Справа № 683/3086/18
Провадження № 22-ц/4820/236/20
26 травня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Садік Н.Д.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/3086/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року (суддя Сагайдак І.М., повне судове рішення складено 01 листопада 2019 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради про визнання відмови у встановленні та опломбуванні засобів обліку тепла незаконною, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди та за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . В квартирі розпочав ремонтні роботи системи теплопостачання і за згодою відповідача зняв прилади опалення. Для їх установки звернувся до підприємства із заявою про встановлення засобів обліку тепла. 01 листопада 2017 року отримав лист, у якому відповідач повідомив його про наявність боргу в сумі 11732,29 грн, який він вважає нарахований з 2006 року та який необхідно сплатити для вирішення питання про встановлення лічильника тепла. Така вимога є незаконною, оскільки встановлення лічильника не може бути пов'язано із заборгованістю по оплаті комунальних послуг. Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради зловживає своїм монопольним становищем на ринку та безпідставно вимагає від нього оплатити за послуги за інших осіб, які винаймали зазначену квартиру до нього та за період коли квартира ніким не використовувалась. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2015 року з нього та його дружини ОСОБА_3 стягнуто солідарно 2723,11грн заборгованості за послуги з теплопостачання. Судом встановлено, що вони мають оплачувати послуги з теплопостачання лише з березня 2013 року.
Незаконна відмова відповідача встановити та опломбувати засоби обліку тепла в квартирі спричиняє йому душевні страждання, оскільки через відсутність тепла у квартирі протягом 2017-2018 років він не може нею користуватись. Вимоги відповідача погасити неіснуючий борг призводять до моральних страждань, що негативно впливає на стан здоров'я.
Тому, ОСОБА_1 просив: визнати незаконною відмову у встановлені та опломбуванні в квартирі АДРЕСА_1 засобів обліку тепла; зобов'язати відповідача встановити та опломбувати засоби обліку тепла у зазначеній квартирі; зобов'язати відповідача зробити розрахунок заборгованості за оплату послуг з 2013 року з урахуванням виплачених ним сум та відсутності опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно; стягнути з відповідача на його користь 30000 грн моральної шкоди.
У грудні 2018 року Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований у цій квартирі. Підприємство надає послуги по опаленню зазначеної квартири. Відповідач частково оплачував надані послуги, внаслідок чого станом на 01 грудня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 11091,19 грн.
Зазначену заборгованість підприємство просило стягнути з відповідача.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2019 року вказані позови об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Позов Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 11091,19 грн заборгованості за послуги з теплопостачання. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права. Суд не врахував, що підприємство безпідставно включило до суми заборгованості за період з жовтня 2014 року по листопад 2018 року, яку просило стягнути, заборгованість у сумі 8321,50 грн, яка виникла до жовтня 2014 року. Неправомірне нарахування за послуги, які споживач не отримував, є зловживанням процесуальними правами. При вирішенні спору судом безпідставно не застосована позовна давність. Суд упереджено віднісся до його клопотань про призначення бухгалтерської експертиз для визначення заборгованості.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Представник Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради визнав її необґрунтованою в повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та є наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Комунальне підприємство «Тепловик» надає послуги з теплопостачання за цією адресою. На ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2015 року в справі №683/1941/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь КП «Тепловик» 2723 грн 11 коп заборгованості за послуги з теплопостачання, яка виникла станом на 01 травня 2014 року (т.1, а.с.5).
21 липня 2017 року ОСОБА_1 заявою (т.1, а.с.56) повідомив КП «Тепловик» про проведення ним протягом серпня 2017 року в зазначеній квартирі ремонтних робіт із заміни батарей опалення з проханням перекрити запірні крани на стояках теплопостачання в узгоджений час.
У заяві від 14 листопада 2017 року (т.1, а.с.58) до підприємства ОСОБА_1 зазначив про зняття батарей опалення у квартирі та встановлення запірних кранів.
До початку опалювального сезону у жовтні 2017 року ремонтні роботи із заміни батарей не були завершені.
30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Тепловик» із заявою про погодження встановлення ним лічильника обліку тепла в квартирі (т.1, а.с.61).
