1/1004
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
29 травня 2020 року м. Київ № 640/10311/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
До Міністерства освіти і науки України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -
Національний авіаційний Університет
про визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач), адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний авіаційний Університет (надалі - третя особа), 03058, м. Київ, пр-т. Любомира Гузара, 1, в якій він просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України під час організації і проведення виборів ректора Національного авіаційного університету, що відбулися у 2018 році;
- визнати недійсними вибори ректора Національного авіаційного університету, що відбулися у 2018 році, результати яких оформленні Протоколом № 10 виборчої комісії з виборів ректора Національного авіаційного університету від 14.03.2018;
- скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України № 138-к від 13.04.2018;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України організувати проведення нових виборів ректора Національного авіаційного університету.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
27.05.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
В обґрунтування вищевказаної заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, ОСОБА_1 послався на те, що він пропустив строку на звернення до адміністративного суду, оскільки первинно звернувся до суду в порядку цивільного судочинства і за його цивільним позовом було відкрито провадження та розглянуто його по суті позовних вимог, і тільки лише під час перегляду рішення в апеляційному порядку, суд дійшов висновку, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Також, позивач у даній заяві послався на той факт, що він не має спеціальних юридичних знань та не міг знати, що дані правовідносини вирішуються за правилами адміністративного судочинства.
На думку позивача, вказані вище обставини, з яких він пропустив строк є поважними, що є підставою для його поновлення.
Розглянувши вказану заяву позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вказані норми, суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ Міністерства освіти і науки України № 138-к від 13.04.2018 та дії Міністерства освіти і науки України, Національний авіаційний Університет, які мали місце у 2018 році, таким чином, суд приходить зазначає, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався починаючи з 13.04.2018.
Також, обґрунтовуючи поважність причин пропуску шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою позивач посилається, у тому числі, й на те, що він первинно звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства і за його цивільним позовом було відкрито провадження та розглянуто його по суті позовних вимог, і тільки лише під час перегляду рішення в Київському апеляційному суді, суд дійшов висновку, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, у зв'язку із чим позивач пропустив визначений законодавством строк на звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
При цьому, позивач помилково вказує на те, що шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду у нього ніби-то розпочався з дати, коли він дізнався про те,що дана справа підсудна адміністративному суду.
Тобто, не враховуючи те, що про порушені права позивач дізнався у 2018 році, та листопаді 2019 вже остаточно дізнався про підсудність даної справи адміністративному суду із постанови Київського апеляційного суду від 13.11.2019, позивач все одно продовжив зволікати із зверненням до суду та направив позовну заяву до адміністративного суду лише 12.05.2020. При цьому, позивач не зазначає про те, які об'активні обставини стали перешкодою для звернення до адміністративного суду після постанови Київського апеляційного суду від 13.11.2019.
При цьому, суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Тобто, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду. Проте, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг строку звернення до суду не переривається.
Аналогічна правова позиція щодо переривання строків звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-1763цс16, від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15.
Тобто, суд звертає увагу, що звернення до суду з позовною заявою, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, не може бути розцінено як переривання перебігу встановлених строків для звернення до суду або поважністю причини пропуску такого строку.
Посилання позивача на його юридичну необізнаність, судом не беруться до уваги, оскільки це не є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Крім цього, позивач не звертався до суду тривалий час і після того, як був вже достеменно обізнаний про підсудність цієї справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не був позбавлений права звернутись до відповідного центру надання правової допомоги раніше та подати належним чином оформлену позовну заяву саме за правилами адміністративного судочинства, із дотриманням вимог КАС України та у межах встановлених законодавством для звернення до суду.
З урахуванням вказаного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова