Іменем України
27 травня 2020 року
Київ
справа №826/6470/18
провадження №К/9901/4263/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/6470/18
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, за участю третіх осіб: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Дарницький районний суд міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кравця Ростислава Юрійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Григоровича П.О., суддів: Каракашьяна К.С., Смолія І.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.,
І. Суть спору
1. У квітні 2018 року Кравець Р.Ю. в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі також - відповідач), за участю третіх осіб: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Дарницький районний суд міста Києва, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ідентифікаційний код 26268059) щодо нездійснення нарахування та виплати судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;
1.2. зобов?язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 01 квітня 2018 року, у розмірі, встановленому частинами другою, третьої, п?ятою статті 133, статтею 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII в розмірі 3 200,00 гривень, з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період січень 2017 року -квітень 2018 року ОСОБА_1 виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 16 000 гривень, хоча Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачений розмір мінімальної заробітної плати 3 200 гривень.
2.1. Зазначає, що розмір суддівської винагороди регулюється статтею 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та повинен обраховуватися виходячи з 10 мінімальних заробітних плат (10х3200 гривень), що становить 32 000,00 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 «Про призначення суддів», ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва строком на п?ять років
4. Постановою Верховної Ради України від 05 вересня 2013 року № 452-VII її було обрано на посаду судді безстроково.
5. ОСОБА_1 зверталась до відповідача з проханням надати довідки про розрахунок заробітної плати.
5.1. Листом від 22 січня 2018 року № 2-153/18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що суддівська винагорода до проходження суддею кваліфікаційного оцінювання, виплачується в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру одної мінімальної заробітної плати - 1 600 гривень (розрахункова величина), оскільки пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
6. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною бездіяльністю, позивач звернулась з цією позовною заявою до суду.
7. Водночас, інформація про проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій в матеріалах справи відсутня.
8. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів позивачу у січні 2017 року - квітні 2018 року виплачено суддівську винагороду виходячи з посадового окладу 16 000,00 гривень, що на думку позивача є неправомірним так як розмір її посадового окладу повинен становити 32 000,00 гривень, а саме 10 мінімальних заробітних плат.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року в позові відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове яким позов задовольнити в повному обсязі.
11.1. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судами попередніх інстанцій пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1774-VII від 06 грудня 2016 року «Про внесення до деяких законодавчих актів України», яку не належить застосовувати до спірних правовідносин.
11.2. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
12. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
15. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
20. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
21. У відповідності до пункту 22 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
22. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).
23. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
VI. Позиція Верховного Суду
24. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду судді до набрання чинності Законом № 1402-VIII. При цьому, кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства позивач не проходив.
25. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої й апеляційної інстанцій про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.
26. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачем приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
27. З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.
28. За таких обставин, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
29. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
30. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.
31. Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень».
32. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 гривень.
33. Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.
34. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, що в задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.
35. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
37. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Кравця Ростислава Юрійовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова