27 травня 2020 року справа № 580/982/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
23.03.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 6 протоколу № 31 від 28.02.2020 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що в періоди з 07.05.1987р. до 07.07.1987р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби. 14.06.2006р. йому встановлено третю групу інвалідності, а в подальшому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, у відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №468258 від 02.12.2019р. позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 975, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, встановлення позивачу 2 групи інвалідності. З метою реалізації такого права, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак за результатами розгляду заяви отримав відмову, викладену в протоколі від 28.02.2020р. №31. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що суперечить законодавству України.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
09.04.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача та третьої особи надійшли відзиви на позовну заяву, в яких представники заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що інвалідність позивачу встановлено в понад 3-х місячний термін, після звільнення з військової служби, крім того зазначено, що групу інвалідності змінено позивачу у понад дворічний строк після первинного встановлення, а тому підстави для отримання одноразової грошової допомоги за п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , в періоди з 07.05.1987р. до 07.07.1987р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби ( з 03.11.1986р. по 15.11.1988р.), що підтверджується копією архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 02.08.2006р. №33041 (а.с.21) та копією військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 03.11.1986р. (а.с. 22-23).
Згідно висновку обласної СПЕЦ ЛКК №11287 від 03.04.2006р., встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У відповідності із довідкою до акту огляду Обласної МСЕК №2 серія 5ЧК № 091236, позивачу 14.06.2006р. первинно встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки до акту огляду Обласної МСЕК №1 серія 12ААБ №468258 від 02.12.2019р. Позивачу за наслідками повторного огляду з 02.12.2019р. встановлено другу групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене витягом протоколу №31 від 28.02.2020р., пункт 6, яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Причиною відмови у відповідності до вказаного протоколу є те, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2006 році та в 2019 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст. 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону №1774-VІІІ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
При вирішенні спору по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 , позивач проходив дійсну строкову службу з 03.11.1986р. по 15.11.1988р. Разом з тим, позивачу, у відповідності із довідкою до акту огляду Обласної МСЕК №2 серія 5ЧК № 091236, первинно встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 14.06.2006р. При цьому за наслідками повторного огляду з 02.12.2019р. встановлено другу групу інвалідності безтерміново, без зміни причин інвалідності.
Таким чином, позивачу первинно встановлено інвалідність через 17 років, при цьому зміна групи інвалідності також відбулась у строк більший за два роки, через 13 років.
З урахуванням зазначеного, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції викладеної Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18, від 20 травня 2019 року у справі №240/5947/18, № 806/219/18.
Таким чином, оскільки II група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 02.12.2019р., в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України (пункт 6 протоколу №31 від 28.02.2020 року) про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
В контексті спірних правовідносин саме ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17) ч. 6 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Відтак, оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 17 років після звільнення зі строкової військової служби, то суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-XII.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 806/219/18, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі застосування норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України діяло відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно ч.5, ст. 139 КАС України, вимог щодо стягнення судових витрат понесених відповідачем заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко