Справа № 752/4021/20
Провадження № 2/752/4465/20
іменем України
(заочне)
18.05.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у лютого 2020 року позивач ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював на посаді агронома-інспектора відділу контролю Сумської області філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 07.07.2017 та був переведений на посаду начальника відділу контролю Сумської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», де працював у період з 18.09.2017 до 17.07.2019 року. З 27.05.2019 до 27.06.2019 року відповідач перебував у відпустці за період роботи з 07.07.2019 по 06.07.2020 тривалістю 31 календарний день, у зв'язку з чим йому було нараховані відпускні у розмірі 11 433,11 грн. Наказом від 16.07.2019 року № 390-ос відповідача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з прийняттям на роботу за конкурсом та визначено утримати із зарплати відповідача кошти за 30 календарних днів щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Позивач зазначає, що враховуючи те, що звільнення відповідача з посади відбулося 17.07.2019, нарахованої суми зарплати за липень не вистачило для утримання за використану авансом відпустки в розмірі 11 064,30 грн. Таким чином, за рахунок відпрацьованих днів з 01.07.2019 по 17.07.2019 було утримано лише частину коштів в розмірі 3 597,76 грн., і у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 7 466,54 грн. З зметою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 22.10.2019р. № 1974 про погашення заборгованості у добровільному порядку, однак заборгованість ОСОБА_1 не погашено.
За таких підстав, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 7 466,54 грн. та судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 27)
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що наказом в.о. директора Капустінського О.М. від 06.07.2017 року № 393-ос прийнято ОСОБА_1 на посаду агронома-інспектора відділу контролю Сумської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 07 липня 2017 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. (а.с. 5)
Наказом в.о. директора Капустінського О.М. від 15.09.2017 року № 553-ос переведено ОСОБА_1 на посаду начальника відділу контролю Сумської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 07 липня 2017 року з посадовим окладом 6000 грн. на місяць. (а.с. 6)
Наказом В . о. директора Сєдова О.А. від 14.05.2019 року № 183-в/тм надано ОСОБА_1 щорічну відпустку за період 27.05.2019 року по 27.06.2019 року тривалістю 31 календарний день, за період роботи з 07.07.2019 по 06.07.2020р. (а.с. 9)
Наказом заступника директора Стеценко М.М. від 16.07.2019 року № 390-ос звільнено ОСОБА_1 з займаної посади з 17 липня 2019 року за власним бажанням у зв'язку з прийняттям на роботу за конкурсом, згідно ст. 38 КЗпП України та визначено утримати із зарплати відповідача кошти за 30 календарних днів щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. (а.с. 8)
Звертаючись у суд з даним позовом, позивач зазначає, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося 17.07.2019, нарахованої суми зарплати за липень не вистачило для утримання за використану авансом відпустки в розмірі 11 064,30 грн. Таким чином, за рахунок відпрацьованих днів з 01.07.2019 по 17.07.2019 було утримано лише частину коштів в розмірі 3 597,76 грн. і у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 7 466,54 грн.
Відповідно до довідки про розрахунок при звільненні від 17.07.2019р. № 1808 ОСОБА_1 має заборгованість перед підприємством в сумі 7 466,54 грн. (а.с. 17)
Відповідно до правової позиції Верхового суду, викладеної в постанові Верхового суду від 17 липня 2019 року № 332-1433/17-ц, спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з використанням днів відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року регулюються трудовим законодавством.
Статтею 22 ЗУ «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
У відповідності до приписів статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть проводитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, при звільнені працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьованої дні відпустки.
Разом з тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 зазначається, що вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами частини першої статті 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення прпва на відрахування відповідних сум.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7 466,54 грн.
З огляду на наведене, позов ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 102,00 гривні 60 копійок.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Позов Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» заборгованості у розмірі 7 466,54 грн. та 2 102,00 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: