Справа № 320/5706/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Щавінський В.Р.
Іменем України
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол - С» до Київської митниці Держмитслужби, головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Наталії Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019;
- визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Н.М., яка полягає в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення та дії є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Скаржником також було заявлене клопотання, у якому останній просив замінити Київську міську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни Київської міської митниці ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (Продавець) та ТОВ «Текссол-С» (Покупець) укладений контракт №1012/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.
Сторони вказаного договору 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк його дії до 31.12.2017. Також, продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.
Позивач та його контрагент 30.11.2018 уклали додаткову угоду №360 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину власного виробництва продавця, а саме:
а) тканина вибивна полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 23331 кг, 92216 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 1);
б) тканина відбілена полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 1 456 кг, 5 756 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 2).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2000).
Загальна вартість товару за інвойсом №DE/INV/4483/18, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 85 515,15 доларів США. Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Продавець 03.12.2018 на виконання пункту 3.1 Додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №DE/ІNV/4483/18 на загальну суму 85 515,15 доларів США.
Позивач з метою переміщення товару через митний кордон України 05.02.2019 подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905488.
Одеська митниця ДФС 07.02.2019 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000212 (далі - Акт), яким, зокрема підтвердила те, що товар є стоковим.
Позивач подав до Київської митниці ДФС 11.02.2019 тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402249, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 ІМ40ТН №UA125110/2019/402249 загальна вартість товару складає 85 515,15 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.
Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402249 подано такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 03.12.2018; рахунок-фактура (інвойс) №DE/ІNV/4483/18 від 03.12.2018; коносамент №МЕDUРК129146 від 15.12.2018; автотранспортна накладна №047 від 08.02.2019; сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/19-04160 від 18.12.2018; сертифікат про походження товару форми А №ТDАР(F)/GSP1176309/001653 від 18.12.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0371 від 20.07.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0412 від 06.08.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0541 від 19.09.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0672 від 20.12.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0005 від 08.01.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/00021 від 07.02.2019; документи що підтверджують вартість перевезення товару №1997 від 08.02.2019; прайс-лист продавця від 30.11.2018; додаткова угода №360 від 30.11.2018 до контракту; додаткова угода №1012/12/5 від 06.12.2016 до контракту; додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту; додаткова угода №1012/12/11 від 26.03.2018 до контракту; контракт №1012/12 від 12.10.2012; договір (контракт) про перевезення №28.12.2018/2730Д; доручення №0307/18-01 від 03.07.2018; весовая від 05.02.2019; акт про взяття проб (зразків) товарів №11 від 07.02.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 41 000 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019 2 341 356,94 грн. (85 515,15 доларів США х 26,899993 + 41000,00 грн.).
Після подання вказаної митної декларації 11.02.2019 відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Київської митниці ДФС щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402249.
У даному запитівідповідач витребував від позивача надати наступні документи: 1) прайс-лист виробника товару; 2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач 13.02.2019 у відповідь на запит надав відповідачу лист №1302/19-01 (далі Лист-1) з наступними документами та інформацією:
1) щодо прайс-листа виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії листа продавця №19ОТUА-62 від 12.02.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську. Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам Товар ще не брався на бухгалтерський облік позивача, оскільки знаходився в зоні митного контролю відповідача-1, був не випущеним у вільний обіг та неоплаченим. При цьому в якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу для ознайомлення на 7 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість Товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ№UА125110/2019/400298 від 11.01.2019; інвойсу №DЕ/INV/4468/18 від 08.11.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000173 від 28.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ № UА 125110/2019/401686 від 01.02.2019; інвойсу №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000169 від 22.12.2018, складеної позивачем;
3) транспортних (перевізні) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі угоду на перевезення - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів: заявки на транспортування та експедирування вантажу №5 від 13.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таніт Груп» (далі - перевізник); рахунку №336 від 04.02.2019, виставленого перевізником; Акту про надання транспортно-експедиційних послуг №336 від 11.02.2019, складеного між позивачем та перевізником, що підтверджує розмір витрат позивача на перевезення товару до митної території України в розмірі 41 000 грн.;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа-1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача-1 позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
Відповідач 15.02.2019 завершив митне оформлення митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402249, тим самим визнавши митну вартість товару в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019 в розмірі 2 341 356,94 грн.
