вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"14" травня 2020 р. Cправа №902/498/19
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія", м.Дніпро
про стягнення 418685,54 грн неустойки за порушення договору поставки
за участю представника відповідача: Панченко Г.В., діє на підставі ордера серії ДП № 273/000022 від 27.12.2019.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/498/19 за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" коштів в сумі 470351,78 грн, які нараховані за порушення умов Договору №882/18/33 від 08.10.2018 щодо строків поставки обумовленого умовами договору товару, а також щодо повідомлення про дату його поставки.
02.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не погоджується із заявленим позовом, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи вказану процесуальну позицію останній зазначає, що строк поставки другої партії товару не настав, а ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" достроково виконало свої зобов'язання щодо відвантаження відповідного товару, повністю виконавши свої зобов'язання, що випливають із умов договору №882-18/33 від 08.10.2018.
Щодо строків першої поставки відповідач вказує про наявність у позивача заборгованості за поставлений йому 25.09.2018 товар, що на підставі положень ст.594 ЦК України надає ТОВ "ДТК" підстави для його притримання. Таким чином, позивач має право порушувати перед судом питання щодо прострочки ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" лише за період з 22.11.2018 по 18.12.2018 включно.
При цьому представник відповідача просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій щодо першої партії товару на 80%.
03.02.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №34/217 від 31.01.2020 (а.с.145-146), в якій останній просить стягнути з ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" кошти в сумі 432028,49 грн. Обґрунтовуючи вказану заяву останній зазначає, що розрахунок за товар у розмірі 50% передоплати згідно другої заявки КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» не здійснило, тому відповідальність до постачальника застосовуватися не повинна. На підставі викладеного позивач вважає за необхідне зменшити свої позовні вимоги на суму неустойки, яка помилково нарахована відносно "другої поставки" (за поставлений товар 27.05.2019).
Ухвалою суду від 03.02.2020 вказану заяву прийнято до розгляду та постановлено подальший розгляд справи №902/498/19 здійснити в межах предмету позову, яким є стягнення неустойки у сумі 432028,49 грн.
03.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що посилання відповідача на Договори, які не відносяться до предмету спору, є безпідставними. Умовами укладеного Договору №882-18/33 від 08.10.2018 не передбачено права відповідача на притримання товару, окремих угод з цього приводу сторонами не укладалось, отже, на переконанням позивача, застосування відповідачем "притримання товару" є безпідставним, зобов'язання згідно першої заявки мало бути виконано в строк до 21.11.2018.
Таким чином, позивач вказує, що підстав вважати відсутніми в діях відповідача порушення зобов'язання щодо вчасної поставки товару немає, тому на останнього покладено відповідальність відповідно до п.6.2 Договору та вірно визначено період прострочення. Окрім того, позивач стверджує, що постачальником несвоєчасно повідомлено про дату поставки товару згідно першої заявки, у зв'язку із чим заявлено до стягнення передбачений умовами п.6.6 Договору штраф.
07.02.2020 позивачем подано до суду уточнена заява про зменшення розміру позовних вимог №34/239 від 07.02.2020 (а.с.162-171), в якій останній вказує про допущені в заяві №34/217 від 31.01.2020 помилки при здійсненні розрахунку. З огляду на викладене, позивач просив суд заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. №34/217 від 31.01.2020 залишити без розгляду, та вважати позовними вимогами: стягнення з відповідача неустойки в сумі 418685,54 грн.
Під час проведення підготовчого судового засідання, 25.02.2020, представник позивача заяву №34/239 від 07.02.2020 підтримав, суду пояснив, що сума, яка заявлена до стягнення в розмірі 418685,54 грн, нарахована за порушення відповідачем зобов'язань в зв'язку з невчасною поставкою товару 22.01.2019 та 11.02.2019.
Представник відповідача стосовно прийняття судом до розгляду заяви №34/239 від 07.02.2020 не заперечив.
25.02.2020 судом постановлено ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, про задоволення заяви позивача №34/239 від 07.02.2020, в зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснювався в межах вимог, в ній зазначених.
12.02.2020 на адресу суду надійшли заперечення відповідача (міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилень). Так, останній зазначає наступне:
«Строк виконання ТОВ «ДТК» зобов'язань з поставки товару повинен був розпочати свій перебіг лише на наступний календарний день з моменту отримання відповідної заявки позивача, а відповідальність за недотримання строків поставки може мати лише у випадку, якщо відповідний строк розпочав свій перебіг.
