Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1822/20
Провадження № 2/711/1275/20
Провадження № 2-з/711/17/20
25.05.2020 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, а також заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сівова Ю.Ю., звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Крім того, одночасно з позовною заявою, позивачем, через представника - адвоката Сівова Ю.Ю., подана заява про забезпечення позову, за якою він просить заборонити відповідачеві відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту для даних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України та Сімейним Кодексом України. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.03.2020 дану позовну заяву та заяву про забезпечення позову залишено без руху. Підставою залишення позовної заяви та заяви про забезпечення позову без руху є їх невідповідність вимогам ст.ст. 151, 175 ЦПК України, оскільки позов пред'явлений до відповідача ОСОБА_2 (в тому числі за текстом заяви), але за даними інформаційної довідки КП «ЧООБТІ» від 23.09.2019 №5673о, квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом поділу, належить на праві власності ОСОБА_2 . Долучене судове рішення від 12.10.2016 (справа №711/6667/16-ц) по справі про розірвання шлюбу, не містить взагалі відомостей щодо учасників справи, оскільки отримане з Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, позивачеві слід було уточнити прізвище, ім'я та по батькові відповідача.
Крім того, позовна заява та заява про забезпечення позову підписані адвокатом Сівовим Ю.Ю. (долучені ордер серія ЧК №83394 від 10.03.2020 та договір про надання правової допомоги від 18.09.2019). Між тим, ордер адвоката та договір не містили даних про те, чи має адвокат право підпису позовної заяви та інших процесуальних заяв в інтересах позивача, враховуючи положення ч. 7 ст. 177 ЦПК України і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №9901/736/18 (провадження № 11-989заі18).
Вказана ухвала суду направлялася на адресу позивача ОСОБА_1 , яка вказана у вступній частині позовної заяви (17.03.2020 № 711/1822/20/4930/2020) рекомендованим листом з повідомленням . Позивачу був наданий строк для усунення недоліків тривалістю у десять днів від дня отримання копії ухвали.
07.05.2020 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сівов Ю.Ю. отримав вказану вище ухвалу, про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідна розписка.
18.05.2020 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сівов Ю.Ю. подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяви про забезпечення позову, шляхом викладення їх, як на його думку, у новій редакції. Між тим, суддя вважає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 10.03.2020 про залишення позовної заяви та заяви про забезпечення позову без руху. Так, позивачем не уточнено прізвище, ім'я та по батькові відповідача, враховуючи ту обставину, що і первісна позовна заява, і уточнена позовна заява в редакції від 15.05.2020р., пред'явлені до відповідача ОСОБА_2 . Між тим, за даними інформаційної довідки КП «ЧООБТІ» від 23.09.2019 №5673о, квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом поділу, належить на праві власності ОСОБА_2 .
Визначаючи наявність підстав для відкриття провадження по справі та надаючи оцінку позиції сторони позивача, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Відповідно до норм ст. 175 ЦПК України обов'язком позивача є зазначення у позовній заяві зокрема, інформації про учасників справи, обставин щодо змісту позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, позивач зобов'язаний, відповідно до вимог ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 83, ст. 175, ч.ч. 5, 7 ст. 177 ЦПК України, виконати вимоги при зверненні до суду з відповідним позовом, але у порядку та визначені строки цього зроблено не було, а тому порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Слід також зазначити, що дана категорія справи щодо спору про поділ майна подружжя, розглядається судом, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження.
Саме позивач, як передбачено ч. 2 ст. 83 ЦПК України, зобов'язаний одночасно із поданням позову подати всі наявні у нього докази, що передбачено ч. 5 ст.177 ЦПК України, і виправдовується дією принципу змагальності, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а саме, привести їх зміст та форму відповідно до вимог статей 151, 175, 177 ЦПК України.
Слід зазначити, що вказане рішення відповідає позиції ВС, що викладене у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 (справа №705/5060/18).
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи недоліки позовної заяви та заяви про забезпечення позову і їх невідповідність вимогам ст.ст. 151, 175, 177 ЦПК України, про що було зазначено в ухвалі суду від 10.03.2020, позивачем не усунуті у строк встановлений судом, позовна заява та заява про забезпечення позову підлягають поверненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 83, 151, 176, 177, 175, 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання, зазначене у позовній заяві: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП, серія і номер паспорту у позовній заяві не зазначені, місце проживання, зазначене у позовній заяві: АДРЕСА_3 ) про поділ майна та заяву про забезпечення позову, - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити особам, які звертаються до суду, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складено 25.05.2020.
Суддя: С. М. Позарецька