01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко А.І.
26 травня 2020 року Справа № 640/19337/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Новіцької Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції
у Черкаській області,
Міністерства юстиції України,
Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату
Міністерства юстиції України
про визнання протиправними та скасування рішення і наказів,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України (далі - відповідач-3) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 28.05.2018 № 1;
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 № 1860/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »;
- визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 10.07.2019 № 490/06 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності та анулювання реєстраційного посвідчення, виданого ОСОБА_1 ».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справах №№ 2340/5084/18, 580/481/19 установлено протиправність проведення ГТУЮ у Черкаській області перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 та протиправність внесення до ВККН подання про анулювання його свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, тобто судами встановлено незаконність дій контролюючих органів, за результатами яких прийняті оспорювані позивачем у цій справі № 640/19337/19 рішення від 28.05.2018 № 1 та накази від 18.06.2019 № 1860/5, від 10.07.2019 № 490/06.
При цьому, суд зазначив, що судовими рішеннями у вказаних справах, окрім іншого, установлено відсутність в діях приватного нотаріуса ОСОБА_1 грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса, відповідно до закону, та підстав, визначених Законом України «Про нотаріат» для анулювання позивачу свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідачі - ГТУЮ у Черкаській області і Міністерство юстиції України подали апеляційні скарги.
Позивач у своїй апеляційній скарзі просить доповнити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції оцінкою доказів порушення процедури прийняття ВККН рішення від 28.05.2020 № 1 та оцінкою доказів щодо відсутності в його діях неодноразового порушення закону.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на те, що ВККН було порушено процедуру розгляду подання ГТУЮ в Черкаській області про анулювання його свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що висновки з приводу порпушення позивачем вимог законодавства зроблені ВККН поза межами наданих їй повноважень, а рішення від 28.05.2020 № 1 ухвалено ВККН поза межами вимог і пропозицій подання ГТУЮ в Черкаській області від 19.12.2019 № 4-01-19, що розгляд такого подання здійснений ВККН поспішно та поверхнево, що ВККН фактично продубльовано інформацію з вказаного подання ГТУЮ в Черкаській області без з'ясування її сутності.
Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність в його діях грубих порушень законодавства, повинен був перевірити відповідні обставини.
Відповідачі у своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судові рішення у справах №№ 2340/5084/18, 580/481/19 оскаржені до Верховного Суду та зазначаючи, що у вказаних справах предметом судового розгляду є дії ГТУЮ у Черкаській області та наказ про зупинення нотаріальної діяльності позивача, які в цій справі не оскаржуються.
Крім того, апелянти - відповідачі наполягають на відсутності порушення процедури прийняття та розгляду подання ГТУЮ у Черкаській області від 19.12.2019 № 4-01-19, зокрема, стверджуючи про дотримання ГТУЮ у Черкаській області строку внесення подання до ВККН та зазначаючи, що позивач був присутній на засіданні Комісії під час розгляду вказаного подання і мав можливість надати пояснення, а також, що Комісія встановила неодноразовість допущення ним порушень вимог чинного законодавства.
При цьому, відповідачі вказують, що приватним нотаріусом ОСОБА_1. було посвідчено договір відчуження нерухомого майна, на яке накладено арешт, і такі дії нотаріуса призвели до завдання матеріальних збитків стягувачу ОСОБА_7 у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів на утримання дитини, права якої були забезпечені вказаним арештом.
Крім того, відповідачі зазначають, що відповідне виконавче провадження не закінчено, арешт майна не знято і нотаріально посвідчені заяви стягувача про відсутність заборгованості по аліментам та претензій щодо їх сплати не є належними доказами.
З цих та інших підстав апелянти - відповідачі вважають, що оскаржуване ними рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 та від 18.05.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому він просить залишити її без задоволення, наполягаючи на своїй правовій позиції, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність доводів апелянта, а також наводить практику Верховного Суду, зокрема правові висновки про те, що анулюванню свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за пунктом 2 «е» частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинно передувати встановлення судовим рішенням фактів вчинення нотаріусом певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження в цій справі до ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 2340/5084/18.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 Міністерством юстиції України ОСОБА_1. видано свідоцтво № 8327 про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
01.11.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_1. було посвідчено два договори відчуження нерухомого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах яких діяла мати ОСОБА_5 , а саме: договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:01:002:0051 (від 01.11.2016 № 2590) та договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (від 01.11.2016 № 2589).
При посвідченні вказаних договорів дарування нерухомого майна, позивачем було здійснено відповідні передбачені законодавством перевірки, як за суб'єктами, так і за об'єктами правовідносин, що підтверджується: витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 01.11.2016 № 180301820 та № 180302378; витягами за результатами пошуків інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2016 ідентифікатори пошуку: 180305673, 180307043, 180304848; витягом з Державного реєстру обтяжень Рухомого майна про податкові застави від 01.11.2016 № 50653118, згідно яких відсутні: податкові застави, заборони відчуження, арешти, іпотеки.
До Міністерства юстиції України надійшов лист Шполянського відділення Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо посвідчення позивачем договорів відчуження земельної ділянки кадастровий номер 7125710100:01:002:0051 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за наявності арешту.
31.10.2018 Міністерством юстиції України (далі - Мін'юст) видано доручення Головному територіальному управлінню юстиції в Черкаській області № 1130/19.6.1//32 щодо проведення перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1.
На підставі вказаного доручення Мін'юсту Головним територіальним управлінням юстиції в Черкаській області (далі - ГТУЮ в Черкаській області) проведено перевірку позивача шляхом витребування в нього відповідних документів, відомостей та письмових пояснень за фактом посвідчення договорів відчуження земельної ділянки кадастровий номер 7125710100:01:002:0051 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
18.12.2018 листом № 12942/4/6599 ГТУЮ в Черкаській області повідомило Мін'юст про порушення, виявлені в діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1, а саме про вчинення ним нотаріального посвідчення двох договірів відчуження майна, на яке накладено арешт, що призвело до завдання стягувачу у виконавчому провадженні ОСОБА_7 збитків у вигляді недоотриманих аліментів на утримання доньки ОСОБА_4
19.12.2018 ГТУЮ в Черкаській області до ВККН внесено подання № 4-01-19 щодо анулювання позивачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
28.05.2019 ВККН за результатом розгляду вказаного подання ГТУЮ в Черкаській області від 19.12.2018 № 4-01-19 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» прийнято рішення № 1 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 20.12.2010 № 8327 на ім'я ОСОБА_1 .
Зазначене рішення ВККН вмотивовано тим, що позивач під час здійснення нотеріальної діяльності допустив неодноразове порушення чинного законодавства.
18.06.2019 на підставі вказаного рішення ВККН та підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1860/5, яким позивачу анульовано свідоцтво від 20.12.2010 № 8327 про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
10.07.2019 ГТУЮ в Черкаській області на підставі зазначеного наказу Міністерства юстиції України прийнято наказ № 490/06 про припинення діяльності приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу ОСОБА_1 з 17.07.2019.
Разом з тим, 11.09.2019 набрало законної сили рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 в адміністративній справі № 580/481/19 визнано протиправними дії ГТУЮ в Черкаській області щодо проведення перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 в межах предмета звернення Шполянського відділення Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 2340/5084/18:
- визнано протиправними дії ГТУЮ у Черкаській області щодо внесення до ВККН подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 20.12.2010 № 8327 ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Черкаській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 » від 19.12.2018 № 928/06;
- зобов'язано ГТУЮ у Черкаській області направити Черкаській філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» повідомлення щодо відновлення заблокованого на підставі наказу ГТУЮ у Черкаській області від 19.12.2018 № 928/06 доступу приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.
Вважаючи вищезазначені рішення ВККН від 28.05.2019 № 1 та накази ГТУЮ в Черкаській області від 18.06.2019 № 1860/5 і Міністерства юстиції України від 10.07.2019 № 490/06 протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 (далі - Порядок № 1904/5).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 2-1 Закону № 3425-ХІІ державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 3425-ХІІ Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період.
Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Приватний нотаріус зобов'язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
Статтею 10 Закону № 3425-ХІІ визначено, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.
Процелура розгляду ВККН подання Мін'юсту щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю врегульована Порядком № 1904/5.
Пунктами 2, 3, 8, 9, 10 вказаного Порядку передбачено, що подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
У разі витребовування додаткової інформації такий строк може бути продовжено за вмотивованим поданням до сорока п'яти днів за погодженням начальника територіального органу Міністерства юстиції або територіального уповноваженого Нотаріальної палати України.
Нотаріус може ознайомитися з Поданням та доданими до нього матеріалами у визначеному департаменті Мін'юсту, територіальному органі Міністерства юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли таке Подання, з правом робити виписки та копії до винесення рішення Комісії.
Подання розглядається Комісією не більше шести місяців з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону.
Подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити: - інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; - зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; - пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Після попереднього розгляду членом Комісії Подання розглядається на засіданні Комісії у присутності нотаріуса, щодо якого внесено Подання, представника визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або територіального уповноваженого.
Неявка на засідання Комісії нотаріуса, представника визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або територіального уповноваженого, які належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання Комісії, не є перешкодою для розгляду Подання, проте Комісія може визнати присутність зазначених осіб обов'язковою.
Розгляд Подання на засіданні Комісії розпочинається з доповіді члена Комісії, який підготував висновок, після чого заслуховуються представник визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або територіальний уповноважений та нотаріус, щодо якого складено Подання.
На засіданні заслуховуються члени Комісії, досліджуються та аналізуються подані документи.
У разі відсутності безспірного підтвердження факту порушення закону Комісія відхиляє Подання.
У разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону.
Згідно зі статтею 12 Закону № 3425-ХІІ свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України, зокрема, за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві га Севастополі у випадках: е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру державного регулювання нотаріальної діяльності, яка включає наступні етапи: 1) здійснення перевірки контролюючим органом (ГТУЮ); 2) у разі виявлення порушень, внесення за результатами такої перевірки подання до ВККН щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 3) розгляд ВККН відповідного подання та, у разі наяваності законодавчо визначених підстав, прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 4) прийняття Міністерством юстиції України наказу про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) прийняття ГТУЮ наказу про припинення нотаріальної діяльності та анулювання реєстраційного свідоцтва.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані позивачем рішення ВККН від 28.05.2018 № 1 про анулювання його свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2019 № 1860/5 про анулювання вказаного свідоцтва позивача та наказ ГТУЮ у Черкаській області від 10.07.2019 № 490/06 про припинення приватної нотаріальної діяльності та анулювання виданого позивачу реєстраційного посвідчення прийняті за наслідками відповідної перевірки та на підставі подання ГТУЮ у Черкаській області, складеного за результатами її проведення, тобто є рішеннями, похідними від вчинення відповідачем-1 дій, протиправність яких установлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах №№ 2340/5084/18, 580/481/19.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що протиправність перевірки та подання, складеного контролюючим органом за її результатами, нівелює подальші похідні наслідки такої перевірки у вигляді прийнятих на їх підставі рішення ВККН від 28.05.2018 № 1, наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 № 1860/5 та наказу ГТУЮ у Черкаській області від 10.07.2019 № 490/06, які є предметом судового оскарження в цій адміністративній справі.
Аналогічний правовий підхід застовано Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 по справі № 826/2076/15.
З огляду на це, твердження апелянтів - відповідачів про те, що предметом судового розгляду у справах №№ 2340/5084/18, 580/481/19 є дії ГТУЮ у Черкаській області та наказ про зупинення нотаріальної діяльності позивача, які в цій справі не оскаржуються, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи апелянтів - відповідачів про те, що судові рішення у справах №№ 2340/5084/18, 580/481/19 оскаржені до Верховного Суду, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що оскарження в касаційному порядку судових рішень, які постановлені у вказаних справах та набрали законної сили, не виключає правові підстави, передбачені статтею 78 КАС України, для врахування встановлених ними обставин при розгляді цього спору.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянтів - відповідачів щодо дотримання ВККН процедури прийняття до розгляду подання ГТУЮ у Черкаській області від 19.12.2018 № 4-01-19, але зазначає, що такі обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, як було зазначено вище, незаконність самої перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1, установлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, нівелює її наслідки.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення ВККН його право на участь у процесі прийняття рішення за результатами розгляду подання ГТУЮ у Черкаській області від 19.12.2018 № 4-01-19 як такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме протоколами засідання ВККН від 18.02.2019 № 1/2 та від 28.05.2019 № 2, якими підтверджується, що він не тільки був присутнім на відповідних засіданнях Комісії, а й надавав пояснення з приводу порушень, зазначених у поданні ГТУЮ у Черкаській області /т. 2 а.с. 78-85, 93-95/.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ВККН із заявами, разом з якими подавав докази на спростування висновків ГТУЮ та просив Комісію їх врахувати /т. 1 а.с. 211-238/, а отже реалізував надані йому відповідні процесуальні права, що в сукупності з викладеним також переконує судову колегію у необґрунтованості доводів апеляційної скарги позивача.
При цьому, аналізуючи доводи всіх апелянтів, судова колегія наголошує, що як було зазначено вище, оспорювані позивачем у цій адміністративній справі рішення ВККН та накази Мін'юсту і ГТУЮ у Черкаській області є похідними наслідками перевірки, протиправність якої установлена в судовому порядку, а отже саме з цих підстав є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання апелянта - позивача на те, що суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність в його діях грубих порушень законодавства, повинен був перевірити відповідні обставини, а також контрдоводи апелянтів - відповідачів навпаки щодо порушення ним вимог законодавства, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини вже встановлені судовими рішеннями, які набради законної сили та мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, про що вказано вище, а тому, відповідно до статті 78 КАС України, такі обставини визнаються судом доведеними та повторного доказування не потребують.
Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 26 травня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: