ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
27 травня 2020 року м. Київ№640/15341/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві
провизнання протиправними дій та скасування рішень
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва»;
- Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві;
- Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі також відповідач, Управління), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва», Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності №271434 з 27.02.2019 по 07.03.2019 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва» працівниці Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Яцинік Ю.В. за зверненням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про те, що листок непрацездатності №271434 з 26.02.2019 по 07.03.2019 на ім'я позивача виданий необґрунтовано, без особистого огляду лікарем, з грубим порушенням пунктів 1.7, 1.9 інструкції №455, пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 наказу №189, додатку 8 наказу №247, що викладено у довідці про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 271434 за період з 26.02.2019 по 07.03.2019 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва» працівниці Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві Яцинік Ю.В.
Ухвалою суду від 19.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Однак, за висновком суду, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно закрити провадження у справі в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про те, що листок непрацездатності №271434 з 26.02.2019 по 07.03.2019 на ім'я позивача виданий необґрунтовано, без особистого огляду лікарем, з грубим порушенням пунктів 1.7, 1.9 інструкції №455, пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 наказу №189, додатку 8 наказу №247, що викладено у довідці про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності №271434 за період з 26.02.2019 по 07.03.2019 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва» працівниці Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві Яцинік Ю.В.
Такий висновок суду обґрунтовується наступним.
За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Водночас право на судове оскарження не є абсолютним, наявність лише формальної або процедурної помилки, без врахування рішення, яке має для суб'єкта конкретні юридичні наслідки, не є підставою для звернення до суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.
Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Звертаючись до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про те, що листок непрацездатності №271434 з 26.02.2019 по 07.03.2019 на ім'я позивача виданий необґрунтовано, без особистого огляду лікарем, з грубим порушенням пунктів 1.7, 1.9 інструкції №455, пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 наказу №189, додатку 8 наказу №247, що викладено у довідці від 12.08.2019 про результати перевірки обґрунтованості видачі цього листка непрацездатності (далі - довідка перевірки), позивач виходила з того, що предметом оскарження в даному випадку є не безпосередньо указана довідка, а рішення відповідача, викладене в цій довідці про необґрунтованість видачі їй листка непрацездатності.
Однак, суд критично сприймає такі доводи, оскільки фактично позивачем оскаржується довідка перевірки і при цьому вона не містить жодного рішення стосовно позивачки, а лише відображає встановлені перевіркою обставини та висновки про порушення законодавства, що мали місце при видачі їй листка непрацездатності.
Указана довідка не є остаточним документом, що зобов'язує позивачку до вчинення будь-яких дій, та не породжує для неї певних правових наслідків. Результати довідки перевірки не мають обов'язкового для неї характеру, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.
Так, зокрема, з пояснень на позовну заяву, наданих суду третьою особою - Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва», вбачається, що з огляду на порушення, виявлені перевіркою і зафіксовані в довідці перевірки, на лікаря цього закладу охорони здоров'я накладено дисциплінарне стягнення.
Відповідач, у відзиві та запереченні на позовну заяву виклав свої доводи про те, що оскаржувана довідка перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Суд зауважує, що питання правомірності та обґрунтованості довідки, складеної за результатами перевірки, може бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на її реалізацію, наприклад у разі звернення до позивачки з позовом про повернення допомоги по тимчасовій непрацездатності, отриманої на підставі вищевказаного листка непрацездатності.
При цьому відповідач, заперечуючи щодо доводів позивачки та її представника про ймовірне стягнення з неї допомоги по тимчасовій непрацездатності, отриманої на підставі листка непрацездатності, який відповідно до результатів перевірки, викладених у довідці перевірці, виданий їй необґрунтовано, вказав, що це є лише її суб'єктивним припущенням, яке не ґрунтується на вимогах статті 1215 Цивільного кодексу України. Довідка про результати перевірки не містить висновків про недобросовісність позивачки щодо отримання листка непрацездатності, а лише описує порушення, допущені лікарем при його видачі, тоді як відповідно до вказаної правової норми не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, оскаржувана довідка не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовна вимога про визнання її протиправною та скасування не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №817/3305/15, від 02.10.2019 у справі №821/2137/15-а.
Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі №9901/497/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За наведених обставин, а також з огляду на те, що оскаржувана довідка перевірки не створює безпосередньо для позивачки жодних юридичних прав та/чи обов'язків, спір щодо її оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Указаною правовою нормою визначено обов'язок суду закрити провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, питання щодо повернення судового збору буде вирішено у разі надходження відповідного клопотання від позивача, яким сплачено судовий збір при зверненні до суду з адміністративним позовом.
Керуючись статтями 238, 241, 248 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про те, що листок непрацездатності № 271434 з 26.02.2019 по 07.03.2019 на ім'я позивача виданий необґрунтовано, без особистого огляду лікарем, з грубим порушенням пунктів 1.7, 1.9 інструкції №455, пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 наказу №189, додатку 8 наказу №247, що викладено у довідці про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 271434 за період з 26.02.2019 по 07.03.2019 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва» працівниці Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві Яцинік Ю.В.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 цього ж Кодексу.
Суддя Т.І. Шейко