Справа № 640/3745/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
12 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства України з питань кіно про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 -
Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державного агентства України з питань кіно про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання зявився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник Державного агенства України з питань кіно в судовому засідання просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на доводи, викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуваючи у складі Ради з державної підтримки кінематографії не був державним службовцем, не здійснював службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби.
На думку суду першої інстанції, спір, що виник у зв'язку із невиплатою стипендії позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії не пов'язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Суд звернув увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права.
Апелянт в скарзі посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо належності цього спору до юрисдикції місцевого загального суду, указує, що подавав свою позовну заяву саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України - спір фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства згідно ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржує протиправну, на його думку, бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно щодо невиплати стипендії. Просить зобов'язати виплатити стипендію.
Раду з державної підтримки кінематографії була створена на виконання статті 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», згідно з якою Рада з державної підтримки кінематографії створюється Кабінетом Міністрів України з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії у формах, що передбачені статтею 7 вказаного Закону, в установленому ним порядку утворюється у складі дев'яти осіб, члени якої призначаються строком на два роки. Після закінчення дворічного строку повноваження члена Ради припиняються автоматично. Одна й та сама особа не може бути включеною до сет Ради більш як на один строк поспіль.
Регулювання діяльності Ради має характер виключно публічного регулювання. Утворення Ради регламентоване Порядком утворення Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженим постановою КМУ від 21 березня 2018 № 195.
Питання виплати членам Ради оплати виконання їх функцій регламентоване Постановою КМУ № 588 від 26 липня 2018 року «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії». Цією постановою прописаний механізм виплати стипендій, а саме те, що вказані стипендії щомісяця виплачуються, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою «Державна підтримка кінематографії» на особисті картки членів Ради.
У позовній заяві позивач вказує, що бездіяльність КМУ (як органу державної влади, що включив позивача до складу Ради і призначив йому стипендію та який спрямовує та координує діяльність відповідача2) та Держкіно (як органу державної влади, що є розпорядником бюджетних коштів та, який зобов'язаний перераховувати стипендії членам Ради) щодо невиплати стипендії є протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача.
Таким чином, спір у цій справі виник не щодо проходження позивачем публічної служби, а предметом спору є перевірка законності невиконання владних управлінських функцій відповідачів щодо організації та забезпечення виплати стипендії позивачу.
У зв'язку з цим, цей спір є публічно-правовим і він має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи, або законні інтереси.
З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства України з питань кіно про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 21.05.2020