26 травня 2020 року м. Дніпросправа № 204/3435/19(2-а/204/2/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2020 (суддя суду першої інстанції Самсонова В.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, в адміністративній справі № 204/3435/19(2-а/204/2/20) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капрала поліції Сови Віталія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій інспектора протиправними,-
13.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Сови Віталія Віталійовича щодо вилучення посвідчення водія з видачею тимчасового дозволу на право керування протиправними.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем 04 травня 2019 року відносно позивача складено протокол серії ОБ № 134848 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП і було вилучено посвідчення водія та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Обґрунтовуючи протиправність вилучення відповідачем посвідчення водія позивач зазначає, що положення ч. 1 ст. 265-1 КУпАП та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення», якими керувався відповідач у спірних відносинах, є протиправними, відповідно до ст.ст. 8, 9 Конституції України - неконституційними, та такими, що суперечать ч. 1 ст. 42 Конвенції про дорожній рух 1968 року, оскільки компетентним органом, який має повноваження позбавлення водія права керування є лише суд.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Також, позивач вказує на безпідставність надання переваги судом першої інстанції нормам КУпАП та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення» перед Конституцією України та Конвенцією про дорожній рух.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 травня 2019 року о 03 год. 57 хв. в м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 1-а інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Совою Віталієм Віталійовичем відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ОБ № 134848 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 28.03.2006 з одночасною видачею тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 (а.с. 4-6).
Вважаючи дії інспектора патрульної поліції щодо вилучення посвідчення водія та видачу тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом позивач звернувся з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача у спірних відносинах.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Визначення терміну керування транспортним засобом наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За змістом п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ч. 9 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами, що передбачено абз. 2 п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 № 340.
Аналізуючи наведені норми суд апеляційної інстанції доходить висновку, що право на керування транспортним засобом є правом особи на виконання функцій водія, а посвідчення водія - документальна форма підтвердження права особи на керування транспортним засобом.
Санкція ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинене правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу наділений повноваженнями щодо тимчасового вилучення посвідчення водія.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086 затверджений Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення (далі - Порядок).
Згідно з приписами пунктів 2 Порядку, тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» національна поліція також відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія.
Розділом XII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 за № 1408/27853 передбачено, що поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Відтак, тимчасове вилучення посвідчення водія за наявності правових підстав для цього належить до повноважень поліцейського.
Ч. 1 ст. 42 Конвенції про дорожній рух передбачає, що «Договаривающиеся стороны или их территориальные подразделения могут лишить водителя права пользоваться на их территории национальным или международным водительским удостоверением в случае нарушения им на их территории правил, за которое согласно их законодательству предусматривается лишение права пользоваться водительским удостоверением.
B этом случае компетентный орган Договаривающейся стороны или ее территориального подразделения, который лишил водителя права пользоваться водительским удостоверением, может: а) изъять водительское удостоверение и задержать его до истечения срока, на который изымается это удостоверение, или до момента выезда водителя с данной территории, в зависимости от того, какой срок наступает скорее».
З урахуванням ратифікації Конвенції Україною, у цій нормі передбачене право компетентного органу держави на тимчасове вилучення посвідчення водія.
Як встановлено вище, компетентним органом в Україні, уповноваженим на тимчасове вилучення посвідчення водія, є Національна поліція України.
З огляду на викладене, інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капрала поліції Сова Віталій Віталійович, вилучаючи у позивача національного посвідчення водія діяв з дотриманням ч. 1 ст. 42 Конвенції про дорожній рух, ч. 1 ст. 265-1 КУпАП та п. 2 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач за власним тлумаченням наведених актів ототожнює право керування транспортним засобом з посвідченням водія на право керування транспортним засобом, що в свою чергу спростовано під час розгляду цієї справи.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що тимчасове вилучення посвідчення водія з одночасною видачею тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, не є позбавленням права керування транспортним засобом, оскільки особа, якій видано такий дозвіл має право керувати транспортним засобом у строк, визначений у цьому дозволі.
Як визначено п.п. 2, 3 Порядку, про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком до трьох місяців з дати вилучення посвідчення.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем в протоколі серії ОБ № 134848 від 04.05.2019 здійснений запис про вилучення у позивача посвідчення водія та видачу тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.
В протоколі міститься підпис позивача про отримання вказаного дозволу, копія тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 долучена позивачем до адміністративного позову.
Отже, доводи скаржника про позбавлення його відповідачем права керування транспортним засобом не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та не відповідають правовому регулюванню цих відносин.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством та відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального права та згідно норм процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2020 в адміністративній справі № 204/3435/19(2-а/204/2/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 26.05.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.А. Щербак