29 травня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 369/13323/19
Номер провадження № 22-ц/824/3750/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н. С., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року (а.с. 03-04) скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на бездіяльність державного виконавця залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, роз'яснено, що в разі невиконання вимог ухвали скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню особі, яка її подала.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року (а.с. 09) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність обставин викладених в оскаржуваній ухвалі матеріалам справи, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Києво- Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на бездіяльність державного виконавця, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків зазначених у ній, протягом 10 днів з дня вручення копії такої ухвали особі, що її подала.
Скаржник зазначає, що на виконання вимог вищевказаної ухвали останнім було подано заяву про усунення недоліків процесуального документу «Скарга на невиконання ДВС рішення суду (ухвала від 22 серпня 2019 року) від 10 жовтня 2019 року» визначених ухвалою від 16 жовтня 2019 року, в якій виклав скаргу на дії Державної виконавчої служби у формі позовної заяви. Проте, незважаючи на усунення недоліків, скаргу/позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто заявнику.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на невиконання вимог ухвали про залишення скарги без руху, оскільки з поданої ОСОБА_1 заяви неможливо встановити його процесуальний статус. Разом з тим, на думку скаржника, невизначеність процесуального статусу не може бути перешкодою для суду усунути таку невизначеність при безпосередньому розгляді справи, заслухавши його пояснення.
Скаржник посилається на те, що ним було змінено назву «скарга» на «позовна заява» виключно на виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, крім того, останній не погоджується з висновком суду про те, що позовну заяву складено в хаотичному порядку, оскільки ЦПК України не встановлює суворий порядок послідовності викладення тексту позовних заяв. Таким чином, скаржником було роз'єднано вимоги та обґрунтування позовної заяви на розділи з надання їм окремих назв.
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту скарги неможливо встановити який спосіб захисту обрано ОСОБА_1 , які вимоги заявлено, якими обставинами обґрунтовуються вимоги скарги та якими доказами вони підтверджуються. Так, скаржник посилається на те, що в позовній заяві ним чітко було зазначено сім позовних вимог з посиланням на норми закону, крім того, ним було обрано конкретний спосіб захисту його порушеного права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визнаючи неподаною та повертаючи заявникові скаргу на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог ухвали суду від 16 жовтня 2019 року заявником було подано заяву про усунення недоліків процесуального документу, в якій останній, подану ним скаргу виклав у формі позовної заяви. Разом з тим, на виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 не зазначив обставини якими обґрунтовуються вимоги скарги, не надав доказів на обґрунтування таких обставин, не конкретизував вимоги та спосіб захисту, а також не надав належним чином завірені копії скарги з додатками для заінтересованих осіб, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоліки вказані в ухвалі суду від 16 жовтня 2019 року заявником усунуті не були в зв'язку з чим дану скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, що її подала.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на дії Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня її отримання, зокрема, заявнику необхідно зазначити: обставини, якими обґрунтовуються його вимоги, надати докази на підтвердження таких обставин, конкретизувати вимоги та спосіб захисту та надати належним чином завірені копії скарги з додатками для заінтересованих осіб (а.с. 03-04).
На виконання вимог вищевказаної ухвали, у грудні 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, у якій останній виклав подану ним скаргу у формі позовної заяву (а.с. 06-07).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що якщо сторона виконавчого провадження вважає, що дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи, вона має право звернутися до суду із скаргою.
За змістом ст. 451 ЦПК України суд в порядку контролю за виконанням судових рішень має право визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) або відмовити у задоволенні скарги.
Так, ЦПК України чітко не визначено вимоги до форми та змісту скарги на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, разом з тим, приписами ч. 9 ст. 10 ЦПК України встановлено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи вищенаведене, скарга на дії (бездіяльність) приватного/державного виконавця за формою та змістом повинна відповідати вимогам, які встановлені для форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби в ході здійснення виконавчого провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року вищевказану скаргу залишено без руху, надано строк протягом 10 днів на виконання вимог ухвали, зокрема, заявнику необхідно було зазначити обставини, якими обґрунтовуються його вимоги, надати докази на підтвердження таких обставин, конкретизувати вимоги та спосіб захисту, а також надати належним чином завірені копії скарги з додатками для заінтересованих осіб.
Так, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків з якої вбачається, що останній має на меті змінити подану ним скаргу, виклавши її у формі позовної заяви.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що цивільним процесуальним законодавством України не передбачено можливість сторони змінити подану нею скаргу на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця виклавши її у формі позовної заяви.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги викладені в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року заявником виконані не були, в зв'язку з чим, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Колегія суддів ставиться критично до твердження скаржника про те, що на виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року ним було подано заяву, відповідно до якої, останній виклав подану ним скаргу у формі позовної заяви, оскільки у вищевказаній ухвалі чітко зазначені недоліки, які необхідно було усунути скаржнику, проте вказані у ній недоліки скаржником усунуті не були.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повернення скарги заявнику не перешкоджає повторному його зверненню до суду зі скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року - залишити без змін, як таку, що ухвалена з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В. Шахова