21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 569/18137/18 пров. № А/857/4881/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.
з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (ухвалене головуючим-суддею Бердієм М.А. у м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Рівному Департаменту патрульної поліції Холової Олександри Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, з підстав викладених в адміністративному позові та скасувати постанову серії АР №685962 від 15.09.2017.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2020 позовну заяву було залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до суду з даним позовом, оскільки копію оспорюваної постанови він не отримував. При цьому, доказів вручення йому такої копії відповідачем не надано. Про наявність оспорюваної постанови він дізнався 21.09.2018 з моменту ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження №56908646 від 02.08.2018, про що свідчить особиста відмітка та постановлений власноручний підпис на її примірнику.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про порушення його прав, при цьому, не надав доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас ч.2 ст.44 КАС України, покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно п.5 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ст.289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів у даній категорії справи. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду з вказаним позовом, є незгода позивача із постановою серії АР №685962 від 15.09.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Так, у позовній заяві позивач вказав, що інспектор патрульної поліції, без з'ясування та дослідження будь-яких обставин можливого вчинення правопорушення, а також доказів, які могли підтвердити факт його вчинення, склала постанову, яку він відмовився підписати у зв'язку із незгодою інкримінованого йому правопорушення.
Проте, в апеляційній скарзі позивач зазначає інші обставини, які є відмінними від тих, які були предметом з'ясування при розгляді справи судом першої інстанції по суті.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що йому взагалі не було відомо про факт прийняття постанови інспектором патрульної поліції, оскільки останній лише переписав необхідні дані з належного йому посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на окремий аркуш.
Про наявність оспорюваної постанови він дізнався лише після ознайомлення з постановою державного виконавця 21.09.2018.
На думку колегії суду, суперечність доводів позивача, які викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, не підтверджують наявність об'єктивних обставин, які унеможливили позивача дізнатися про порушення своїх прав суб'єктом владних повноважень.
Отже, є всі підстави стверджувати про наявність у позивача можливості для звернення до суду з позовом про скасування оспорюваної постанови у строки, встановленні статтею 286 КАС України та статтею 289 КУпАП, оскільки факт відмови від її отримання на місці та у день її складання не є обставиною, яка може засвідчити про неналежне повідомлення скаржника про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція щодо обрахунку строків, встановлених для звернення до суду за захистом прав у справах про адміністративні правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2019 по справі №576/1434/17.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивач просив поновити строк звернення до суду, зазначаючи при цьому, що лише 21.09.2018 отримав лист від Рівненського міського ВДВС ГТУЮ Рівненської області, з якого дізнався про відкриття виконавчого провадження №56908646 від 02.08.2018 по виконанню оспорюваної постанови.
Однак при відкритті провадження таке клопотання судом першої інстанції вирішено не було.
Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача про причини пропуску ним строку звернення до суду та обґрунтовано визнав такі неповажними.
Адже поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відтак, у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду із застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, що регламентують дії суду при виявленні пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження в адміністративний справі та визнання підстав, зазначених позивачем у позовній заяві про поновлення такого строку, неповажними.
Стосовно доводів позивача про право на доступ до правосуддя, колегія суддів керується правовими висновками Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних обов'язків.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі №569/18137/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 27.05.2020.