27.05.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2485/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Резіденсис" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 року (повний текст складено 15.11.2019 року) у справі №908/2485/19 (суддя Мірошниченко М.В. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Резіденсис" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 26)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)
про стягнення суми,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 року у справі № 908/2485/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позову.
Суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП, розмір заподіяної шкоди, право вимоги страхового відшкодування та дотримання приписів ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Резіденсис" подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що:
- суд не задовольнив клопотання позивача про витребування доказів - адміністративної справи №756/2360/19, у якій міститься протокол серії БД №312811, який позивач не мав змоги додати до матеріалів справи;
- суд першої інстанції жодним чином не дослідив та не оцінив той факт, що ТОВ "Комфорт Резіденсис" визнаний виконавцем послуг з утримання будинку споруди та прибудинкової території у встановленому законодавством порядку та проігнорував долучені до справи докази;
- висновок суду про неможливість встановити, чи має право позивач вимагати відшкодування завданої шкоди, безпідставний;
- суд не оцінив факт ігнорування відповідачем обов'язків, передбачених Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також суд мав право витребувати страхову справу апелянта у страховика.
Скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
До апеляційної скарги позивач долучив додаткові докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2019 року серії БД№312811 стосовно громадянина ОСОБА_1 , фотографії без дати та фотографії, датовані 01.02.2019 року.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" 41035,00 грн. заподіяної транспортним засобом шкоди, а саме: вартості проведення відновлювального ремонту.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що він є балансоутримувачем будинку № 26 по проспекту Оболонському в м. Києві. За договорами із власниками (орендарями) квартир та нежитлових приміщень, позивач забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна будинку і його при будинкової території.
01.02.2019 року водій автомобіля марки NISSAN CABSTAR д/н НОМЕР_1 здійснив наїзд на кут фасаду вказаного будинку та пошкодив його, внаслідок чого виникла необхідність проведення відновлювального ремонту вартістю 41035,00 грн.
Позивач вказував, що факт заподіяння шкоди підтверджується схемою місця ДТП від 01.02.2019 року, вина водія авто NISSAN CABSTAR д/н НОМЕР_1 у порушенні правил дорожнього руху встановлена постановою Оболонського районного суду м.Києва від 18.03.2019 року у справі №756/2360/19. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля застрахована в ПрАТ "УАСК "АСКА", тому позивач, з метою отримання страхового відшкодування, звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП. Згодом до відповідача також було подано заяву про виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач заяву позивача проігнорував, аварійного комісара для визначення розміру шкоди не прислав, розмір завданих збитків не визначив.
Щодо розміру шкоди позивач зазначав, що він звернувся до підрядної організації ТОВ "ДеВол - Будмонтаж", що дала згоду виконати роботи з відновлювального ремонту кута фасаду будинку. Згідно комерційної пропозиції останньої вартість ремонту становить 41035,00 грн.
Правовою підставою позовних вимог позивач зазначав положення ст. ст. 14-16, 511, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку тим доказам, які надані позивачем та висновки суду апелянт не спростував. Щодо додатково наданих ним доказів, то вони також не підтверджують заявлені вимоги.
Оскільки позивачем заявлено про стягнення шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, застосуванню підлягають положення ст.1187 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивач стверджував, що винна у скоєнні ДТП особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У розумінні ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності повинен відшкодувати лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), унормовано ст.33 зазначеного Закону.
Так, п.п. 33.3. ст.33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Статтею 34 Закону передбачені дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)
Так, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статте. 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Норми господарського процесуального кодексу України передбачають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.2 ст.80 ГПК України).
Отже, за змістом вказаних вище правових норм позивач мав довести суду належними та допустимими доказами підстави для відповідальності Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", наявність права позивача на отримання відшкодування та розмір шкоди.
Так, матеріали справи, які досліджувались судом першої інстанції, підтверджують наступні обставини:
Позивач є балансоутримувачем житлового будинку по проспекту Оболонський, 26 у м.Києві згідно акту приймання-передачі від 03.12.2015 року (а.с.69-71).
Зміна назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя - Оболонь" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Резіденсис" відбулася 24.03.2017 року (а.с.72).
Схема місця ДТП від 01.02.2019 року містить інформацію щодо автомобіля, причетного до ДТП - NISSAN CABSTAR, д/н НОМЕР_1 , інформацію про водія ОСОБА_1 та інформацію про страховика - ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА". Інформація щодо спричинення майнової шкоди відсутня (а.с.36).
У справі наявна копія полісу страхування ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу NISSAN CABSTAR, державний номер НОМЕР_1 (а.с.38).
Матеріали справи містять повідомлення позивача від 07.02.2019 року до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (а.с.37). В повідомленні відсутні відомості позивача про шкоду та її розмір, яку потерпіла особа просить відповідача відшкодувати. Тобто, вимоги ст.35 Закону позивачем не дотримано, про що вірно зазначено в оскаржуваному рішенні суду.
Докази того, що відповідач надав відповідь позивачу в матеріалах справи відсутні.
За змістом претензії позивача від 31.05.2019 року позивач просить відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 41 035,00 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами суду про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту спричинення майнової шкоди і, відповідно, її розміру.
Колегія суддів вважає, що посилання позивача як на доказ, на постанову
Оболонського районного суду м.Києва від 18.03.2019 у справі 756/2360/19 (з Єдиного державного реєстру судових рішень), жодним чином не підтверджує ні вину водія автомобіля NISSAN CABSTAR, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ні розмір майнової шкоди, оскільки таких ідентифікуючих ознак в тексті, наданому позивачем, не зазначено (а.с.103).
Надані позивачем до апеляційної скарги фотографії (а.с.173-177) та копія протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2019 року серії БД№312811 стосовно громадянина ОСОБА_1 (а.с.150), належні до доказування обставини справи щодо розміру матеріальної шкоди, не підтверджують.
Отже, апелянтом висновки оскаржуваного судового рішення не спростовано. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 року у справі № 908/2485/19 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Резіденсис".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Підписано в повному обсязі 29.05.2020 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков