П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/177/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, прийняте у складі суду судді Гомельчука С.В. в місті Херсон по справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У січні 2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , по земельному податку з фізичних осіб, до місцевого бюджету, отримувач: УК у м Херсоні /м Херсон/18010700, код отримувача - 37959779, МФО банку - 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UА928999980000033214813021002, код бюджету - 18010700 в сумі 36 400,66 грн., та по орендній платі з фізичних осіб, до місцевого бюджету, код бюджету - 18050400, отримувач: УК у м. Херсоні /м. Херсон/ 18050400, код отримувача - 37959779, МФО банку - 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - НОМЕР_2 в сумі 129 891,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 11.04.2019 року за відповідачем обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб на суму 36400,66 грн., який виник починаючи з 29.08.2017 року, та по орендній платі з фізичних осіб на суму 129891,96 грн., який виник починаючи з 30.05.2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань. Враховуючи, що вчинені позивачем дії не призвели до погашення податкового боргу, заборгованість не сплачена в строки, визначені чинним законодавством, позивач просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом..
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 129 891,96 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, не винесеним при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розглядаючи справу без присутності представника відповідача судом було допущено порушення прав сторони на участі у судовому засіданні, а також прав на дослідження доказів та надання пояснень, що в свою чергу призвело до порушення принципу змагальності сторін та можливості сторони відповідача довести суду переконливість своєї позиції. Апелянт зазначає, що судом не було належним чином досліджено обставини, на які посилався відповідач, а саме, що 30 липня 2013 року нерухоме майно яке розташовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 було внаслідок злочинних дій, захоплено рейдерами та згодом було перепродано тричі, з цього приводу триває досудове розслідування із питання незаконного захоплення земельних ділянок, що надані ОСОБА_1 в оренду Херсонською міською радою. Апелянт вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не було застосовано норми ст.14 та ст. 269 ПК України, за якими визначено, особу землекористувача та платника земельного податку, а факт наявності договору оренди земельної ділянки площею від 28 квітня 2006 року, свідчить лише про обставини його укладення в 2006 році та передачу Херсонською міською радою у 2006 році ОСОБА_1 об'єкту оренди, проте не спростовує обставини вибуття із володіння та користування ОСОБА_1 в наслідок вчинення відносно нього злочинних дій, орендованої земельної ділянки. Крім того, апелянт вважає, що судом не надано оцінки заяві відповідача від 17 лютого 2016 року, надісланій до податкової із повідомленням обставин вибуття із володіння з користування ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки внаслідок злочинних дій, відповіді на який позивачем не було надано.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що як землекористувач та платник орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 зареєстрований від 05.08.2011 № НОМЕР_3 (місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ). Відомостей про скасування договору оренди земельної ділянки до податкового органу не надходило. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення. а також податкова вимога не оскаржувались, а тому вважаються узгодженими. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі №540/177/20 є законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрації фізичної особи - підприємця, виданого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 29.01.2001 року № 8627. Відповідача взято на податковий облік до ГУ ДФС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі, Херсонського управління ДПІ від 29.01.2001 року № 8627. Як землекористувач та платник орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрований від 05.08.2011 року за № НОМЕР_3 . Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 .
Згідно матеріалів справи за ОСОБА_1 станом на 11.04.2019 року обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 36400,66 грн., який виник починаючи з 29.08.2017 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017 року № 596-1304 на суму 36406,15 грн. Залишок непогашеного боргу з урахуванням переплати в сумі 5,49 грн. становить 36400,66 грн.
Окрім того, станом на 11.04.2019 року за позивачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб - 129891,96 грн., який виник починаючи з 30.05.2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно:
- податкового повідомлення - рішення від 11.11.2016 року № 0012311304 на суму 2428,69 грн.;
- податкової декларації з плати за землю від 18.02.2016 року № 1600025383 на суму 32699,66 грн. за період з 30.04.2016 року по 30.01.2017 року;
- податкової декларації з плати за землю від 02.02.2017 року № 1700043071 на суму 43599,48 грн. за 2017 рік;
- податкової декларації з плати за землю від 17.01.2018 року № 10273 на суму 43599,48 грн. за 2018 рік;
- податкової декларації з плати за землю від 17.01.2019 року № 11859 на суму 7266,58 грн. за період з 30.01.2019 року по 03.02.2019 року.
За період з 31.05.2016 року по 28.12.2016 року нарахована пеня в сумі 298,07 грн.
Відтак сума непогашеного податкового боргу, яка рахується за позивачем станом на момент подання позову до суду, становить 166292,62 грн.
Вважаючи заборгованість ОСОБА_1 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами, а відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п. 57.1 ст.57 та п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 287.4 статті 287 ПК України, про порушення якої вказував податковий орган в Акті перевірки, передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України ,контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів платника податків з платника податків провадиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган звернувся до суду вважаючи, що у відповідача виникла заборгованість яка складається із сум податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб та по орендній платі з фізичних осіб та становить 129891,96 грн.
Судом встановлено, що податкова заборгованість виникла у відповідача в результаті несплати нарахованих грошових зобов'язань за платежем земельний податок з фізичних осіб згідно податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017 року № 596-1304 на суму 36406,15 грн., з урахуванням переплати в сумі 5,49 грн. - 36400,66 грн.
