Справа № 766/3286/20 Головуючий в І інстанції: Корольчук Н.В.
Провадження №33/819/150/20 Доповідач: Калініченко І.С.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
29 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду Калініченко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу захисника Старюк Віталія Анатолійовича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121,ч. 1 ст. 130 КУпАП
встановив:
Постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121,ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 17.02.2020 року о 18:10 год. в м. Херсоні по вул. Вільхова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України.
Крім того, 17.02.2020 року о 18:10 год., в м. Херсоні по вул. Вільхова, водій ОСОБА_1 керував т/з ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не горіла одна ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3.в ПДР України.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Старюк В. А., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та провадження відносно ОСОБА_1 закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Вказує що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані сп'яніння, у інспектора поліції не було законних підстав направляти останнього до медичного закладу, для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та у ОСОБА_1 не було обов'язку виконувати незаконні вимоги представника поліції. Вказує, що суд не дослідив всі обставини справи та не дав їм оцінку. Також захисник посилається на те, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомивши останнього про час і місце слухання справи.
ОСОБА_1 та його захисника Старюк В. А. двічі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час і місце слухання справи (захисник надав заяву про слухання справи у його відсутності а ОСОБА_1 відмовився отримати судову повістку-повідомлення).
Перевіривши матеріали справи, враховуючи строк розгляду провадження та доводи апеляційної скарги суд дійшов до такого висновку,-
ОСОБА_1 не був присутній при винесенні оскарженої постанови суду, копію постанови отримав 09.04.2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження ним пропущений не був.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121,ч.1 ст.130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема, відомостями протоколів про адміністративне правопорушення від 17.02.2020 року серії ДРП18 № 250898 та ДРП18 № 250899, де ОСОБА_1 в присутності свідків відмовивсь від підпису протоколу та надання пояснень, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.п.1-9,13) які підтвердили факт знаходження ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, відмову його від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, та пояснення ОСОБА_1 про вжиття алкогольних напоїв(трьох пляшок пива). Вказані докази є належними та допустимими та повністю узгоджуються між собою.
Крім того, за матеріалами по справі про адміністративне правопорушення, 17.02.2020 року в це же час ОСОБА_1 керував т/з ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не горіла одна ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3.в ПДР України. В цій частині постанова суду не оскаржується.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного, та не заперечується й сторонню захисту, де останні вказують що не було підстав виконувати вимого працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд, оскільки не керував транспортним засобом, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч. 1 статті 130 КУпАП.
Доводи наведені в апеляційній скарзі щодо не допиту свідків також не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, виходячи з вище наведеного.
Вина останнього підтверджується вищезазначеними матеріалами справи в їх сукупності та взаємозв'язку, а тому інші доводи апеляційної скарги суд сприймає критично, як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених ч.1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо належного повідомлення, також не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у суді першої інстанції, де отримав 17.02.2020 року протокол з повідомленням про місце і час розгляду справи, безперечно мав можливість ознайомитись з матеріалами провадження і приймати участь при розгляді справи. Заяв про перенесення слухання справи ним не було відправлено.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Старюк Віталія Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 березня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121,ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) І.С. Калініченко