28 травня 2020 року
м.Суми
Справа №585/733/20
Номер провадження 22-ц/816/1304/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Євтюшенкової В.І., в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 182).
Заява мотивована тим, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року з нього стягнуто на користь ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року в розмірі 103 000 доларів США, за відсотками - 4 548,13 доларів США, пенею - 17 287,66 грн, штрафних санкцій - 150 грн, судовий збір - 1700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 31 липня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке в свою чергу 17 липня 2019 року відступило право вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «АНСУ». В той же день між ТОВ «Фінансова Компанія «АНСУ» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким останній прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року.
Зазначає, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2020 року була змінена сторона у виконавчому провадженні на виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року з ЗАТ «ОТП Банк» на ОСОБА_2
10 березня 2020 року між ним та ОСОБА_3 було укладено угоду про врегулювання боргу за кредитним договором, відповідно до п. 2.2.1 якої Сторони домовились про те, що зобов'язання за кредитним договором №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року виконано в повному обсязі.
Посилаючись на вказані обставини та відсутність боргу у зв'язку з його добровільним виконанням, просить визнати виконавчий лист по справі №2-693 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.
Роменський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 02 квітня 2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист по справі №2-693 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що зобов'язання з погашення боргу за кредитним договором виконано ним в повному обсязі в добровільному порядку поза межами виконавчого провадження. Вказує, що на підставі оскаржуваної ухвали призведе до стягнення заборгованості, яка відсутня, в примусовому порядку, що є подвійним стягненням та суперечить Конституції України. Також зазначає, що справа була розглянута без належного повідомлення сторін, тим самим суд порушив його право на участь у судовому засіданні та надання пояснень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредитної лінії №CRL-SMEC02/074/2008 (далі - кредитний договір) (а.с. 184-190).
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року у справі №2-693/2009 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ОТП Банк» в особі філії ЗАТ «ОТП Банк» в м. Суми заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 000 доларів США, за відсотками - 4 548,13 доларів США, пенею - 17 287,66 грн, штрафних санкцій - 150 грн, судовий збір - 1700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн (а.с. 191).
Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє придбало права на кредитний портфель, який включає в себе Кредитний договір №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року, боржником у якому є ОСОБА_1 (а.с. 192-199).
Згідно з договором факторингу №17/07/19/1 від 17 липня 2019 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передало ТОВ «АНСУ» право грошової вимоги до Боржника ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 200-202).
ТОВ «АНСУ» за договором про відступлення права вимоги №17/07/19/1 від 17 липня 2019 року передало, а ОСОБА_2 прийняв право грошової вимоги до Боржника ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 203-205).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_2 у рішенні Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року по справі №2-693/2009 було замінено стягувача ЗАТ «ОТП Банк» на ОСОБА_2 (а.с. 173-174).
10 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року (далі - Угода) (а.с. 183).
Відповідно до п. 2.2. Угоди, незважаючи на інші положення Кредитного договору, Сторони домовились вважати, що зобов'язання за Кредитним договором та рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року по справі №2-693 виконані в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку згідно виконавчого листа суду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України 2004 року однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Вказане дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №2-3558/2010 дійшов висновку про те, що на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
В той же час, обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Відповідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу (ст.605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України).
ОСОБА_1 , як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилається на укладену між ним та ОСОБА_2 угоду про врегулювання боргу від 10 березня 2020 року, тобто про добровільне виконання судового рішення поза межами виконавчого провадження, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за кредитним договором №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року.
Проте, колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання рішення суду від 09 липня 2009 року заявником не надано.
Так, наразі у Шевченківському відділі ДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №26331562, відкрите за виконавчим листом №2-693/2009 від 13 липня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 847 288,26 грн.
Хоча з наданого апеляційному суду клопотання ОСОБА_2 вбачається, що він не заперечує проти задоволення скарги, однак останнім не надано суду належних та допустимих доказів про те, що він, як стягувач у виконавчому провадженні, вчинив дії для закінчення виконавчого провадження.
У разі, якщо виконавчий лист вже пред'явлено до виконання і виконавче провадження було відкрите, після чого боржником сплачено заборгованість на користь стягувача, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, оскільки виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі повного фактичного виконання судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому колегія суддів зауважує, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає надання боржнику строку на добровільне виконання рішення суду з моменту відкриття виконавчого провадження та взагалі не містить поняття «добровільного виконання», а тому таке виконання виконавчого документа можливе лише до моменту відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій.
В той же час, слушними є доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення сторін справи про дату та час судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Так, ухвалою від 23 березня 2020 року розгляд заяви ОСОБА_1 був призначений на 02 квітня 2020 року. Однак матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи.
Роменський міськрайонний суд в ухвалі від 02 квітня 2020 року помилково зазначив про те, що сторони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
При цьому суд послався на наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали від 20 березня 2020 року на а.с. 215.
За встановлених обставин висновки суду першої інстанції про належне повідомлення сторін про розгляд справи спростовується матеріалами справи.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За замістом пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Установивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце засідання суду, про що відповідач зазначив у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви з мотивів, викладених у цій постанові.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 432 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2020 року скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-693 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №CRL-SMEC02/074/2008 від 09 червня 2008 року в розмірі 103 000 доларів США, за відсотками - 4 548,13 доларів США, пенею - 17 287,66 грн, штрафних санкцій - 150 грн, судовий збір - 1700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.І. Криворотенко
Судді : О.Ю. Кононенко
С.Г. Хвостик