26 травня 2020 року
м.Суми
Справа №577/5538/19
Номер провадження 22-ц/816/647/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
представника позивача виконавчого комітету Конотопської міської ради - Дем'яненко Алли Олександрівни, відповідача - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Конотопської міської ради, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2020 року в складі судді Гетьмана В.В., ухваленого у м. Конотопі, повний текст якого складений 23 січня 2020 року,
У грудні 2019 року виконавчий комітет Конотопської міської ради, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , батьком малолітньої ОСОБА_3 , а дочку залишено на виховання матері.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_4 , відомості про батька дитини записані зі слів матері згідно з частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
27 червня 2018 року до Конотопського ВП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення про сексуальне домагання ОСОБА_5 до дочки відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті виїзду в сім'ю було з'ясовано, що діти брудні, в занедбаних речах, відповідач ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. В будинку було не прибрано, розкидане сміття, стійкий неприємний запах. Продукти харчування для дітей були відсутні. У зв'язку з ситуацією, яка склалась, що несла загрозу життю та здоров'ю дітей виконавчим комітетом Конотопської міської ради 02 липня 2018 року було прийнято рішення за № 172 про негайне відібрання у ОСОБА_1 дітей. В подальшому рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2018 року дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 були відібрані у ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав і передано дівчину на виховання батьку ОСОБА_2 , а сину відповідачки ОСОБА_4 був наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 29 березня 2019 року хлопчика було влаштовано під опіку до ОСОБА_7 .
Позивач вказав, що за час після відібрання дітей відповідачка неодноразово зверталася до служби Конотопської міської ради у справах дітей та вимагала направити дочку до інтернатного закладу, а в подальшому влаштувати її дітей до центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Також вона зверталась до служби з листами щодо повернення їй на виховання дітей, на що останній надавались роз'яснення щодо процедури повернення дітей, але окрім заяв, остання не приклала жодних зусиль для того, щоб усунути причини, через які було відібрано дітей. За повідомленням Конотопського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідачка від соціального супроводу відмовилась. В ході роботи з останньою були проведені мотиваційні бесіди щодо необхідності дотримання безконфліктного стилю спілкування, працевлаштування, недопущення вживання алкоголю, створення належних житлово-побутових умов проживання для дітей. Відповідачка неодноразово запрошувалась на заняття за програмою профілактики шкідливих звичок, куди не з'являлась. Від запропонованих послуг лікування від алкогольної залежності у лікаря-нарколога відмовилась. На співпрацю не налаштована, не прислухається та не виконує рекомендації фахівця. 14 листопада 2019 року працівниками служби у справах дітей був здійснений виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , але двері працівникам ніхто не відчинив. Через зачинені вхідні двері мати відповідачки ОСОБА_8 повідомила, що до будинку впускати не буде, її дочка перебуває за межами міста, по поверненню буде шукати житло, щоб його винайняти. Під час виїзду було встановлено, що за будинком знаходиться велика купа сміття, де в значній кількості лежали пусті пляшки з-під алкогольних напоїв. Скло у вікні будинку було розбите, двері у вм'ятинах.
Також позивач зазначав, що з 29 червня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в наркологічному кабінеті для обслуговування дорослого населення КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна лікарня ім.академіка М. Давидова» з діагнозом «Побутове пияцтво», курс лікування не проходила. Інформацією про працевлаштування відповідачки служба Конотопської міської ради у справах дітей не володіє. Згідно з рішенням Комісії з питань захисту прав дитини від 27 листопада 2018 року за №01-14/1140 відповідачка відвідувала дочку на території дитячого садка в присутності психолога закладу. Протягом перших побачень з дочкою ОСОБА_1 не виявляла особливої зацікавленості в спілкуванні з дитиною. Дівчинка під час зустрічей здебільшого мовчала, інколи відповідала на запитання «так» чи «ні» киванням голови, не проявляла особливої радості під час побачень з матір'ю. Під час побачень ОСОБА_1 підвищувала тон в розмові та намагалась спровокувати конфліктну ситуацію з працівниками дошкільного закладу. На святкових ранках закладу влаштовувала сварки. Часто була в неохайному, брудному одязі та мала неприємний запах. На кінець 2018-2019 навчального року у дочки ОСОБА_3 відмічалась значна позитивна динаміка у розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери, що було досягнуто спільними зусиллями педагогічного колективу дитячого закладу, баби ОСОБА_9 та батька дитини. За інформацією адміністрації Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 12 від 19 листопада 2019 року мати дівчинки відвідувала дочку в навчальному закладі 3 рази. Після спілкування з матір'ю ОСОБА_3 була засмучена, неговірка. Під час зустрічей з дочкою відповідачка поводилась неприродно, складалось враження, що вона не знала як спілкуватись з дочкою.
Крім того, за інформацією міського центру дитини служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації відповідачка мала можливість зустрічатись і з сином ОСОБА_4 . 23 липня 2019 року до центру звернулась опікун хлопчика з проханням організувати зустріч її підопічного з матір'ю дитини. Однак, у призначений на 31 липня 2019 року день та час ОСОБА_1 не з'явилась, зустріч не відбулась. За інформацією служби у справах дітей за місцем проживання ОСОБА_4 опікун створила усі необхідні умови для гармонійного розвитку, навчання та виховання дитини.
Посилаючись на вказані обставини та на обставини того, що відповідачка не вчинила необхідних дій, щоб повернути дітей в сім'ю, не створила умови для їх проживання та виховання, тому є такою, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей, позивач, як орган опіки та піклування Конотопської міської ради, просив суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Конотопської міської ради відмовлено.
Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Покладено на орган опіки та піклування Конотопської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків.
Вказане рішення суду позивач виконавчий комітет Конотопської міської ради оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог та попереджаючи відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, суд першої інстанції, тим самим, фактично продублював попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, яке вже виносилось при розгляді справи про відібрання дітей. При цьому, як зауважив позивач, відповідачка попереднє рішення суду про відібрання у неї дітей не оскаржувала і в подальшому нею не подавалось до суду позову щодо повернення їй дітей, а також нею не було усунуто причин, що призвели до їх відібрання. Натомість позивач зауважує, що відповідачка з моменту відібрання дітей не приймала участі в житті та розвитку дітей, не знайшла роботу та гідне помешкання, перебуваючи на обліку в наркологічному кабінеті, не проходила лікування. Також, на думку позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги письмові докази про відсутність інтересу ОСОБА_1 до здоров'я дітей, їх розвитку й виконання відповідачкою обов'язку утримувати дітей до повноліття. В апеляційній скарзі також йдеться і про те, що судом не взято до уваги свідчення представника органу опіки та піклування про відмову матері відповідачки у допуску до будинку, а також про те, що відповідачці пропонувалось соціальне супроводження центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, від чого вона відмовилась.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, на думку відповідача, на даний час відпали всі причини, які перешкоджали належному вихованню нею дітей, а саме: вона не вживає алкогольні напої, змінила оточення, влаштувалась на роботу в охоронну службу в м. Києві за умовами подальшого офіційного працевлаштування. Також зазначає, що вона змінила ставлення до виховання дітей, відчула відповідальність за них, потребу в сторонньому догляді та вихованні.
Від інших учасників справи в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також.
Заслухавши суддю-доповідача, клопотання представника позивача виконавчого комітету Конотопської міської ради Дем'яненко А.О. та третьої особи ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги та відповідача ОСОБА_1 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька якого записані за вказівкою матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 9, 10, 11).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2015 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а дочку ОСОБА_3 було залишено проживати разом з матір'ю (а.с. 14).
Однак, в подальшому рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2018 року дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були відібрані у ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передані: малолітня ОСОБА_3 на виховання батьку ОСОБА_2 , а малолітнього ОСОБА_4 було передано органу опіки та піклування Конотопської міської ради для подальшого влаштування (а.с. 26-28).
На підставі рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 26 листопада 2018 року за № 308 сину відповідачки ОСОБА_4 був наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 25).
Згідно з повідомленням Конотопського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Конотопської міської ради від 15 листопада 2019 року за № 01-03/524 сім'я ОСОБА_1 , що мешкає у АДРЕСА_1 перебуває на обліку сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах з 08 січня 2019 року. Від соціального супроводу мати відмовилась. В ході роботи з матір'ю були проведені мотиваційні бесіди щодо необхідності дотримання безконфліктного стилю спілкування, працевлаштування, недопущення вживання алкогольних напоїв, створення належних житлово-побутових умов проживання. Мати постійно запрошувалась на заняття з програм профілактики шкідливих звичок, але на заняття вона не з'являлась. Від запропонованих послуг лікування від алкогольної залежності у лікаря-нарколога відмовилась письмово. Зі слів матері, вона працює в охоронній фірмі без укладання трудового договору. Мати проживає за адресою АДРЕСА_1 . Під час останнього відвідування за місцем проживання в доступі до житла було відмовлено. Мати не налаштована на співпрацю, не прислухається та не виконує рекомендації фахівця (а.с. 15).
Відповідно до повідомлення наркологічного кабінету поліклініки для обслуговування дорослого населення КЗ «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М. Давидова» від 14 листопада 2019 року за № 4569 відповідачка ОСОБА_1 з 29 червня 2018 року перебуває на обліку з діагнозом: побутове пияцтво, курс лікування не проходила (а.с. 16).
