27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1126/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Невінгловська Ю.М.)
від 20.09.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бєляновський В.В., судді - Богатир К.В., Мишкіна М.А.)
від 23.01.2020
у справі за позовом Приватного підприємства "Янтар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
про визнання неправомірнім нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод та
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. 22.04.2019 року Приватне підприємство "Янтар" (надалі - ПП "Янтар", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (надалі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", відповідач), в якому просив визнати неправомірною і скасувати застосовану відповідачем до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді нарахованої плати за скид понаднормативних забруднень у системі каналізації міста Одеси у сумі 18069,92 грн.
1.2. 05.07.2019 позивач подав заяву про зміну предмету позову, просив визнати неправомірним нарахування йому відповідачем 18 069,92 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Генерала Цветаєва, 18, м. Одеса, відповідно до рахунку №504163/64011 від 10.04.2019 згідно з актом про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019.
1.3. Позов мотивовано такими обставинами:
1.3.1. 27.11.2000 між сторонами був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 1586/3, відповідно до якого (у редакції додаткової угоди від 20.08.2013) відповідач надає позивачу, зокрема, послуги з централізованого водовідведення.
1.3.2. 19.03.2019 співробітником філії "Інфоксводоканал" в присутності завгоспу ПП "Янтар" було здійснено відбір стічної води з каналізаційного люку підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 18, про що складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, підписаний представниками обох сторін.
1.3.3. За результатами лабораторних аналізів стічної води абонента за пробами від 19.03.2019, проведених 26.03.2019 випробувальною лабораторією ТДВ "Інтерхім", було виявлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах, про що відповідач повідомив позивача листом № 3000/зжо від 01.04.2019.
1.3.4. ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" листом від 11.04.2019 №343/ВК-10 повідомило ПП "Янтар" про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію м. Одеси у розмірі 18069,92 грн до 22.04.2019 згідно з рахунком на оплату № 504163/64011 від 10.04.2019. До цього листа було додано копію акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019, розрахунок понаднормативного скиду та рахунку на оплату.
1.4. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019 та протокол вимірювань випробувальної лабораторії ТДВ "Інтерхім" від 26.03.2019 є недопустимими доказами перевищення у стічних водах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а нарахування відповідачем плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Одеси в сумі 18 069,92 грн є неправомірним, оскільки відповідачем не було виконано вимоги Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017 № 316 (надалі - Правила № 316), не враховано показники солей у воді місцевого водопроводу, оскільки показники забруднюючих речовин не скориговані на значення вмісту речовин, що надходять з питною водою, яку постачає відповідач.
1.5. Позивач стверджує, що відповідач неправильно застосував місцеві Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 561 від 26.12.2018 (надалі - Правила № 516), оскільки вони суперечать Правилам № 316 і відповідно до договору не передбачено обов'язковість їх виконання.
1.6. Відповідач проти позовних вимог заперечував зазначаючи, що:
1.6.1. нарахована позивачу плата у розмірі 18069,92 грн за скид понаднормативних стічних вод не є оперативно-господарською санкцією, а є платою за скид стічних вод із перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин, тобто платою за надання послуг щодо доочищення понаднормативних забруднень води;
1.6.2. обов'язковими для виробників та споживачів є Правила № 316 та Правила № 561, що регулюють спірні правовідносини щодо скиду стічних вод у міську каналізацію, а не "Керівний нормативний документ. Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення. КНД 211.1.0.009-94" (надалі - КНД 211.1.0.009-94);
1.6.3. виробник здійснив відбір контрольних проб відповідно до пункту 44 Правил № 516 та склав акт про відбір проб на контрольній хімічний аналіз стічних вод за формою, зазначеною у додатку 5 до цих Правил;
1.6.4. аналіз проб було здійснено незалежною лабораторією ТДВ "Інтерхім", яка має відповідне свідоцтво, і позивач не надав до суду інших лабораторних результатів, які б спростовували відповідні результати аналізу;
1.6.5. виявлені в пробах перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2019 позов задоволено. Визнано неправомірним нарахування ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 18 069,92 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, відповідно до рахунку № 504163/64011 від 10.04.2019 на підставі відбору проб згідно з актом про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019.
2.2. Суд першої інстанції, керуючись Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, яка затверджена наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, та враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які сформульовані у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16 та у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 916/2273/16, зазначив, що додаткова плата за скид стічних вод із понаднормативним забрудненням є зобов'язанням, що виникає з норм правил та умов договору, а не штрафною оперативно-господарською санкцією, як заходу оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
2.3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірним нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод слід задовольнити, оскільки акт про відбір на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019 та лабораторний аналіз, зроблений на підставі неналежно відібраних проб, не є належними доказами, що підтверджують скид стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин, з огляду на відсутність в акті відомостей, що визначені у пункті 9.1 КНД 211.1.0.009-94 та про виконання вимог пункту 7.7. КНД 211.1.0.009-94 щодо відбору проб в окремий посуд для визначення показників із завислих речовин, нафтопродуктів, показників БСК та ХСК.
2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2019 у справі № 916/1126/19 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь ПП "Янтар" 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо визнання неправомірнім нарахування відповідачем 18 069,92 грн плати за скид понаднормативних стічних згідно з актом про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019 з тих підстав, що цей акт є неналежним доказом у справі, що підтверджує факт скиду стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин.
2.6. Окремо суд апеляційної інстанції зауважив, що помилкове посилання суду першої інстанції на нормативні акти, які на момент відбору проб 19.03.2019 вже втратили чинність, не вплинули на правильність зроблених судом висновків та на прийняття правильного по суті спору рішення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. 29.01.2020 ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/1126/19, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення норм статті 86 та частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди безпідставно визнали акт відбору стічних проб від 19.03.2019 неналежним доказом підтвердження скиду стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин, а висновки судів, що недоліки процедури відбору могли вплинути на результати лабораторного аналізу та на достовірність вимірювання концентрацій нафтопродуктів (жирів), завислих речовин у стічних водах, ґрунтуються на припущеннях.
3.3. Скаржник вказує, що судами безпідставно не було враховано, що відповідно до висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 904/3681/18 та у постановах Вищого господарського суду України від 04.07.2006 у справі № 15/451-04, від 27.06.2007 у справі № 15/230-06 та від 28.03.2016 у справі № 914/3381/15, підписання представником позивача акту відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод без зауважень та заперечень, підтверджує, що відбір проби було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
3.4. У касаційній скарзі ТОВ "Інфокс" також посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив положення частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, не скасував судове рішення з тих підстав, що суд першої інстанції неправильно застосував нормативно - правові акти, які на момент виникнення спірних правовідносин вже втратили чинність.
3.5. Крім того, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним було покладено на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн за відсутності належних доказів оплати наданої професійної правничої допомоги.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Янтар" заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, залишити без змін. Позиція та доводи позивача в цілому ґрунтуються на висновках, здійснених судами у рішеннях, що переглядаються. Окрім того, позивач посилається також на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що сформульовані у пункті 5.2.4 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2019 у справі № 916/2273/16, у пункті 36 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 920/619/18, у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі № 591/1519/15-а, та просить надати правову оцінку цим правовим висновкам у постанові.
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
4.2. За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.3. Касаційна скарга подана 29.01.2020, тому касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом від 15 січня 2020 року N 460-IX.
4.4. Відповідно до вимог частин 1 та 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
4.5. Здійснивши розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.6. Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
4.7. Згідно з частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.8. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
4.9. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнивши позовні вимоги про визнання неправомірними нарахування, що здійснені суб'єктом господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), з тих підстав, що акт відбору проб є неналежним доказом у справі, оскільки були допущені порушення вимог чинного законодавства під час відбору контрольних проб стічних вод та проведення аналізу проб стічних вод, неправильно застосував норми частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України та дійшов помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є правильним та ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу позивача у справі.
4.10. Велика Палата Верховного Суду неоднаразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
4.11. При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).
4.12. Верховний Суд зауважує, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірними нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов'язку здійснювати плату за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
4.13. Заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.
4.14. Таким чином, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді, Верховний Суд доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
4.15. При цьому, Верховний Суд зауважує, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість, оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019, як доказу у справі, та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань, і як наслідок права у нього на отримання відповідних сум, може бути встановлено у межах відповідного спору про право з використанням належних засобів доказування, а не шляхом задоволення позову у цій справі.
4.16. З огляду на цей висновок, Верховний Суд не вважає за необхідне у контексті цієї справи розглядати доводи сторін, що викладені в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, оскільки вони стосуються питання вирішення спору по суті, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18), пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
5.2. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
5.3. Згідно із частинами 1 та 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
5.4. Оскільки місцевий та апеляційний господарський судами порушили норми процесуального права під час розгляду справи,
5.5. Верховний Суд доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень попередніх інстанцій та про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
6. Щодо судових витрат.
6.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Такого клопотання матеріали справи не містять, водночас сторони не позбавлені права на звернення з відповідним клопотанням.
6.2. У зв'язку із закриттям провадження у справі, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, пунктом 5 частини 1 статті 308, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/1126/19 скасувати.
Провадження у справі Господарського суду Одеської області № 916/1126/19 закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
І. Ткач