про забезпечення позов шляхом:
зупинення дії оскаржених вимог про сплату боргу (недоїмки) до розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили;
зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, а саме оскаржених вимог про сплату боргу (недоїмки) до розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили.
На обґрунтування вказаного клопотання вказує, що примусове виконання вищевказаних вимог в період їх оскарження, а саме звернення стягнення на заробітну плату, значно вплине на фінансове становище позивача, як наслідок порушить його конституційні права на працю та справедливу заробітну плату. Зауважує, що примусове стягнення із заробітної плати також значно вплине на фінансовий стан його родини, адже на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, що підтверджується доданим свідоцтвом про народження. Вважає, що оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних вимог буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративного позову, та у разі встановлення протиправності оскаржених вимог і задоволення позовних вимог позивача про їх скасування, йому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Тобто, в разі несплати позивачем у добровільному порядку боргу на користь ГУ ДПС у Запорізькій області, вказана недоїмка, може стягуватись в примусовому порядку, що призведе до накладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору у розмірі 10% від суми заборгованості за виконавчим документом та витрат на проведення виконавчих дій, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача. Таким чином, на думку позивача, існує загроза того, що вимоги про сплату боргу будуть примусово стягнені з його заробітної плати, до вирішення спору по суті до розгляду правомірності винесення оскаржуваних постанов. Посилається на приписи ст. 150-151 КАС України та наголошує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог про сплату боргу (недоїмки) та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, у даному випадку будуть доцільними та співмірними, що надасть змогу захистити охоронювані законом права.
Частиною 1 ст. 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками зупинення дії адміністративного акта.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, контролюючим органом винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.02.2019 №Ф-3133-49 у розмірі 18 276,72 грн.; ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.11.2019 №Ф-3133-49 у розмірі 8 262,54 грн.
Відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Із наданих позивачем доказів також встановлено, що на підставі вимог, які є предметом оскарження у цій справі, щодо позивача відкриті виконавчі провадження №61817908 та №61955510, які 14.05.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровою Я.М об'єднані у зведене виконавче провадження №62081028.
За вказаним зведеним виконавчим провадженням державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішення, а саме 15 травня 2020 року звернуте стягнення на заробітну плату позивача, що останній отримує у Торговому коледжі Запорізького національного університету. При цьому, як вбачається з матеріалів поданої заяви на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За своїм змістом, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Отже, враховуючи ту обставину, що примусове виконання спірних вимог може призвести до стягнення з позивача суми недоїмки у примусовому порядку, яку позивачем уже сплачено або яка не підлягала нарахуванню позивачу, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявником наведено належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, відповідно невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку ухвалення рішення на його користь.
Суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами; застосований судом захід до забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву позивача про забезпечення позову необхідно задовольнити частково.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених п. 1, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених п. 2, 3 і 5 ч. 1 ст. 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Відповідно ч. 2, 3 ст. 156 КАС України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156 КАС України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 (вх. №24686 від 28.05.2020) про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18 276,72 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07.02.2019 №Ф-3133-49У та у сумі 8 262,54 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.11.2019 №Ф-3133-49У, у межах зведеного виконавчого провадження № 62081028, у яке 14.05.2020 Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) об'єднані виконавчі провадження №61817908, №61955510, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію даної ухвали направити учасникам справи та до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5).
Роз'яснити учасникам справи, що у відповідності до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя І.В. Батрак