За інформацією Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» від 15 листопада 2019 року за № 4581 дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає з батьком та бабою за адресою: АДРЕСА_2 . З липня 2018 року по листопад 2019 року дитина двічі зверталась до педіатра з приводу захворювань та профілактичного огляду. На прийомах з дитиною була присутня баба - ОСОБА_9 . Мати дитини, ОСОБА_1 станом здоров'я дитини не цікавилась (а.с. 17).
Як зазначено у листі Конотопського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 1 «Орлятко» Конотопської міської ради Сумської області 14 листопада 2019 року за № 42, дитина ОСОБА_3 відвідувала дошкільний навчальний заклад з вересня 2018 року по серпень 2019 року. Побачення матері ОСОБА_1 з дочкою відбувались у встановлені дні вівторок та четвер з 15.15 до 16.00 години на території ДНЗ № 1 «Орлятко» в присутності практичного психолога ОСОБА_6 , не систематично. Згідно рішення міської психолого-педагогічної комісії ОСОБА_3 була направлена в групу для дітей із затримкою психічного розвитку, так як розвиток дитини не відповідав віковим особливостям розвитку. Дівчинка в перші дня перебування була неконтактною та виявляла ознаки остраху по відношенню до дорослих людей, не хотіла спілкуватися. Протягом перших побачень з дочкою мати не виявляла особливої зацікавленості в спілкуванні з дитиною, а спостерігала за тим, як дочка малювала чи складала пазли, які їй давала практичний психолог. Після неодноразових нагадувань практичного психолога про те, що з дитиною потрібно спілкуватись ОСОБА_1 поступово почала долучатись до спільних видів діяльності разом з дочкою, але щоразу нав'язливо запитувала чи б'є її баба та батько, але дівчинка під час зустрічей здебільшого мовчала, іноді відповідала на запитання «так» чи «ні» киванням голови, поводила себе дещо напружено та не проявляла особливої радості під час побачень з матір'ю. Під час побачень ОСОБА_1 намагалась спровокувати конфліктну ситуацію з працівниками дошкільного закладу. На святкових ранках закладу влаштовувала сварки. На кінець 2018-2019 навчального року у дочки ОСОБА_3 відмічалась значна позитивна динаміка у розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери, що було досягнуто спільними зусиллями педагогічного колективу дитячого закладу, баби ОСОБА_9 та батька дитини. Ознаки алкогольного сп'яніння у матері ОСОБА_1 не спостерігались, але жінка часто була в неохайному, брудному одязі та мала неприємний запах (а.с. 18).
За інформацією адміністрації Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 12 від 19 листопада 2019 року мати учениці ОСОБА_3 відвідувала дочку під час її перебування в закладі освіти 3 рази. При зустрічі дівчина боялась проявити зацікавленість у спілкуванні, поводилась стримано, скуто. Після спілкування з матір'ю ОСОБА_3 виглядала засмученою, була неговіркою. Під час зустрічей з дочкою відповідачка поводилась неприродно, складалось враження, що вона не знала як спілкуватись з дочкою. Ознаки алкогольного сп'яніння в матері ОСОБА_1 під час зустрічей з ОСОБА_3 не спостерігалось (а.с. 19).
Як повідомив міський центр дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» у листі від 18 листопада 2019 року за № 069010-475 щодо надання інформації про проведення в Центрі спільної зустрічі ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до Центру звернулась ОСОБА_7 , опікун малолітнього ОСОБА_4 , з проханням організувати спільну зустріч її підопічного з біологічною матір'ю ОСОБА_1 . Однак, у призначений на 31 липня 2019 року день та час ОСОБА_1 не з'явилась, зустріч не відбулась (а.с. 20).
Як зазначено в акті обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області від 14 листопада 2019 року, з метою підготовки висновку про доцільність повернення відібраних дітей на виховання матері чи позбавлення її батьківських прав було проведено обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , але до будинку працівників служби у справах дітей не впустили. Через зачинені вхідні двері мати ОСОБА_1. ОСОБА_8 повідомила, що до будинку впускати не буде, дочка відсутня, перебуває на роботі поза містом, коли повернеться, то буде шукати житло, щоб його винаймати. За будинком була виявлена велика купа сміття, де в значній кількості лежали пусті пляшки з-під алкогольних напоїв. В одному з вікон будинку було виявлено розбите скло, вхідні двері були у вм'ятинах, туалет, який знаходиться на подвір'ї, був у занедбаному стані (а.с. 21).
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 , третьої особи у справі, затвердженого начальником служби у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області від 08 листопада 2019 року, малолітня ОСОБА_3 проживає у будинку по АДРЕСА_2 разом з батьком та бабою. Житло складається з трьох кімнат. Умови проживання задовільні. В будинку прибрано, тепло. Маються необхідні меблі та техніка. Продукти харчування в наявності. Для виховання та розвитку дитини створено місце для відпочинку та навчання, в наявності одяг, взуття, канцтовари та іграшки (а.с. 22).
Згідно акту обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_1 від 11 листопада 2019 року по АДРЕСА_3 квартира складається із 2-х кімнат. В приміщенні не прибрано, відчувається запах тютюнового диму, повсюди розкиданий брудний одяг. На письмовому столі в спальні залишки їжі, брудний посуд і чарки з рідиною, яка має спиртовий запах. Підлога немита, повсюди пил; брудна постільна білизна; відсутні тюль, штори; унітаз в жахливому стані; повсюди павутина (а.с. 29).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Конотопської міської ради від 25 листопада 2019 року за № 0114/1338 визнано доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як вона не вчинила необхідних дій, щоб повернути дітей в сім'ю, не створила умови для їх проживання та виховання, тому є такою, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей. Також зазначено, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідатиме інтересам дітей (а.с. 30-32).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча матеріалами справи і доведено неналежне виконання відповідачкою покладених на неї батьківських обов'язків, однак, ураховуючи обставини того, що в судовому засіданні суду першої інстанції відповідачка категорично заперечила проти позбавлення її батьківських прав, так як прагне брати участь у вихованні та утриманні дітей, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей, ураховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.
Разом з тим, установивши певні прояви неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, суд в оскаржуваному рішенні з метою подальшої зміни ставлення матері до своїх дітей попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до їх виховання, поклавши на орган опіки та піклування Конотопської міської ради контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Виходячи з вимог частини 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, на що послався виконавчий комітет Конотопської міської ради у позові, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може з урахуванням характеру винної поведінки когось із батьків або їх обох, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що позбавлення батьківських прав можливе за наявності передбачених законом підстав, однак такий захід суд може застосувати у виняткових випадках, з урахуванням ряду обставин, в тому числі і винної поведінки батьків.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно встановлені обставини справи, для чого враховано та перевірено доводи сторін, досліджено письмові докази.
З урахуванням зібраних доказів у справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав відносно її дітей, оскільки вимога з цього приводу є крайнім заходом впливу на відповідачку, навіть при доведеності тих обставин, що вона не в повній мірі виконувала обов'язки по вихованню малолітніх дітей, так як обставини справи не свідчать про винне, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, враховуючи її ставлення до дітей, факт заперечення проти позову в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій, а також її прагнення брати участь у вихованні та утриманні дітей.
Зокрема, матеріалами справи доведено, що відповідачка періодично відвідувала дочку ОСОБА_3 у Конотопському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 1 «Орлятко» Конотопської міської ради Сумської області та продовжує відвідувати її в Конотопській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 12, де на даний час навчається ОСОБА_1 ОСОБА_3 , що, на думку колегії суддів, підтверджує факт того, що відповідачка не втратила інтерес до дітей.
Крім того, з доданої до відзиву на позовну заяву від 20 січня 2020 року копії службового посвідчення вбачається, що ОСОБА_1 працювала охоронником у службі охорони ТОВ «ПСО Яструб» (а.с. 67).
Також з наданих товарних чеків вбачається, що відповідачка періодично, протягом квітня 2019 року - січня 2020 року придбавала дитячий одяг, взуття, постільну білизну та рушник (а.с. 70).
На думку колегії суддів, вказані обставини свідчать про прагнення відповідачки змінити на краще ставлення до виховання дітей, брати участь у їх вихованні та утриманні.
Колегія суддів також вважає правильним неврахування судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав через його недостатню обґрунтованість, з огляду на те, що вказаний висновок не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя малолітніх дітей, як позбавлення матері батьківських прав, буде відповідати їх інтересам, чи позитивно вплине на дітей розірвання родинних зв'язків з матір'ю та відсутність з її боку піклування про них в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав та попереджаючи відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, суд першої інстанції, тим самим, фактично продублював попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, яке вже виносилось при розгляді справи про відібрання дітей не заслуговують на увагу колегії суддів, так як відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та позбавлення батьківських прав, як крайній захід впливу, є різними за змістом, порядком застосування та наслідками заходами впливу на батьків з метою зміни їх ставлення до виховання дітей.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка не ініціювала питання про повернення їй дітей також не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, ураховуючи, що відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно дітей, а також вказана обставина не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом пояснень представника органу опіки та піклування та інших письмових доказів щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов'язків вказаних висновків суду першої інстанції також не спростовують, так як фактично зводяться до переоцінки досліджених судом першої інстанції належних і допустимих доказів.
При цьому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції під час розгляду даної справи повно і всебічно було з'ясовано особу відповідача, її характеризуючи дані, акти обстеження умов проживання, а також обставини її непрацевлаштування та неналежного і не у повному обсязі виконання нею своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим суд обґрунтовано застосував до відповідачки попередження про необхідність змінити її ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських прав та обов'язків.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду, як законне і обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Конотопської міської ради, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2020 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина