ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
20.05.2020Справа № 910/4254/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали заяви Громадської організації «Національний екологічний центр України» б/н від 13.05.2020 року про забезпечення позову по справі
за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 7 Б, кв. 5)
до відповідачів: 1. Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 4)
про визнання недійсним договору
24 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Громадської організації «Національний екологічний центр України» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.03.2020 року до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (відповідачі) про визнання удаваним та недійсним договору закупівлі послуг № 53-В-ФДФ-19 від 27.12.2019 року, укладеного за результатами проведеної публічної закупівлі (відкриті торги) UA-2019-10-25-000325-b між Філією «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собі».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 року (суддя Грєхова О.А.) самовідвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним задоволено; матеріали справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 року справу № 910/4254/20 передано на розгляд судді Алєєвої І.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 року (суддя - Алєєва І.В.) самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним задоволено; матеріали справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року справу № 910/4254/20 передано на розгляд судді Даниловій М.В.
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову б/н від 18.03.2020 року відповідно до якої позивач просить суд заборонити ТОВ «Собі» та субвиконавцям виконувати Договір від 27.12.2019 року №53-В-ФДФ-19 в частині надання послуг з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип'ять) / днопоглиблювальних робіт на річці Прип'ять до вирішення справи по суті. Ухвалою господарського суду міста Києва вказану заяву про забезпечення позову було повернуто заявникові.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2020 року позовну заяву Громадської організації «Національний екологічний центр України» було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи № 910/4254/20 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2020 року було відмовлено в задоволенні заяви Громадської організації «Національний екологічний центр України» б/н від 13.04.2020 року про забезпечення позову.
18.05.2020 року через канцелярію господарського суду надійшла заява від Громадської організації «Національний екологічний центр України» б/н від 13.05.2020 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити ТОВ «Собі» та субвиконавцям виконувати Договір від 27.12.2019 року №53-В-ФДФ-19 в частині надання послуг з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип'ять) / днопоглиблювальних робіт на річці Прип'ять до вирішення справи по суті.
Дослідивши повно та всебічно матеріали поданої заяви, суд-
27.12.2019 року за результатами проведеної публічної закупівлі (відкриті торги) UA-2019-10-25-000325-b Філія "Днопоглиблювальний флот" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі"уклали договір закупівлі послуг № 53-В-ФДФ-19 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги за кодом ДК 021:2015 63720000-2 послуги з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип'ять), далі - Послуги, згідно з Технічними вимогами (Додаток № 1 до Договору), а Замовник - прийняти й оплатити Послуги в порядку, визначеному цим Договором. Відповідно до Додатку № 1 "Технічні вимоги Українська ділянка р. Прип'ять" для підтримання гарантованих габаритних водних шляхів на українській ділянці р. Прип'ять необхідно виконати ремонтне черпання в об'ємі 100 тис. m3.
Таким чином, предметом Договору визначено надання послуг спрямованих безпосередньо на водні види транспорту у вигляді поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип'ять в об'ємі 100 тис. m3.
На думку заявника, фактично мова йде про поглиблення дна річки Прип'ять з метою забезпечення прохідності річкового транспорту в межах транскордонного річкового шляху, який сполучатиме Білорусь та Україну та є неузгодженість між предметом Договору та фактичними намірами Філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ".
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення по даній справі з огляду на те, що недотримання вимог законодавства щодо проведення робіт по поглибленню дна річки може призвести до погіршення якості води та підвищення рівня радіації у річці Дніпро.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Положеннями абз. 1 ч. 6,ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Також позивач зазначив, що готовий прибути до суду для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, проте суд зазначає, що ст. 140 ГПК України визначає право, а не обов'язок суду призначати розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні. В даному випадку суд не вбачає необхідності призначення розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).
Згідно з Постановою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами.
Так, як вбачається з поданої заяви позивач просить суд заборонити відповідачу - 2 вчиняти дії, спрямовані на реалізацію його прав та обов'язків за Договором закупівлі послуг №53-В-ФДФ-19 від 27.12.2019р., крім того, заявник просить заборонити вчиняти дії невизначеному колу осіб, яких вказує як субвиконавців.
На думку суду відповідні заходи направлені на обмеження реалізації відповідачем - 2 його прав наданих положеннями чинного законодавства та умовами договору. Застосування відповідного заходу забезпечення позову призведе до втручання у звичайну діяльність останнього чи до порушення ним умов чинного Договору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як припущення про існування можливості настання негативних наслідків за умови виконання договору, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.
За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, оскільки, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем - 2 будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви Громадської організації «Національний екологічний центр України» про забезпечення позову б/н від 13.05.2020 року відмовити.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Дана ухвала може бути оскаржена відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".
Ухвалу підписано 20.05.2020 р.
Суддя М.В. Данилова