01 листопада 2017 року комунальне підприємство направило на адресу ОСОБА_1 лист-відповідь із роз'ясненням порядку встановлення засобів обліку тепла та необхідністю у зв'язку з цим звернутись із заявою про видачу технічних умов. (т.1, а.с.63).
Цим же листом повідомлено про наявність заборгованості за надані послуги та необхідність її сплати.
У період з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2018 року КП «Тепловик»
надавало ОСОБА_1 послуги з теплопостачання, проте останній не здійснив
повної їх оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 11091,19 грн.
У зв'язку з незавершеними ремонтними роботами у квартирі ОСОБА_1 заперечує нарахування йому плати за теплопостачання в період з 01 вересня 2017 року по грудень 2018 року включно та загальну суму заборгованості за надані послуги.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
При відмові в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що останній не дотримався визначеного законодавством порядку та умов встановлення квартирного приладу обліку тепла і не довів за допомогою належних і допустимих доказів факт неправомірної відмови теплопостачальної організації у встановленні та опломбуванні засобу обліку тепла, що порушує його право.
Задоволення позову КП «Тепловик» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання суд першої інстанції обґрунтовував доведеністю позовних вимог і необхідністю виконання споживачем зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прилад обліку теплової енергії - це засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії.
На підставі ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж.
На підставі п. 9, підпункту 5 п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила), у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Споживачі мають право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік.
В силу положень, викладених у підпунктах 3 та 6 п. 30 Правил у зазначеній редакції, споживач зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Згідно з п. 7-10, п. 17-19 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.
Для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.
Під час розроблення технічних умов повинні бути визначені: джерело теплової енергії та місце приєднання до теплових мереж; теплові навантаження об'єкта теплоспоживання (максимальне проектне з опалення, вентиляції, кондиціювання, інших технологічних потреб і середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання); параметри теплоносія, гідравлічний режим у місці приєднання до теплової мережі з урахуванням зростання теплових навантажень в системі теплоспоживання; обґрунтовані вимоги щодо збільшення пропускної здатності діючих теплових мереж, а також розширення або реконструкції установок для хімічного очищення води та конденсату джерела теплової енергії; кількість, якість, режим відкачування поверненого конденсату, вимоги до його очищення споживачем; доцільність використання вторинних енергоресурсів; необхідність будівництва резервного джерела теплової енергії або резервної магістральної теплової мережі з урахуванням підвищення надійності постачання теплової енергії споживачеві; вимоги щодо: - обліку теплової енергії, контрольно-вимірювальних та автоматичних регулювальних приладів; - захисту систем теплоспоживання від раптового підвищення тиску і температури теплоносія та теплових мереж від корозії; - впровадження нових технологій прокладання теплових мереж, зокрема використання попередньо ізольованих труб; - розміщення та монтажу приладів комерційного обліку теплової енергії на окремі будинки, будівлі (споруди).
Виконання технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, є обов'язкове.
Встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною однотрубною системою опалення не завжди можливо виконати без суттєвого переобладнання будинкової та/або квартирної системи опалення.
Пунктом 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» визначено, що за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/ дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулюючою арматурою згідно з вимогами СНіП 2.04.05, ДБН В2.2.15, ДБН В.2.5.39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.
Для вирішення такого питання споживачеві необхідно звернутися до спеціалізованої проектної організації, яка на основі технічних умов розробляє необхідний індивідуальний проект переобладнання внутрішньобудинкової/ квартирної мережі центрального опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації. Технічні умови надаються протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.
Пунктом 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, передбачено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.
Зокрема, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів, дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради відповідно до законодавства.
Отже, монтаж приладу обліку повинен проводиться спеціалізованою організацією після отримання технічних умов та їх погодження з балансоутримувачем будинку, після чого особі слід звернутись до організації -виконавця послуг з централізованого опалення щодо прийняття на абонентський облік встановленого вузла обліку та регулювання теплової енергії
та укласти/внести зміни у відповідний договір щодо обліку теплової енергії.
Із матеріалів справи слідує, що КП «Тепловик» є теплопостачальною організацією, надає комунальні послуги з централізованого опалення, а ОСОБА_1 їх отримує за зареєстрованим місцем проживання.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №409 від 15 грудня 2016 року Старокостянтинівську житлово-експлуатаційну контору визначено виконавцем житлово-експлуатаційних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Старокостянтинова: з управління будинком, спорудою або групою будинків; з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з ремонту приміщень, будинків, споруд.
В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази звернення до теплопостачальної організації і отримання ОСОБА_1 технічних умов для обладнання квартири приладом обліку тепла, погоджених з балансоутримувачем будинку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання позивачем за первісним позовом визначеного законом порядку, що передує встановленню лічильника та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
За наведеного порядку обладнання квартири лічильником тепла, безпідставними є доводи апеляційної скарги про його дотримання з посиланням на лист (т.1, а.с.61), у якому ОСОБА_1 просить лише КП «Тепловик» погодити встановлення лічильника.
Не є неправомірною відмовою теплопостачальної організації у встановленні та постановці на облік лічильника тепла роз'яснення ОСОБА_1 визначеного законом порядку, у якому підприємство зазначило також про необхідність сплати заборгованості, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду з урахуванням зазначених обставин.
З огляду на недоведеність обставини неправомірних, винних дій чи бездіяльності КП «Тепловик» відносно ОСОБА_1 обґрунтованим є висновок суду першої інстанції і про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення на його користь моральної шкоди.
Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у наведеній редакції плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Отже, споживач зобов'язаний сплатити за надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
На підставі Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири (за відсутності доказів про дотримання порядку відключення від мереж централізованого опалення) свідчить про надання послуг теплопостачальною організацією.
Наведена позиція є усталеною судовою практикою у спірних правовідносинах.
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року за результатами розгляду справи №344/7206/16-ц не знайшов підстав для відступлення від цієї правової позиції, а тому вона на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується апеляційним судом при виборі і застосуванні норм права.
У п. 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
З огляду на викладене, необґрунтованими і такими, що не можуть бути взяті до уваги є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування плати за теплопостачання у зв'язку з незавершеними ремонтними роботами в квартирі ОСОБА_1 і зняттям ним батарей опалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги КП «Тепловик» стосуються стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2018 року.
Із розрахунку підприємства (т.1, а.с.113) слідує, що плата за опалення нараховувалась лише в опалювальний період і становить з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2018 року 16303 грн 90 коп.
За вказаний період ОСОБА_1 сплатив 4313 грн 82 коп, з яких 2723 грн 11 коп сплачено та зараховано на погашення заборгованості за рішенням суду від 09 лютого 2015 року. Сплачені кошти в сумі 1590 грн 71 коп (4313,82 грн - 2723,11 грн) віднесено на погашення поточних платежів. Розмір субсидії на оплату послуг з теплопостачання складає 3622 грн.
З урахуванням наведеного, розмір заборгованості за період з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2018 року за послуги з теплопостачання становить 11091 грн 91 коп (16303,90 грн (вартість наданих послуг) - 1590,71 грн (сплачено згідно з квитанціями) - 3622 грн (розмір субсидії).
Зазначені розрахунки підтверджуються також наданими ОСОБА_1 та оглянутими в засіданні апеляційного суду оригіналами квитанцій про оплату, в яких ОСОБА_1 зазначав призначення платежу.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції па підставі належних і допустимих доказів правильно встановив наявність і розмір заборгованості та прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позову КП «Тепловик».
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про неправомірне нарахування заборгованості за послуги теплопостачання підлягають відхиленню.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне включення до розміру заборгованості за період з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2018 року суми заборгованості 8321,50 грн, яка виникла до жовтня 2014 року, не заслуговує на увагу, так як наявність такої заборгованості відображена у розрахунках, але не включена до суми заборгованості, яку підприємство просило стягнути. В зазначений період плата за послуги з опалення нарахована помісячно в опалювальний період і складає 16303 грн 90 коп.
Безпідставним є твердження ОСОБА_1 про не застосування судом позовної давності, оскільки в суді першої інстанції при розгляді справи про її застосування він не заявляв.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та переоцінки доказів.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Суддя-доповідач О.І. Талалай
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта