Справа № 686/19037/19
Провадження № 22-ц/4820/942/20
27 травня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю позивача, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Чевилюк З.А. від 27 лютого 2020 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У липні 2019 ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що він є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , та 31/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 та грошові вклади у АТ «Укрексімбанк». Він є двоюрідним братом спадкодавиці, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з неналежним виглядом документів, що підтверджують родинний зв'язок.
У зв'язку з цим в жовтні 2016 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка як спадкоємець п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 заперечувала, що він - ОСОБА_1 є двоюрідним братом померлої ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 4 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_2 оскаржувала в касаційному порядку, проте воно залишено без змін.
Окрім цього, в 2016 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Очеретної О.М., ОСОБА_1 , про визнання дій нотаріуса незаконними. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року залишено без змін в апеляційній і касаційній інстанції.
Крім того, намагаючись заволодіти всім спадковим майном померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 , з участю третіх осіб приватного нотаріуса Очеретної О.М., ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 частину в спадковому майні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.02.2018 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 18.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові з підстав незалучення відповідача у справі.
Після цього ОСОБА_2 звернулась до суду з новим позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Очеретна О.М. про визнання за нею права власності за правом представлення на 1/6 частину спадкового майна.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.11.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишені без задоволення, рішення суду залишено без змін.
Позивач вказував, що відповідач ОСОБА_2 протягом трьох років протиправно ініціювала судові процеси, які викликали у нього душевне страждання, та призвели до того, що після чергового судового засідання (8.12.2018 року) у нього стався душевний напад. Лікарем поставлено діагноз: 121.0.1ХС. гострий о передній розповсюджений інфаркт міокарда лівого шлуночка 8.12.2018 р. клінічна смерть 8.12.2018 Р. НОМЕР_1 . Стентування ПМН ЛКА-08.12.2018р. НОМЕР_2 -ІІАст13 збереженою систолічною функцією лш.
В зв'язку хворобою згідно довідки до акту медико-соціальною експертною комісією від 28.03.2019 року позивача визнано інвалідом другої групи.
Зазначав, що своєю протиправною поведінкою ОСОБА_2 принизила його честь та гідність. З 13.04.2015 року він працював начальником відділу охорони товариства «Гарант груп», однак через постійні судові процеси він не міг належно виконувати свої службові обов'язки і 24.07.2017 року змушений був звільнитись. На його думку, своєю протиправною поведінкою ОСОБА_2 завдала йому глибокого душевного страждання, що призвело до інвалідності 2 групи.
Тому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 75000 грн. у відшкодування моральної шкоди, або в інший спосіб.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На її думку, суд не врахував, що вона реалізувала своє законне право звертатися із позовами до суду, що не є порушенням прав ОСОБА_1 та не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачеві. Оспорюване рішення є таким, що нехтує правами та свободами громадянина щодо його права на захист цивільного права, що закріплене в національному законодавстві та Конвенції з основоположних свобод людини. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між поданням ОСОБА_2 позовів до суду та погіршенням його здоров'я.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На його думку, суд правильно встановив відсутність з його сторони будь-яких дій, які б порушували право ОСОБА_2 щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3 і цілеспрямовані дії ОСОБА_2 щодо усунення його від законного права на частку у спадщині.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він є двоюрідним братом спадкодавиці, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з неналежним виглядом документів, що підтверджують родинний зв'язок.
У зв'язку з цим в жовтні 2016 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , спадкоємця п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка заперечувала, що він - ОСОБА_1 є двоюрідним братом померлої ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 4 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_2 оскаржувала в касаційному порядку, проте воно залишено без змін.
В 2016 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Очеретної О.М., ОСОБА_1 про визнання дій нотаріуса незаконними. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року залишено без змін в апеляційній і касаційній інстанції.
ОСОБА_2 також зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 , з участю третіх осіб приватного нотаріуса Очеретної О.М., ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 частину в спадковому майні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.02.2018 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 18.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові з підстав незалучення відповідача у справі.
Після цього ОСОБА_2 звернулась до суду з новим позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Очеретна О.М. про визнання за нею права власності за правом представлення на 1/6 частину спадкового майна.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.11.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишені без задоволення, рішення суду залишено без змін.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судові процеси, ініційовані відповідачкою з метою усунути позивача від законного права на частку у спадщині, вплинули на його стан здоров'я, вимагали додаткових зусиль для організації життя та захисту порушеного права, тому підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 5000 грн., якої позивач зазнав, будучи втягнутим в ініційовані ОСОБА_2 судові процеси.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і прямо суперечать нормам матеріального права.
Так, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).
Пункт 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на судовий захист: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Це означає, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтересів порушуються, не визнаються або оспорюються.
В свою чергу обов'язок суду встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Як встановлено судом, сторони є родичами померлої ОСОБА_3 , між ними існує спір щодо права на спадкове майно, у зв'язку з чим вони зверталися в суд з відповідними позовами, які вирішені судами.
В силу ч.ч.1-2 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї.
За положеннями ч.1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1167 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; а також вину завдавача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суд першої інстанції не врахував, що дії відповідача щодо пред'явлення позовів до ОСОБА_1 не можна розцінювати як протиправні (неправомірні), оскільки право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів передбачено Конституцією та законами України.
Відтак за відсутності факту неправомірної поведінки відповідача як обов'язкової умови для прийняття рішення про відшкодування завданої шкоди апеляційний суд констатує відсутність складу цивільного правопорушення, у діях відповідача, а отже, й відсутність підстав для задоволення позову.
З врахуванням наведеного рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 29 травня 2020 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко