Справа № 640/11655/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-74162-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що вимога податкового органу сплатити борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 12582,90 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-74162-17.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 28.10.2015 та інформацією з веб-сайту Державної фіскальної служби України.
Так, позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС в місті Києві та згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , є інвалідом 3 групи і отримує пенсію за вислугу років.
11.05.2019 ГУ ДФС в місті Києві сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-74162-17зі сплати єдиного внеску в сумі 12582,90 грн. на ім'я ФОП ОСОБА_1 .
Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на наступне:
- позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, отримує пенсію за віком та має третю групу інвалідності, обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Доводи апеляційної скарги:
- під час відпрацювання доручення ДФС України, відповідачем було відкориговано дані ФОП ОСОБА_1 в частині зняття неправомірних нарахувань єдиного внеску на суму 12582,90 грн.;
- станом на 12.07.2019 в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000, недоїмка відсутня.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з нормами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписи ст. 4 цього Закону, визначають платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Так, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З наведеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються особи за таких умов: якщо отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю та отримують пенсію відповідно до закону або соціальну допомогу, або досягли віку три встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, законом передбачено різні умови, наявність однієї з яких дає пільги особам щодо сплати єдиного внеску.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування, є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб, шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, окружний суд цілком обгрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки позивач будучи фізичною особою-підприємцем, отримує пенсію за віком та має третю групу інвалідності, обрала спрощену систему оподаткування, то остання звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що позивачу має бути відмовлено в задоволенні позову, з тих підстав, що під час відпрацювання доручення ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві було відкориговано дані щодо позивача в ІКП в частині зняття неправомірних нарахувань єдиного внеску на суму 12582,90 грн., з огляду на що, станом на 12.07.2019, в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000, недоїмка відсутня. Проте, слід врахувати, що зазначені підстави не можуть бути покладені в основу для відмови в задоволенні позовних вимог, а доказів того, що оскаржувана вимога була скасована/відкликана податковим органом - матеріали справи не містять, хоча в силу положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом та підставою для стягнення визначеної в ній суми коштів. Надання виписки з ІКП про відсутність недоїмки, не є належним доказом по відношенню до оскаржуваного рішення, адже воно є чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко