печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16738/20-к
15 травня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 09.04.2020 року у кримінальному провадженні №62020000000000317 про часткову відмову в задоволенні клопотання та зобов'язання вчинити дії,
23.04.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді того ж дня, на постанову слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 09.04.2020 року у кримінальному провадженні №62020000000000317 про часткову відмову в задоволенні клопотання та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що він звернувся до слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 з клопотанням від 06.04.2020 про проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №62020000000000317. Проте своєю постановою від 09.04.2020 слідчий другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 частково відмовив у задоволенні вказаного клопотання, про що виніс постанову, яку особа, що подала скаргу вважає такою, що підлягає скасуванню внаслідок її незаконності та необґрунтованості та просить зобов'язати слідчих Другого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000317 провести слідчі дії, визначені у клопотанні стороною захисту.
В судове засідання особа, що подала скаргу не з'явилась. Адвокатом ОСОБА_3 через канцелярію суду подано клопотання, зі змісту якого останній вимоги скарги підтримує в повному обсязі, скаргу просить задовольнити, а судовий розгляд провести за його відсутності.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, жодних заяв, клопотань чи заперечень на адресу суду не надходило.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши долучені до неї матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).
Судовим розглядом встановлено, що Другим відділом Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000317 від 03.04.2020, яке було виділено з матеріалів кримінального провадження №42014100070000020.
06.04.2020 до Державного бюро розслідувань звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про проведення слідчий та процесуальних дій, які перелічені у клопотанні.
Постановою від 09.04.2020 слідчий другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 у задоволенні вказаного клопотання частково відмовив. Вказану постанову заявник отримав 15.04.2020.
При дослідженні матеріалів скарги, зокрема, клопотання заявника, за результатами якого слідчим другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 прийнято рішення про часткову відмову у його задоволенні, встановлено, що викладені в клопотанні вимоги відносяться до процесуальних дій в розумінні ст. 220 КПК України.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відтак вказана скарга подана повноважною особою, у визначений законом спосіб, та з дотриманням строків на звернення до слідчого судді з метою оскарження такого рішення.
Зі змісту постанови вбачається, що в обґрунтування часткової відмови в задоволенні клопотання, слідчий другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 вказав, що порушені в клопотанні стороною захисту питання щодо проведення окремих слідчих та процесуальних дій в основному не підлягають задоволенню, оскільки такі дії або вже раніше проведені у межах досудового розслідування кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014, або їх проведення не відповідає меті кримінального провадження, оскільки здобуті за їх результатами відомості не входять у предмет доказування кримінального провадження №62020000000000317. Також, у постанові слідчим надається обгрунтовання щодо кожної окремої слідчої та процесуальної дії, у задоволенні проведення якої було відмовлено, із зазначенням мотивів такої відмови.
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, які викладені в постанові та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2 ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, так як постанова містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування, а вимоги клопотання адвоката ОСОБА_3 , спрямовані на проведення перелічених у прохальній частині слідчих та процесуальних дій, не містять належного обґрунтування необхідності їх проведення. Статтею 40 КПК України встановлено самостійність у своїй процесуальній діяльності слідчого при здійсненні своїх повноважень відповідно до вимог цього Кодексу, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Також, слідчим суддею враховується положення ст. 94 КПК України, згідно з якою слідчий, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, адвокатом не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови про часткову відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
Що стосується вимог заявника, якими він просить зобов'язати сторону обвинувачення вчинити дії, вказані в клопотанні від 06.04.2020, їх слід залишити без задоволення, оскільки дана вимога є похідною від першої - про скасування постанови про часткову відмову у задоволенні згадуваного клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 2,7, 9, 223, 220, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 09.04.2020 року у кримінальному провадженні №62020000000000317 про часткову відмову в задоволенні клопотання та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1