Справа № 361/4236/17 Головуючий у 1 інстанції - Дутчак І.М.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича, Василенка Ярослава Миколайовича та Ганечко Олени Миколаївни від розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішень, -
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року розгляд скарги було призначено у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2020 року.
26 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 на електронну адресу суду направив заяву про відвід головуючого судді Шурка Олега Івановича та суддів Василенка Ярослава Миколайовича, Ганечко Олени Миколаївни. 27 травня 2020 року вказану заяву було передано головуючому судді Шурку О.І.
Заява про відвід вказаних суддів мотивована тим, що «головуючий суддя Шурко О.І., суддя Василенко Я.М. та за допомогою судді Ганечко О.М., на думку позивача, є членами організованого злочинного угрупування, особами заінтересованими в результаті розгляду справи, які через втручання в автоматизовану систему розподілу справ за попередньою змовою з суддею Дутчак І.М., позбавляють позивача права на розгляд справи безстороннім та неупередженим судом, фальшуючи та підробляючи обставини справи». Також заявник, зокрема, зазначає, що судді Шурко О.І. та Василенко Я.М. неодноразово брали участь в розгляді справи № 361/4236/17.
Дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 11 ст. 40 КАС України).
Відповідно до положень ч. 3 статті 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною 3 статті 39 КАС України установлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".
Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії». Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами,; обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Звертаємо увагу на те, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 КАС України, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного суддю, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
В даному випадку здійснений автоматизований розподіл судової справи відповідає вимогам КАС України.
Що стосується доводів ОСОБА_1 з приводу того, що судді Шурко О.І. та Василенко Я.М. вже брали участь в розгляді справи № 361/4236/17, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Сттатею 37 КАС України визначено перелік підстав щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Як вже було зазначено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені заяви останнього щодо роз'яснення рішення суду.
Проаналізувавши наведені норм КАС України, колегія суддів зазначає, що підстави які б перешкоджали суддям Шурку О.І. та Василенку Я.М. розглядати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_1 щодо роз'яснення рішення суду - відсутні.
Доводи заявника, якими він обґрунтовує свою заяву про відвід суддів не можуть свідчити про упередженість та/або необ'єктивність суддів і за наведеними правилами процесуального закону не є підставою для відводу суддів.
Отже, з наведених обставин у сукупності та взаємозв'язку слідує, що підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Шурку Олегу Івановичу, Василенку Ярославу Миколайовичу та Ганечко Олені Миколаївні брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про їх упередженість не встановлено.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід колегії суддів не вбачається.
За приписами ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40, 248, 325 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича, Василенка Ярослава Миколайовича та Ганечко Олени Миколаївни визнати необґрунтованою.
Передати справу № 361/4236/17 для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 ст. 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.