Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3151/18 Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.
Категорія 76 Доповідач Галацевич О. М.
27 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №274/3151/18 за позовом ОСОБА_1 до Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх», директора Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» Рудніцького ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати в подвійному розмірі,
за апеляційною скаргою Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх»,
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 28 січня 2020 року суддею Замегою О.В. у м. Бердичеві,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» (далі - Центр), директора Центру Рудніцького О.Б., у якому, з урахуванням заяви від 27 вересня 2019 року (а.с. 73-74), просив: визнати протиправними та скасувати наказ директора Центру Рудніцького О.Б. № 25 від 21 травня 2018 року (далі - наказ № 25) в частині, що стосується його ( ОСОБА_1 ); стягнути з Центру на його користь заборгованість із заробітної плати за відпрацьований 27 травня 2018 року день у подвійному розмірі у сумі 285,42 грн. В обґрунтування позову зазначив, що працює фахівцем у Центрі. Наказом № 25 від 21 травня 2018 року його залучено до проведення спортивного заходу 27 травня 2018 року та визначено, що 27 травня 2018 року вважається робочим днем, а 29 травня 2018 року - вихідним. Оскільки робота у вихідні дні забороняється, із наказом він не погодився та звернувся до відповідача за відповідною грошовою компенсацією у грошовій формі у подвійному розмірі за відпрацьований вихідний день, у виплаті якої йому відмовлено, чим порушено його законне право.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано п. 3 наказу директора Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» Рудніцького О.Б. № 25 від 21 травня 2018 року в частині, що стосується ОСОБА_1 Стягнуто з Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за відпрацьований 27 травня 2018 року день у подвійному розмірі у сумі 285,42 грн.
В апеляційній скарзі представник Центру, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вказав, що ОСОБА_1 був присутній на роботі у святковий та вихідний день 27 травня 2018 року протягом 2 годин, які були обліковані роботодавцем. При цьому, останній не виявив бажання в одержанні іншого дня відпочинку. Вихід ОСОБА_1 у вихідний день не спричинив перевищення місячної норми робочого часу, а за виконану роботу йому виплачено посадовий оклад. Правильно встановивши, що позивач є фахівцем Центру, суд не врахував, що роботодавцем до нього не застосовувалась тарифна система оплати праці, а останній щомісячно отримував посадовий оклад. Відтак, вважає, що право на оплату праці у подвійному розмірі у позивача не виникло в силу діючої системи оплати праці. Суд також не дав належної оцінки положенням колективного договору та дійшов помилкового висновку про те, що відмова працівника від його підписання вказує на те, що дія цього договору не поширюється на такого працівника. Також вказав на порушення судом норм процесуального права: відкриття провадження у справі за умов невідповідності позовної заяви вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України; безпідставне прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог; затягування розгляду справи, яка підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
У відзиві ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дав оцінку всім доказам, наданим сторонами, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Директор Центру ОСОБА_3 надіслав суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у відсутність представника Центру, апеляційну скаргу підтримав.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює фахівцем у Міському центрі фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» (а.с. 5, 18, 58, 66).
Згідно наказу директора Центру Рудніцького О.Б. № 25 від 21.05.2018 "Про проведення спортивного заходу згідно плану спортивно-масової роботи Центру на 2018 рік" залучено до проведення спортивного заходу фахівців Центру, зокрема, ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що фахівцям Центру 27.05.2018 вважати робочим днем, а 29.05.2018 - вихідним (а.с.5).
27.05.2018 був святковим та вихідним днем (Трійця). В цей день ОСОБА_1 відпрацював дві години, що не заперечувалось позивачем та відображено роботодавцем у табелі обліку використання робочого часу Центру за травень 2018 року (а.с. 18).
Відповідно до п. 3.16 колективного договору, прийнятим 16.12.2014 колективом працівників Центру на загальних зборах, затвердженим директором Центру цього ж числа та зареєстрованим місцевим органом виконавчої влади за №1774 від 17.12.2014, який діяв впродовж 2015-2019 років, передбачено, що робота в святкові та вихідні дні компенсується іншим часом (наданням вихідного дня) (а.с. 19-29).
Згідно доповідних записок ОСОБА_1 колективний договір він не підписував у зв'язку з незгодою з діями керівника та у зв'язку з тим, що директор Центру не давав можливості ознайомитись з договором у повному обсязі (а.с. 39-40, 47).
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що п. 3 наказу директора Центру № 25 від 21 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 не застосовується і оскільки останній колективний договір не підписував, у даному випадку слід керуватися приписами п. 2 ст. 107 КЗпП України.
Тому, встановивши, що згідно табелю обліку робочого часу за травень 2018 року ОСОБА_1 працював у вихідний день 27.05.2018, а 29.05.2018 як день відпочинку за 27.05.2018 - не використовував (а.с. 18), суд вважав, що за відпрацьований час у вихідний день ОСОБА_1 мають бути нараховані та виплачені суми заробітної плати у розмірі 285,42 грн.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Згідно зі ст. 72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Тобто законодавець визначив, що за згодою сторін робота у вихідний день може компенсуватись або наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони (ч. 1 ст. 12 КЗпП України).
За змістом ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку.
Матеріали справи свідчать, що у п. 3.16 колективного договору, який прийнятий колективом працівників Центру на загальних зборах, його сторони погодили, що робота в святкові та вихідні дні компенсується іншим часом (наданням вихідного дня).
Таким чином сторони додержались вимог ст. 72 КЗпП України щодо узгодження порядку компенсації роботи працівникам у вихідний день наданням іншого дня відпочинку.
Посилання ОСОБА_1 , що ним не підписувався колективний договір і він не був з ним ознайомлений є безпідставними, оскільки цей договір підписаний представником трудового колективу, є дійсним та, відповідно до ст. 18 КЗпП України, поширюється на всіх працівників Центру і є обов'язковим як для Центру, так і для його працівника.
Отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з Центру заборгованості із заробітної плати за відпрацьований 27 травня 2018 року день у подвійному розмірі у сумі 285,42 грн у суду були відсутні.
Та обставина, що позивач відпрацював наданий згідно наказу інший день відпочинку, а саме 29.05.2018, не перешкоджає останньому звернутись до роботодавця із вимогою про надання іншого дня відпочинку.
Посилання ОСОБА_1 що така умова колективного договору порушує норми КЗпП України і погіршує його становище є помилковими, оскільки законодавець визначив альтернативу компенсації за роботу у вихідний день: або надання іншого дня відпочинку або у грошовій формі, а колективом працівників було погоджено надання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день.
Суд також не погоджується з рішенням суду першої інстанції у частині задоволення позову про скасування наказу директора Центру Рудніцького О.Б. № 25 від 21.05.2018 "Про проведення спортивного заходу згідно плану спортивно-масової роботи Центру на 2018 рік", оскільки зазначений наказ вичерпав свою дію. Крім того, такий наказ був обумовлений винятковим випадком для підготовки у святковий день розважального спортивно-масового заходу для відпочиваючих бердичівлян та гостей міста.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.
Понесені відповідачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги судові витрати в сумі 2114,4 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору як за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, так і за позовну вимогу про скасування наказу, який пов'язаний з виплатою цих коштів.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міського центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про залишення позову без задоволення.
Компенсувати Міському центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2114,40 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 28 травня 2020 року.