Службовим розслідуванням по ТОВ «ДТК» встановлено, що:
- на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-які листи та/або повідомлення з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж листопада 2018 року не надходили;
- Заявка від 16.11.2018 року № 33/6439 з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_4 на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 надходила;
- Заявка від 16.11.2018 року № 33/6439 не зареєстрована в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "ДТК"".
28.02.2020 представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній вказує, що заявка щодо поставки товару була зареєстрована в Журналі вихідних документів КП ВМР «ВМТЕ» та направлена 19.11.2018 на адресу відповідача рекомендованим листом. Окрім того, перша заявка на поставку товару була надіслана позивачем 16.11.2018 на електронну адресу відповідача, однак, не на ту, яка була погоджена сторонами в договорі. Поряд з тим, електронна адреса на яку було здійснено відправку, використовувалася уповноваженим представником відповідача при листуванні, в тому числі й щодо виконання умов спірного Договору.
Також, позивач зауважує, що ним згідно до умов п.2.5 Договору було перераховано саме 50% вартості товару, зазначеного в першій заявці.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідач отримавши на свій банківський рахунок зазначену суму коштів із конкретним призначенням платежу: "оплата за труби безшовні згідно Договору №880-18/33 від 08.10.2018", усвідомлював про початок перебігу строків зустрічного виконання свого зобов'язання.
Під час підготовчого судового засідання, 02.03.2020, судом постановлено ухвалу (із її занесенням до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи 902/498/19 відкладено до 14.05.2020.
На визначену судом дату (14.05.2020) з'явився представник відповідача. Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Під час судового засідання, 14.05.2020, представник відповідача підтримав доводи, наведені у поясненнях, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 14.05.2020.
На оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду (14.05.2020) представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали господарської справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
08.10.2018 між комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі по тексту також - покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (далі по тексту також - постачальник, відповідач) укладено Договір № 882-18/33 (далі по тексту також - Договір).
Згідно до предмету Договору Постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність Покупцю Товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити Товар.
Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та будь-які характеристики Товару визначаються на підставі специфікації/-ій, яка/-і додається/-ються до договору (Додаток №1) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість даного Договору становить 1379721,00 грн у тому числі ПДВ 299 953,50 грн. Ціна за одиницю Товару визначається у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Розрахунок за Товар здійснюється за умови 50% передоплати від вартості Товару, зазначеного в Заявці. Кінцевий розрахунок за Товар здійснюється Покупцем протягом року після отримання товару на складі Покупця на підставі видаткової накладної (та/ або акту приймання/передачі товару) (п.2.5 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що умови поставки Товару, викладені Сторонами у цьому Договорі, відповідають вимогам Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010» з урахуванням положень даного Договору.
Поставка Товару здійснюється на умовах DDP «DeliveredDutyPaid» - склад Покупця (Україна, Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Покупцем). Постачальник своїми силами та засобами здійснює розвантаження Товару в указане місце Покупцем. Поставка Товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Покупцем в письмовій формі (п.3.2 Договору).
Згідно до пунктів 3.6, 3.7 Договору строк поставки Товару протягом 3 (трьох) днів після відправлення Покупцем Заявки на Товар (в письмовому або електронному вигляді). Про дату поставки Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця за 1 робочий день до дати фактичної поставки. Покупець має право уточнити строк поставки Товару у Заявці або в будь-який інший спосіб.
Обсяг постачання Товару визначається в Заявках Покупця. Сторони погодили наступні електронні адреси Сторін та відповідальних осіб для оформлення/прийняття Заявок:
Покупець: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4
Постачальник: ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сторонами узгоджено, що за порушення Постачальником строків виконання зобов'язання з своєчасної поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 (одного) відсотка від вартості всього Товару за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості (п. 6.2 Договору).
Окрім того, пунктом 6.6 Договору сторони передбачили, що у випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про дату поставки Товару і порушення термінів надання товаросупровідних документів, Продавець на вимогу Покупця виплачує штраф у розмірі 5% від вартості Товару, про дату поставки якого не було своєчасно повідомлено або поставка відбулася з порушенням терміну надання товаросупровідних документів.
08.10.2018 між сторонами підписано та скріплено їх печатками Специфікацію товару на загальну суму з ПДВ 1379721,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2018 до Договору сторони передбачили наступні умови:
"У зв'язку з виробничою необхідністю Замовника, керуючись п. 12.5. даного Договору та відповідно до частини 5 ст. 36 Закону України від 25.12.2015, № 922-VIII «Про публічні закупівлі», Сторони прийшли до згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної у даному Договорі, та внести відповідні зміни до Договору.
При цьому сума зобов'язань на 2019 рік по даній Додатковій угоді становить 275 944,2 грн, в тому числі - ПДВ 20%: 45 990,7 грн".
В подальшому, за твердженням позивача, 16.11.2018 ним було зареєстровано заявку щодо поставки товару в Журналі реєстрації вихідних документів КП ВМР «ВМТЕ» 2018 за №33/6439 та надіслано рекомендованим листом відповідачу.
Також позивач стверджує, що вказана заявка була направлена з його електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 на електронні адресі відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заявку.
19.11.2018 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 227546,40 грн, з призначенням платежу: "оплата за труби безшовні згідно дог.№882-18/33 від 08.10.2018. Операція підл. проведення тендеру." Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1139 від 19.11.2018.
Листом №0006/2019 відповідач повідомив позивача, що станом на 10.01.2019 труби згідно ТУ 14-3-190-2004 сталь 20 ф 28х3 та ф 60х3 мм по договору № 882-18/33 від 08.10.2018 будуть готові до відвантаження 15-16 січня 2019 року (а.с.27).
На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу обумовлений товар згідно наступних видаткових накладних: №17 від 22.01.2019 на суму 415555,90 грн, №34 від 11.02.2019 на суму 53851,50 грн.
Поряд з тим, позивач, вказуючи про порушення відповідачем визначених умовами Договору строків на поставку товару та на повідомлення про дату поставки товару, направив на адресу останнього претензію №34/2379 від 27.03.2019 (а.с.33).
Вказана претензія залишена без реагування зі сторони відповідача, у зв'язку із чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов Договору.
Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є Договір поставки товару №882-18/33 від 08.10.2018, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.
Як зазначалося вище, умовами п.3.6 Договору сторони погодили, що строк поставки товару має здійснитись протягом 3 (трьох) днів після відправлення покупцем заявки на товар (в письмовому або електронному вигляді). Про дату поставки постачальник зобов'язується повідомити покупця за 1 робочий день до дати фактичної поставки.
При цьому варто відзначити, що відповідно до пп 3.7.1, 3.7.2 п.3.7 Договору сторони погодили електронні адреси сторін та відповідальних осіб для оформлення /прийняття заявок:
Покупець ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4
Постачальник ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, чинним законодавством у сукупності з умовами Договору передбачено обов'язок постачальника протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до поставки та про конкретну дату його поставки, після отримання відповідної заявки останнього.
З викладеного слідує, що строки поставки товару залежать від фактичного отримання постачальником заявки покупця на товар.
Таким чином, вирішуючи питання щодо дотримання/порушення відповідачем строків поставки товару позивачу, підлягає з'ясуванню обставина отримання постачальником заявки покупця на товар.
Так, позивач, обґрунтовуючи свою позицію щодо вручення відповідачу заявки на поставку товару від 16.11.2018, посилається на наступні докази: фотокопію електронного відправлення від 16.11.2018, копію фіскального чека № НОМЕР_2 від 19.11.2018.
Як слідує із змісту вказаної фотокопії електронного відправлення: документ «Заявка від 16.11.2018» була надіслана з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6
Поряд з тим, надаючи оцінку вказаному документу, суд враховує, що умовами пункту 3.7. Договору сторони узгодили електронні адреси сторін та відповідальних осіб для оформлення/прийняття заявок.
Таким чином, суд констатує, що електронні адреси відправника та одержувача Заявки від 16.11.2018, що зазначені в фотокопії електронного повідомлення, не відповідають електронним адресам, обумовленими сторонами в п.3.7 Договору.
Окрім того, наявні в матеріалах справи листи ТОВ «Дніпровська трубна компанія», які були адресовані позивачу, зокрема №0006/2019 (а.с.27), № 0155/2019 від 11.04.2019 (а.с.31) містять відомості про виконавця та зокрема адресу електронної почти, що зазначена у пункті 3.7 Договору (ІНФОРМАЦІЯ_1).
При цьому відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що надана позивачем фотокопія електронного повідомлення не може вважатися належним доказом вручення відповідачу заявки на поставку товару.
Щодо наданого в якості доказу направлення на адресу позивача заявки від 16.11.2018 - фіскального чеку про направлення цінного листа слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, із змісту Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 слідує, що підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.
Враховуючи зазначене, належним доказом відправлення заявки від 16.11.2018 мав би бути саме опис вкладення та документ, що підтверджує надання поштових послуг (фіскальний чек, розрахункова квитанція тощо).
З викладеного слідує, що наданий позивачем фіскальний чек не дає можливість ідентифікувати вміст поштового відправлення, а тому не приймається судом як доказ про направлення відповідачу заявки на поставку товару від 16.11.2018.
Судом також оцінюється критично позиція позивача про початок перебігу строку поставки товару за спірним договором з дати отримання постачальником грошових коштів на його банківський розрахунковий рахунок, а саме 19.11.2018.
В контексті викладеного суд зазначає, що положення укладеного договору не ставлять обов'язок з повідомлення про поставку товару та строк такої поставки у пряму залежність з фактом перерахування відповідачу грошових коштів.
Таким чином, за відсутності доказів, які б надали можливість визначити дату отримання відповідачем заявки на поставку товару від 16.11.2018, у суду відсутня можливість встановити дійсні строки, відведенні постачальнику для повідомлення покупця про дату поставки товару та, відповідно, щодо їх дотримання останнім. Дані обставини виключають можливість застосування до відповідача неустойки на підставі п.6.6 Договору, в зв'язку з чим позов в частині стягнення штрафу в розмірі 22754,64 грн задоволенню не підлягає.
Узагальнюючи викладене суд доходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідач є боржником, який прострочив, починаючи з 17.01.2019, оскільки відповідно до п.3.6 Договору ("... Про дату поставки Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця за 1 робочий день до дати фактичної поставки. ...") та листа №0006/2019 від 10.01.2018 останній зобов'язався виконати свій обов'язок по поставці товару в строк по 16.01.2019 (а.с.27).
Як вже зазначалось: відповідачем поставлено на адресу позивача товар 22.01.2019 на суму 415555,90 грн та 11.02.2019 на суму 53851,50 грн, тоді як заявлена відповідачем кінцева дата поставки - 16.01.2019.
Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно до ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З викладеного слідує, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо строків поставки, визначеного ним у листі №0006/2019 товару (а.с.27).
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як пеня.
Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК).
При цьому, відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тлумачення вказаних норм дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.9 ЦК України та ч.2 ст.4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень ч.3 ст.549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання, про що і було досягнуто домовленостей між позивачем та відповідачем у Договорі.
Як зазначалось раніше, сторонами в п.6.2 Договору узгоджено міру відповідальності за порушення Постачальником строків виконання зобов'язання з своєчасної поставки Товару, а саме: "Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 (одного) відсотка від вартості всього Товару за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості".
З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є правомірними.
При цьому суд, визначаючись з періодом нарахування штрафних санкцій, враховує дати фактичної поставки товару, який було здійснено за вказаний позивачем період.
Таким чином, вірним є наступний період вказаних нарахувань, які не виходять за межі визначені позивачем в позовній заяві,:
- відносно поставки товару згідно видаткової накладної №17 від 22.01.2019 на суму 415555,90 грн порушено зобов'язання з 17.01.2019 по 21.01.2019.
- відносно поставки товару згідно видаткової накладної №34 від 11.02.2019 на суму 53851,50 грн порушено зобов'язання з 17.01.2019 по 10.02.2019.
Одночасно суд зазначає, що у п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року зазначено: "За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки."
Як вже зазначалося судом сторони передбачили, що пеня становить 1 % від вартості всього товару за цим Договором за кожний день прострочення.
Однак враховуючи, що даною умовою договору встановлений розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, - застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Здійснивши за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені, судом встановлено, що її розмір становить 3377,17 грн. Тоді як штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару у строк понад 20 днів (53851,50 грн) становить 3769,61 грн.
При цьому суд зазначає, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій судом враховано зміст статті 231 ГК України, відповідно до якої вказане нарахування здійснюється у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
З огляду на викладене підлягає стягненню пеня у розмірі 3377,17 грн та штраф у розмірі 3769,61 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання умов Договору щодо дотримання строків поставки товару та відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (Запорізьке шосе, 25, м.Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 32905858) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 3377,17 грн пені; 3769,61 грн штрафу (п.6.2 Договору); 2102,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 360697,23 грн - пені, 28086,89 грн - штрафу (п.6.2 Договору) та 22754,64 грн штрафу (п.6.6 Договору) відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 28 травня 2020 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100);
3 - відповідачу (а/с 384, м.Дніпро, 49000).