Позивач 09.04.2019 подав до відповідача додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідач 09.04.2019 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446.
У даному запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) прайс-листа виробника товару; 2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи вбачається, що витребуванні відповідачем документи, які зазначенні в цьому запиті є повністю ідентичними до витребуваних документів зазначених у попередньому.
Надалі, позивачем 18.04.2019 у відповідь на новий запит надано відповідачу лист №1704/19- 02, у якому позивач звернув увагу відповідача на той факт, що останній вже здійснював контроль правильності визначення митної вартості товару позивача шляхом направлення запиту. Також, у своєму листі позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо прайс-листів виробника товару - позивач повідомив відповідачу, що він уже надавав йому фотокопію листа продавця та його перекладу з англійської на українську Позивач звернув увагу, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання Додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію прибуткової накладної №ТЕК-000022 від 15.02.2019, складеної позивачем. Позивач зазначив, що враховуючи те, що товар станом на день підписання листа був неоплаченим, то інші платіжні документи щодо товару в позивача були відсутні;
3) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач повідомив, що позивач уже надавав первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися Позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації IM40ДТ№UA125110/2019/400298; інвойсу №DЕ/INV/4468/18 від 08.11.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000173 від 28.12.2018, складеної позивачем; митної декларації IM40ДТ№UA125110/2019/401686; інвойсу №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000169 від 22.12.2018, складеної позивачем.
4) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який не зобов'язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;
5) щодо транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі) - позивач повідомив, що він уже надавав для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів: заявки на транспортування та експедирування вантажу №5 від 13.12.2018, складеної між позивачем та перевізником; рахунку №336 від 04.02.2019, виставленого перевізником; акту про надання транспортно-експедиційних послуг №336 від 11.02.2019, складеного між позивачем та перевізником, що підтверджує розмір витрат позивачем на перевезення товару до митної території України в розмірі 41 000грн.
Позивач додатково також надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії платіжних доручень №5648 від 11.02.2019 та №5648 від 13.02.2019, виданих позивачем, що підтверджують факт оплати позивачем витрат на перевезення товару до митної території України в загальному розмірі 41 000 грн.
6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
Проте, 18.04.2019 Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110025/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару, а головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. винесено картку відмови в прийняті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UА125110/2019/00153, якою відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446.
Надалі, позивач 26.04.2019 для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК та не погоджуючись із рішенням, подав повторно відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UА125110/2019/407847 та відповідно до рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 32 831,48 грн.
Не погодившись з такими рішенням та діями, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Також суд вказав, що Отже, головним державним інспектором Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Н.М. вчинена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК, картки відмови №UA125110/2019/00153 від 18.04.2019.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною першою статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої, третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК.
При цьому, обов'язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин першої, третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною шостою статті 54 МК визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно до частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини третьої статті 53 МК до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вірно встановив суд першої інстанції, контракт, додаткова угода, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018, свідчать, що вартість товару в розмірі 85515,15 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Відповідно до додаткової угоди та інвойсу №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в акті огляду.
Згідно акту митного огляду митниця в пункті 8.3 цього акту під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем.
З огляду на викладене, враховуючи, що актом митного огляду не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митний орган під час здійснення митного огляду підтвердив приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що інспектор, який здійснював огляд товару не взмозі самостійно визначити чи є товар стоковим. Проте, в силу принципу належного урядування орган державної влади не вправі посилатися на некомпетентність своїх посадових осіб при вирішенні віднесених до їх відання питань, які стосуються прав та інтересів приватних осіб.
Безпідставним є посилання в оскаржуваному рішенні та апеляційній скарзі на ненадання позивачем платіжних документів, оскільки пунктом 4 додаткової угоди до договору чітко передбачено здійснення оплати протягом 30 після поставки товару на склад позивача. Крім того, суд першої інстанції також вірно відхилив посилання відповідача на неможливість встановити умови оплати інвойсу №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018, позаяк відповідні відомості містяться у згаданій додатковій угоді, за якою і був оформлений цей інвойс.
Колегія суддів наголошує, що для цілей визначення митної вартості товару ключовою є саме підтверджена загальна вартість товару, а не безумовне дотримання порядку її сплати чи умов контракту при перерахуванні продавцю коштів за товар. Надані ж позивачем документи, такі як контракт, додаткова угода, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018, а також і прайс-лист, особливу увагу на який звертає відповідач, не містять розбіжностей у ціні товару.
Таким чином, відповідачем аргументовано не доведено, що подані позивачем відповідно до частини другої статті 53 МК документи мали недоліки та не могли достовірно свідчити про правильність визначення позивачем митної вартості. Тому, у відповідача не було підстав витребувати, а у позивача був відсутній законний обов'язок надавати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК.
Не зважаючи на це, позивач все ж надав додаткові документи, а відповідач в оскаржуваних рішеннях вказав на їх недоліки.
Так, в обґрунтування оскаржуваного рішення, відповідач вказував, що надані позивачем прибуткові, податкові накладні, лист продавця не містять певних відомостей. Водночас, відповідні документи відсутні у переліку, визначеному частиною другою статті 53 МК як обов'язкові документи, що мають бути подані декларантом.
Особливу увагу відповідач звертає увагу на недоліки прайс-листа, вказуючи про його нечинність на дату складення інвойсу. Проте, прайс-лист за 2018 рік, який був наданий позивачем до декларування (т. 1 а.с. 143) не містить строку (періоду) дії. Відповідач не навів в оскаржуваному рішенні жодних мотивів свого висновку про нечинність наданого прайс-листа.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що ні вимоги національного, ні вимоги міжнародного законодавства не визначають змісту чи форми прайс-листа, а тому, за наявності у такому прайс-листі інформації про вартість товару, посилання відповідача на недоліки його змісту не можуть бути розцінені як такі, що безумовно свідчать про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що враховуючи подання позивачем всіх належних та достовірних документів відповідно до частини другої статті 53 МК, то недоліки додатково поданих відповідно до частини третьої статті 53 МК документів не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за заявленим позивачем основним методом.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що позивачем при декларуванні спірного товару заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість.
Тому, в силу частини сьомої статті 54 МК підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості були відсутні, правомірності чого в силу викладеного суд апеляційної інстанції оцінку не надає.
Щодо неприйняття в строк, відведений статтею 255 МК рішення про відмову у митному оформленні товарів.
Відповідно до частин першої-третьої статті 255 МК митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що митне оформлення здійснюється протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Цей строк може бути продовжений у випадках, передбачених частиною другою статті 255 МК, зокрема на час подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу.
Так, як вірно встановив суд першої інстанції, 18.04.2019 о 13 год. 55 хв. відповідач отримав лист позивача №1704/19-02 від 17.04.2019 на запит про надання додаткових документів. Наведених обставин щодо часу отримання цього листа в апеляційній скарзі відповідач не спростував.
Не зважаючи на це, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято о 18 год. 10 хв 19.03.2019, тобто з порушенням законодавчо встановленого строку у чотири години.
Наведене є додатковим свідченням протиправності оскаржуваного рішення відповідача.
Водночас, колегія суддів вважає відсутніми підстави для визнання протиправною бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Н.М., яка полягає в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
У даному випадку, враховуючи, що позивач не оскаржує відповідне рішення про відмову у митному оформленні товарів, то визнання протиправною бездіяльності посадової особи щодо його прийняття з порушенням встановленого строку, жодним чином не відновить права позивача у спірних правовідносинах, а отже не виконуватиметься основне завдання адміністративного судочинства.
Крім того, висновки щодо порушення статті 255 МК враховані судом при наданні оцінки правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, визнання протиправним та скасування якого і є належним способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині позовних вимог про визнання дій та бездіяльності протиправною, а позов в цій частині залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Замінити відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Н.М., яка полягає в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов у скасованій частині позовних вимог залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов