29 травня 2020 року справа №П/320/868/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не перерахунку та не виплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704-2017-п;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок з 01.01.2018 без обмеження максимального розміру пенсії та врахування надбавок по таким відсоткам: 20% робота з таємними виробами, носіями, документами; 50% високі досягнення або виконання особливо важливих робіт; 10% премія; 4% надбавка за кваліфікацію, військова служба 1 клас, та виплатити ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення і премії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів за 2018-2019 роки, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2018, та місячним розміром пенсії, отриманої позивачем за період з 01.01.2018.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262). На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) позивачці було підвищено з 01.01.2018 розмір пенсії, однак виплата суми підвищення пенсії здійснюється поетапно, а саме: у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 %; у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; у період з 01.01.2012 по 31.12.2010 - 100% суми підвищення пенсії.
Позивачка вважає, що дії відповідача щодо відтермінування виплати підвищення пенсії суперечать вимогам статті 52 Закону №2262, якою передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою.
Крім того, позивачка зазначила, що відповідач протиправно не здійснив їй виплату пенсії з 01.01.2018 з урахуванням таких додаткових видів грошового забезпечення як надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, за високі досягнення або виконання особливо вадливих робіт у розмірі 50%, премія у розмірі 10% та надбавка за кваліфікацію у розмірі 4%.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що з 01.01.2018 позивачеві був перерахований розмір пенсії та відповідно до положень Постанови№103сума підвищення виплачується поетапно: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1 січня 2020 - 100%.
Відповідач наголосив, що Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, при цьому право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України Законом №2262.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії не можуть вважатися протиправними.
Також відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачці з 01.01.2018 пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, оскільки довідка про розмір грошового забезпечення, на підставі якого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, не містить інформації про відповідні додаткові види грошового забезпечення.
Крім того, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру, зазначив про те, що дія рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення закону щодо обмеження максимального розміру пенсії, розповсюджується на окремий період в часі, та станом на день звернення позивача до суду з даним позовом стаття 43 Закону №2262 в частині визначення максимального розміру пенсії, не визнана неконституційною, та положення статті 2 Закону України від 08.07.2011№3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якою передбачено обмеження максимального розміру пенсій, мають застосовуватись не тільки для призначення пенсій, а й щодо перерахованих пенсій.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області, 26.06.1996 (а.с.10-11).
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та Постанови №103 було здійснено перерахунок пенсії, який з 01.01.2018 дорівнює 2192,70 грн., з урахуванням попередньої суми пенсії 1594,94 грн. та підвищення у розмірі 597,76 грн. (50% від загальної суми підвищення пенсії - 1195,51 грн.).
Згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 підвищення пенсії позивача складає 1195,51 грн., з яких виплачується:
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 597,76 грн.;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 896,63 рн.;
- з 01.01.2020 - щомісячно 100% підвищення: 1195,51 грн.
Пенсія призначена із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2910,00 грн.; оклад за військове звання - 600,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 1755,00 грн. Всього: 5265,00 грн. (а.с.44).
Судом встановлено, що пенсія перерахована позивачці на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 19.04.2018 №ФК1001001043, виданої Київським обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України, в якій зазначено, що грошове забезпечення позивачки дорівнює 5265,00 грн. та складається з: посадового окладу у сумі 2910,00 грн.; окладу за військове звання (ст.солдат) у розмірі 600,00 грн.; надбавки за вислугу років (50%) у розмірі 1755,00 грн. (а.с.93).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії та надання розрахунку пенсії по пенсійній справі від 28.12.2019, у якій просила відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2018 та виплатити їй 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з урахуванням всіх надбавок, передбачених Постановою №704 та відповідно до вимог Закону №2262 та надати розрахунок пенсії по її пенсійній справі за 2018-2019 роки (а.с.14).
Відділ обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 20.01.2020 №3018/К-01 повідомив позивачці, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262, після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, не приймалося.
Відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», зокрема, установлено, що виплата пенсій, призначених згідно з Законом №2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення, визначеної станом на 01.03.2018.
Враховуючи викладене, підстави для перегляду грошового забезпечення для визначення розміру пенсії позивачки відсутні (а.с.15-17).
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262, відповідно до якого законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України" Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) вирішено проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як було вказано вище, відповідачем на підставі зазначених нормативно-правових актів було здійснено перерахунок пенсії позивачки, після якого сума підвищення складає 1195,51 грн., виплата якої здійснюється поетапно:
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 597,76 грн.;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 896,63 грн.;
- з 01.01.2012 щомісячно 100 % від підвищення - 1195,51грн.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.
Статтею 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, безумовна протиправність дій відповідача щодо виплати позивачці підвищення пенсії за постановою КМУ №103 не у повному обсязі (з поетапним розстроченням такої виплати) з 05.03.2019 підтверджується тим, що з цієї дати пункт постанови КМУ, який передбачав таке розстрочення та яким керувався орган Пенсійного фонду України, був визнаний протиправним та нечинним.
Надаючи оцінку правомірності дій відповідача у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, суд зазначає, що частиною третьою статті 52 Закону №2262 закріплено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Суд зазначає, що жодною нормою Закону №2262, який у спірних правовідносинах є спеціальним нормативно-правовим актом, та нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено можливість виплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Слід зазначити, що частина четверта статті 63 Закону №2262 надає Кабінету Міністрів України повноваження визначати умови, порядок та розмір перерахунку пенсії, але не її виплати.
При цьому, «виплата пенсії» та «перерахунок пенсії» є різними правовими категоріями, що підтверджується навіть їх закріпленням в різних розділах Закону №2262 (Розділ VII та Розділ VIII).
Аналогічна правовий висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494363), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88601598).
Так, Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежував поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії», а системний аналіз статей 51,52,55,63 Закону №2262 свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Верховний Суд зауважив, що як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначив, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, правовий висновок Верховного Суду, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд зауважує, що у період дії постанови №103 (з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно) Кабінет Міністрів України встановив не лише умови, у порядок та розмір перерахунку пенсій, а й змінив порядок виплати пенсій, у той час як такі повноваження йому Законом №2262 надані не були.
Наведене свідчить про те, що пункт 2 постанови №103, яким закріплена поетапна виплата підвищеної пенсії, у період його дії прямо суперечив правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме: статті 52 Закону №2262, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Зазначена Постанова КМУ №804 набрала чинності 04.09.2019.
Суд зазначає, що прийняття даної постанови, якою закріплюється виплата підвищеної пенсії у 2019 році у розмірі 75%, не повинно впливати на процес виплати позивачу підвищеної пенсії, оскільки ця постанова так само прямо суперечить правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме: статті 52 Закону №2262, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача про правомірність його дій з огляду на відсутність нормативно-правових актів щодо визначення умов,порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262, після набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18.
Так, суд зазначає, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Постановою №45. Підстави ж здійснення перерахунку пенсії обумовлені прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, та встановлює розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 не впливає на вказані підстави.
При цьому, під час виплати підвищення пенсії відповідач має керуватися загальною нормою статті 52 Закону №2262, яка передбачає виплату пенсії загальною сумою.
Крім того, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в ухвалі від 16 грудня 1974 року щодо прийнятності заяви №6849/72 у справі «Мюллер проти Австрії» («Christian Muller v. Austria»), де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» («Gaygusuzv. Austria») від 16 вересня 1996 року, у якому вказано, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06) Суд зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено правона соціальні виплати, обумовлені або необумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першогопротоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Таким чином, право позивачки на отримання перерахованого розміру пенсії підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення.
У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що поетапна виплата відповідачем суми підвищеної пенсії на підставі пункту 2 постанови №103 суперечила статті 52 Закону №2262, у даному випадку наявне незаконне втручання держави у мирне володіння позивачем майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно здійснило нарахування та виплату позивачці з 01.01.2018 50% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року 75% суми підвищення пенсії.
Щодо позиції позивачки стосовно протиправності дій відповідача щодо нарахування їй з 01.01.2018 пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення (20% робота з таємними виробами, носіями, документами: 50% високі досягнення або виконання особливо вадливих робіт; 10% премія; 4% надбавка за кваліфікацію, в/сл. 1 клас) суд зазначає таке.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за містом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.
Так, пунктами 2, 3 Порядку №45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до №2262, свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій: Міністерство оборони України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.
Таким чином, перерахунок пенсії позивачки може бути здійснений ГУ ПФУ у Київській області виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №636/662/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРС - 72863859) та від 03.07.2018 у справі №709/2728/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75082529).
Згідно з абзацами другим, четвертим та п'ятим пункту 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону, постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (зі змінами) та від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" (зі змінами) і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, у разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.
Отже, саме на обласний військовий комісаріат покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою та подання такої довідки до органу, що призначає пенсії - ГУ ПФУ, у зв'язку з чим, вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є передчасними, адже останній позбавлений можливості здійснити перерахунок пенсії позивачу без наявності нової довідки, із зазначенням у ній додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, до моменту отримання належної довідки від органу, уповноваженого видавати довідки у територіального органу Пенсійного фонду не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до п. 5 Порядку №45 (у редакції на момент проведення перерахунку з 01.01.2018)під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Тобто, на момент складання військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення позивачки, на підставі якої був перерахований розмір її пенсії, чинним законодавством не передбачалося можливості використовувати інші види грошового забезпечення ніж ті, які передбачені Постановою №103 та Порядком №45.
Як зазначено вище, нарахування позивачці пенсії з 01.01.2018 було здійснено Головним управлінням Пенсійного фондц України на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 19.04.2018 №ФК1001001043, виданої Київським обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України, в якій зазначено, що грошове забезпечення позивачки становить 5265,00 грн. та складається з наступних складових: посадового окладу у сумі 2910,00 грн.; окладу за військове звання (ст.солдат) у розмірі 600,00 грн.; надбавки за вислугу років (50%) у розмірі 1755,00 грн.
Отже, довідка про розмір грошового забезпечення позивачки, на підставі якої Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії з 01.01.2018, не містить жодних відомостей щодо включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення.
Матеріали справи не містять доказів складання Київським обласним військовим комісаріатом нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій були б вказані такі додаткові види грошового забезпечення як надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, за високі досягнення або виконання особливо вадливих робіт у розмірі 50%, премія у розмірі 10% та надбавка за кваліфікацію у розмірі 4%, та подання такої довідки відповідачу.
Враховуючи вказане, суд вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області були відсутні підстави для нарахування позивачці з 01.01.2018 пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу позивачки на те, що предметом даного спору є, зокрема, правильність обчислення пенсії ГУ ПФУ у Київській області з 01.01.2018. Питання врахування у складі грошового забезпечення додаткових видів грошового забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої Постановою КМУ від 30.08.2017 №704 могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій Київського обласного військового комісаріату щодо складення та видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачки без врахування додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї справи.
Отже посилання позивачки на вказані нормативно-правові акти, якими передбачено право на перерахунок пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення суд відхиляє, оскільки вказані документи не змінюють встановленого порядку для перерахунку пенсії, а саме: необхідності надати територіальному органу ПФУ відповідну довідку про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача ознак протиправності щодо не перерахунку пенсії позивачки з 01.01.2018 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо посилань позивачки на необхідність здійснення нарахування їй пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає таке.
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.
У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 20.12.2016 в Законі №2262-ХІІ фактично відсутня частина сьомої статті 43, яка з вказаної дати втратила чинність.
Проте, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону №2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, які полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що упродовж 2017 року стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.
Таким чином, з 20.12.2016, протягом 2017 року та в подальшому обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-УІ(далі - Закон №3668), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частину п'яту статті 43 Закону №2262 було викладено у такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п'яту статті 43 Закону №2262 було доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, дія вищевказаних законів щодо обмеження максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються після набрання ними чинності.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі №826/17744/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 85275092), від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 77310796) та від 15.04.2019 у справі №127/4270/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 81151342).
Таким чином, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивачки, оскільки пенсію їй було призначено до 01 січня 2016 року, а саме: 05.12.2004.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до даних Автоматизованої системи Розрахунку пенсій - розрахунків пенсії за вислугу років по пенсійній справі №ФК1001017797 розмір пенсії позивачки дорівнює 53% грошового забезпечення, тобто 2790,45 грн. (5265,00 грн. х 53%), тобто не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд звертає увагу на те, що позивачкою у позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром не зазначено підстав в обґрунтування цієї частини позовних вимог, а також не вказано, в чому саме полягає порушення її прав у цій частині.
Зважаючи на те, що розмір пенсії позивачки не обмежений 10 розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а є нижчим за цей розмір, суд зазначає, що положення Закону щодо обмеження пенсії максимальним розміром у даному випадку не застосовуються, а права позивачки в зазначеній частині вимог відповідачем не порушені.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату позивачці пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Також суд зауважує, що зобов'язання відповідача виплатити позивачці суми підвищеної пенсії у повному обсязі не є втручанням у здійснення ним дискреційних повноважень з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Однак, оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки, по-перше, сума підвищення пенсії була вже нарахована органом Пенсійного фонду України, а по-друге, виплата пенсії у повному обсязі загальною сумою прямо передбачено статтею 52 Закону №2262.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1621927938.1 від 19.02.2020 (а.с.34). Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01 січня 2018 року 50% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року 75% суми підвищення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40) здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.