Податковий борг за платежем орендна плата з фізичних осіб виник починаючи з 30.05.2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно податкового повідомлення - рішення від 11.11.2016 року № 0012311304 на суму 2428,69 грн.; податкової декларації з плати за землю від 18.02.2016 року № 1600025383 на суму 32699,66 грн. за період з 30.04.2016 року по 30.01.2017 року; податкової декларації з плати за землю від 02.02.2017 року № 1700043071 на суму 43599,48 грн. за 2017 рік; податкової декларації з плати за землю від 17.01.2018 року № 10273 на суму 43599,48 грн. за 2018 рік; податкової декларації з плати за землю від 17.01.2019 року № 11859 на суму 7266,58 грн. за період з 30.01.2019 року по 03.02.2019 року. Крім того, за період з 31.05.2016 року по 28.12.2016 року нарахована пеня в сумі 298,07 грн.
Колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи відсутні жодні докази оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, судам першої та апеляційної інстанції жодних відомостей з цього приводу надано не було.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, з метою погашення податкового боргу та у відповідності до вимог ст.59 ПК України, позивачем було направлено на адресу Відповідача податкову вимогу №7887-17 від 31.10.2017 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, станом на 30.10.2017 року в розмірі 113044,20 гривень, з яких за кодом бюджетної класифікації 18010700 - 36400,66 грн., за кодом бюджетної класифікації 18010900 - 76643,54 грн.
Зазначена податкова вимога було надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації відповідача, та отримана 10.11.2017 року.
У відповідності до п. 59. 5 ст. 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, вищезазначена податкова вимога відповідно до вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається врученою та на теперішній час є узгодженою, оскільки не була оскаржена, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що узгодженими також є суми податкового боргу, визначені на підставі самостійно поданих ОСОБА_1 податкових декларацій з плати за землю від 02.02.2017 року № 1700043071 на суму 43599,48 грн. за 2017 рік; від 17.01.2018 року № 10273 на суму 43599,48 грн. за 2018 рік; від 17.01.2019 року № 11859 на суму 7266,58 грн. за період з 30.01.2019 року по 03.02.2019 року.
Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не було застосовано норми ст.14 та ст. 269 ПК України, за якими визначено особу землекористувача та платника земельного податку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно положень п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно положень ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)
Відповідно до вимог п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відтак, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. При цьому, за відсутності даних про розірвання укладеного договору оренди або визнання його нечинним в судовому порядку, землекористувачем вважається саме орендар, з яким укладено договір оренди землі.
Відповідно до положень ст. 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно норм ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так, у відзиві на адміністративний позов (а.с. 50), ОСОБА_1 було визнано, що 28 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та Херсонською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3076 га за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із податкових декларацій, які подавались ОСОБА_1 , державна реєстрація права оренди земельної ділянки відбулась у квітні 2006 року, номер 4АА0011969.
Таким чином, за відсутності даних про розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки від 28 квітня 2006 року або визнання його нечинним в судовому порядку, саме ОСОБА_1 , у відповідності до положень чинного законодавства, є землекористувачем та належним платником земельного податку.
Щодо доводів апелянта, що 30 липня 2013 року нерухоме майно яке розташовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 було внаслідок злочинних дій, захоплено рейдерами та згодом було перепродано тричі, з цього приводу триває досудове розслідування із питання незаконного захоплення земельних ділянок, що надані ОСОБА_1 в оренду Херсонською міською радою, колегія суддів зазначає наступне.
Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сам факт початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про факт незаконного захоплення земельних ділянок.
Згідно положень ч.6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт порушення кримінальної справи не носить преюдиційного характеру, а надані відповідачем до суду заяви до правоохоронних органів та витяги з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, за відсутності доказів винесення відповідного вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є належним та допустимим доказом факту незаконного захоплення земельної ділянки в розумінні КАС України.
Крім того, колегія суддів враховує доводи апелянта, що 17.02.2016 року ОСОБА_1 звертався до Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області із заявою (а.с. 52), в якій повідомляв про захоплення земельної ділянки та просив скасувати нараховані штрафні санкції та звільнити його тимчасово від платежів за землю до моменту повернення майна у володіння, разом з тим ПК України не передбачено скасування штрафних санкцій, які є узгодженими, або тимчасове звільнення від сплати податкових платежів з підстав, вказаних відповідачем, при цьому за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Слід також зазначити, що подання вказаної заяви також не може свідчити про оскарження податкової вимоги, як стверджував відповідач, оскільки чинним законодавством прямо встановлений судовий порядок оскарження податкової вимоги.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 є землекористувачем та платником земельного податку у розумінні ПК України; заборгованість позивача у розмірі 129891,96 грн. є узгодженою; позивачем податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не оскаржувалось; самостійно подавались податкові декларації, на підставі яких було визначено податкове зобов'язання, а наведені відповідачем обставини не можуть беззаперечно свідчити про наявність підстав звільнення його від сплати податкових платежів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити апелянту, що за результатами розгляду кримінальних проваджень, за умови встановлення факту незаконного захоплення земельної ділянки, ОСОБА_1 буде мати право звернутись до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної особами, які захопили земельну ділянку, при цьому до суми відшкодування може бути включена також сума сплаченої відповідачем податкової заборгованості.
Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на розгляди справи без присутності представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно приписів частин другої, третьої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно положень частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо: оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Разом з тим, у відповідності до положень частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є зокрема справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно вимог ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи викладене, оскільки дана справа не належить до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, судом першої інстанції було правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, згідно вимог ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву. Як вбачається з ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року, судом було встановлено строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі, тобто до 10.02.2020 року. Водночас, клопотання про розгляд справи за участю сторони відповідачем подано лише 26.02.2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 7 ст. 262 КАС України. При цьому, у вказаному клопотанні відповідачем належним чином не обґрунтовано необхідності розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець