Справа № 367/2549/20
Провадження №3/367/1010/2020
Іменем України
26 травня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі Будинкевич Ю.А.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ПрАТ «Ветропак» Гостомельського склозаводу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 201134 від 19.03.2020року, 19.03.2020 року о 07год.20хв. гр.. ОСОБА_1 за адресою: м. Ірпінь, вул. Гостомельське Шосе, 12 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів на транспортному засобі IVECO-50C13 д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням встановленої на перевезення кількості пасажирів визначеної абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020року, а саме у кількості 17 пасажирів та водія, за що відповідальність передбачена ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, також надав копію договіру №1/01.20 від 02.01.2020року про надання послуг нергулярних спеціальних перевезень. Просив проводити розгляд справи в його відсутність.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Вивчивши письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Як зазначено в п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що 19.03.2020 року відносно гр.. ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГР № 201134 від 19.03.2020року, за ст. 44-3 КУпАП, за те, що гр.. ОСОБА_1 19.03.2020 року о 07год.20хв. гр.. ОСОБА_1 за адресою: м. Ірпінь, вул. Гостомельське Шосе, 12 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів на транспортному засобі IVECO-50C13 д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням встановленої на перевезення кількості пасажирів визначеної абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020року, а саме у кількості 17 пасажирів та водія, за що відповідальність передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Згідно абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020року, заборонено з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі.
Відповідно до ст. 1 ЗУ Про автомобільний транспорт вiд 05.04.2001 № 2344-III перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 здійснював перевезення працівників ПрАТ «Ветропак» Гостомельського склозаводу.
Однак до даного протоколу, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП інспектором не було надано пояснення пасажирів, яких гр.. ОСОБА_1 перевозив на транспортному засобі IVECO-50C13 д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того з пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що він здійснював перевезення працівників одного підприємства ПрАТ «Ветропак» Гостомельського склозаводу.
Отже, відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України,особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені у Протоколі про адміністративне правопорушення серія ГР № 201134 від 19 березня 2020 року не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, оскільки в даному протоколі зазначено, що 19.03.2020року, за ст. 44-3 КУпАП, за те, що гр.. ОСОБА_1 19.03.2020 року о 07год.20хв. гр.. ОСОБА_1 за адресою: м. Ірпінь, вул. Гостомельське Шосе, 12 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів на транспортному засобі IVECO-50C13 д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням встановленої на перевезення кількості пасажирів визначеної абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020року, а саме у кількості 17 пасажирів та водія, оскільки суд не має право самостійно збирати докази по справі, які по суті, підтверджують виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, а тому, оцінивши надані суду докази, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст. 247 п. 1, ст. 284 ч. 1 п. 3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись 7, 9, 23, 24, 27, 29, 44-3, 245, 247, 251, 276, 280 КУпАП, суд,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу даного правопорушення в його діях.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Я.В. Шестопалова