28 травня 2020 року м.Суми
Справа №950/2492/19
Номер провадження 22-ц/816/781/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.
з участю секретаря - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - адвоката Нежевело Валентину Вікторівну
на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Чхайла О.В. в приміщенні Лебединського районного суду Сумської області,-
У грудні 2019 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що в провадженні Лебединського районного суду Сумської області знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, про звільнення від сплати аліментів та заборгованості по ним, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки. В обґрунтування заяви зазначає про безпідставність нарахування аліментів на користь ОСОБА_2 , що є підставою для застосування заходів забезпечення позову (а. с. 39).
Лебединський районний суд Сумської області ухвалою від 14 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Зупинив до моменту набрання рішенням суду у справі №950/2492/19 законної сили стягнення за виконавчим листом №583/2495/16-ц, виданим на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2013 року народження.
Допустив ухвалу до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Нежевело В.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Окремою ухвалою просить вжити заходів належного реагування на виявлені порушення норм чинного законодавства в межах цивільної справи, що переглядається.
В обґрунтування своїх вимог посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 вересня 2019 року у справі №296/9676/17 про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Також зазначає, що заявником не надано доказів та належних обґрунтувань того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а судом першої інстанції не з'ясовано чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також зазначає про те, що суд безпідставно допустив негайне виконання своєї ухвали. Просить окремою ухвалою суду вжити заходів належного реагування на виявлені порушення норм чинного законодавства в даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Берестовську С.О., які заперечують проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, про звільнення від сплати аліментів та заборгованості по ним, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 21 жовтня 2016 року розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ухвалив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2013 року народження, в розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 13-15).
04 листопада 2016 року Охтирський міськрайонний суд видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а. с. 48-49).
За заявою ОСОБА_2 від 20 листопада 2019 року про примусове виконання рішення суду (а. с. 50-52), постановою державного виконавця від 27 листопада відкрито виконавче провадження ВП №60727112 (а. с. 88-89).
Згідно розрахунку, наданого державним виконавцем по виконавчому листу №583/2495/16-ц від 04 листопада 2016 року, заборгованість зі сплати аліментів станом на листопад 2019 року складає 65 463,63 грн (а. с. 54).
Постановою державного виконавця від 21 лютого 2020 року на підставі ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №60727112 (а. с. 97-98).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався ст. ст. 149-150 ЦПК України та виходив із обґрунтованості заяви позивача в частині зупинення виконавчого провадження.
Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, або коли порушено питання про перегляд рішення на підставі якого виданий цей виконавчий документ.
Встановлено, що Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 21 жовтня 2016 року задовольнив позов ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2013 року народження, в розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За виконавчим листом №583/2495/16-ц від 04 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження ВП №60727112 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Отже, на час постановлення оскаржуваної ухвали суду існувало судове рішення, що набрало законної сили, яке не скасовано та на підставі якого видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Лебединському МВ ДВС.
Предметом даного спору є звільнення від сплати аліментів та заборгованості по ним, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, а не оскарження виконавчого документу боржником.
Колегія суддів зауважує, що з урахуванням вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.
Відповідно до положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення виконавчого провадження суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Отже, суд першої інстанції, не звернув уваги на зазначені положення закону та застосував засіб забезпечення, який в даному випадку не передбачений законом, оскільки предметом розгляду справи не являється оскарження рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, та не оскаржується сам виконавчий документ.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що суд безпідставно допустив негайне виконання своєї ухвали.
Так, частиною 1 статті 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Стосовно вимоги апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали в межах цивільної справи №950/2492/19, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 385 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частини 8, 10 статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №481/1243/16-ц, правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Окрема ухвала може бути постановлена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, та які саме права громадян порушено. За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.
Вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали не підлягають задоволенню, оскільки окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, та відповідно правом, а не обов'язком суду вищої інстанції. При цьому скасування судового рішення не є безумовною підставою для постановлення окремої ухвали.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції щодо застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381; 382; 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - адвоката Нежевело Валентину Вікторівну, задовольнити частково.
Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року про забезпечення позову скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню ВП №60727112, порушеного на підставі виконавчого листа №583/2495/16-ц від 04 листопада 2016 року у цивільній справі №583/2495/16-ц - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
О.І. Собина
С.Г. Хвостик