Справа № 826/8447/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
19 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
при секретарі Горяіновій Н.В.
за участю сторін:
представника відповідача: Мельника О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року в справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» про стягнення штрафу, -
Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі по тексту - позивач, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Зара Україна») в якому просило стягнути з відповідача штраф у розмірі 25 500,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким залишити без розгляду позовну заяву.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який звернувся в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.02.2016 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнята постанова про накладення штрафних санкцій, згідно з якою за порушення вимог п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» до ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» застосований штраф у розмірі 25 500 грн.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаної постанови, відповідач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, в якому просив, в тому числі, визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 8 від 09.02.2016 року про накладення штрафу у сумі 25 500,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року по справі № 815/1729/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24.10.2019 року, апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» відмовлено повністю.
Враховуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року по справі № 815/1729/16, у зв'язку з несплатою відповідачем штрафу в добровільному порядку, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до суду з даним позовом в інтересах Держави.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем штрафу в сумі 25 500,00 грн., згідно постанови № 8 від 09.02.2016 року Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про накладення штрафу (а.с.32), наявні законні підстави для стягнення штрафу в судовому порядку.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 ч.2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що за введення в обіг продукції, яка становить серйозний ризик, застосовується штраф у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначено, що до виробника застосовуються штрафні санкції у разі введення ним в обіг небезпечної нехарчової продукції - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з розрахунку штрафної санкції, доданого до постанови № 8 від 09.02.2016 року про накладення штрафу, до ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» застосовано штраф в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за введення в обіг небезпечної продукції на суму 25 500,00 грн.
Правомірність постанови про накладення штрафу, як зазначено вище, підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанції в рамках справи № 815/1729/16.
Відповідно до частини 5 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України.
Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадовими особами органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складається протокол, який разом із поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передається посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи.
Керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду розглядає справу протягом 15 днів з дня отримання відповідних документів.
Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою.
Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.
Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.
З аналізу викладених вище норм Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вбачається існування імперативної норми, згідно з якою, суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити накладений на нього штраф у 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня отримання постанови, якою такий штраф накладено.
Тобто, несплата штрафу у встановлений строк є підставою для стягнення суми штрафу у судовому порядку.
Ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» штрафу в сумі 25 500,00 грн., накладеного постановою №8 від 09.02.2016 року, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення штрафу в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» не спростовано доводів контролюючого органу про наявність несплаченого штрафу до Державного бюджету України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 26.05.2020 року