26 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9927/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (суддя Озерянська С.І., повний текст рішення складений 12 грудня 2019 року) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 2725/М-09 від 12.04.2019 про відмову у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення одноразової допомоги періодів роботи з 11.09.1991 по 31.08.1995 та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Апелянт зазначає, що посада вихователя дитячих комбінатів (ясла-садок), на якій працювала ОСОБА_1 , відноситься до тих, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, а період роботи з 11.09.1991 по 31.08.1995 відноситься до спеціального стажу, передбаченого ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому вимога щодо належності закладу чи установи до комунальної чи державної форм власності, встановлена у п. 7-1 Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зводиться до того, щоб особа працювала в закладах таких форм власності саме на день досягнення пенсійного віку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з вересня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулася до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з листом за № 2725/М-09 від 12.04.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги, оскільки відповідно до трудової книжки позивач працювала з 11.09.1991 по 31.08.195 вихователем дитячого комбінату Дніпропетровського орендного підприємства «Дніпрошина» (з 05.09.1994 перетворене на Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина»), тоді як відповідно до закону право на грошову допомогу мають особи, які працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (страховий стаж 30 років).
Не погодившись з відмовою УПФУ, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та ї виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення
пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз наведених норм права надає можливість дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року в адміністративній справі № 458/452/17.
Згідно з записами у трудовій книжці: ОСОБА_1 з 20.08.1977 по 05.07.1979 навчалася в Путивльському педагогічному училищі імені Руднєва С.В. на денній формі навчання; з 01.08.1979 по 23.08.1982 працювала вихователем дитячого комбінату «Чебурашка» Шосткінського райвідділу народної освіти; з 18.04.19.89 прийнята на посаду вихователя дитячого комбінату № 104 Дніпропетровського виробничого об'єднання «Дніпрошина»; з 12.01.1993 переведена вихователем у дитячий комбінат № 406 Дніпропетровського виробничого об'єднання «Дніпрошина»; з 26.05.1994 переведена вихователем в дитячий комбінат № 177 Дніпропетровського виробничого об'єднання «Дніпрошина»; з 18.04.1995 переведена вихователем в дитячий комбінат № 272 Дніпропетровського виробничого об'єднання «Дніпрошина»; з 01.09.1995 дитячий комбінат № 272 перепідпорядкований Бабушкінському району м. Дніпропетровська; з 19.11.2009 назва дитячий заклад змінена на комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 272 комбінованого типу» Дніпропетровської міської ради.
На момент звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії (07.12.2018), остання працювала вихователем у Комунальному закладі освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 272 комбінованого типу» Дніпровської міської ради.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому відповідно до примітки вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Таким чином, ОСОБА_1 має понад 30 років спеціального трудового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на день досягнення пенсійного віку та звернення із заявою про призначення пенсії за віком працювала на посаді вихователя у Комунальному закладі освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 272 комбінованого типу» Дніпровської міської ради та не отримувала будь-яку пенсію, а тому колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлена листом № 2725/М-09 від 12.04.2019, є неправомірною, такою, що суперечить чинному законодавству.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року в адміністративній справі № 160/9927/19 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 2725/М-09 від 12.04.2019 про відмову у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення одноразової допомоги періодів роботи з 11.09.1991 по 31.08.1995 та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з 26 травня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 26 травня 2020 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров