21 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42017101060000108.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник цивільного позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2018 року було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 як на речовий доказ у кримінальному провадженні. Разом з тим, вказана ухвала слідчого судді не була виконана, не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про арешт квартири. Пізніше приватним нотаріусом зареєстровано переведення вказаної квартири в нежитлове приміщення. В результаті таких дій було штучно змінено ідентифікаційні дані арештованого майна чим фактично виведено його з-під арешту накладеного ухвалою слідчого судді. 17.12.2019 року ОСОБА_5 звернулась до Печерського районного відділу поліції з цивільним позовом у кримінальному провадженні, для забезпечення якого звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваної ухвали отримана лише 02.03.2020 року, а апеляційна скарга подана в строк, визначений ч. 3 ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся у відсутність учасників провадження, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів та ухвали слідчого судді, СУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42017101060000108 від 29.05.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
11.07.2018 року ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні була визнана потерпілою.
17.12.2019 року ОСОБА_5 заявлено цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні.
21.12.2019 року представник цивільного позивача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на нежитлове приміщення №2 в будинку АДРЕСА_2 , з метою збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, а також сам апелянт посилається в своїй апеляційній скарзі на те, що на вказане майно ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2018 року вже було накладено арешт, у зв'язку з чим слідчим суддею було відмовлено в задоволенні клопотання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, вважає його об'єктивним та належним чином обґрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42017101060000108, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2001/2020 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1